Додрукарські процеси у видавничо-поліграфічній справі

Процес растрування проводиться за наступною схемою: введення і інтерпретація цифрового файлу в растровий процесор; інтерпретація PostScript мови; буферизація (створення дисплей-листа) ; пікселізація; створення бітової карти. Необхідним обладнанням для виконання зазначених операцій є растровий процесор.

Перенесений в растровий процесор PostScript-файл аналізується для розпізнавання окремих PostScript-вказівок. Ці вказівки описують або елементи сторінки, або чисельні значення окремих даних і містять контрольні елементи. І тільки потім формується bitmap-файл, необхідний для подальшого управління променем лазера записуючого пристрою, яке відбувається за принципом роботи оптичного затвора: тобто має тільки 2 стани: «так» – «ні».

Для здійснення цифрового (електронного) растрування в керуючу систему, як і в звичайному фотовивідному пристрої, введена растрова матриця, на яку подається сигнал зображення. Відбувається порівняння сигналу зображення зі значенням матриці, в результаті чого «промальовується» растрова структура. Растрування може відбуватися як з урахуванням установок в PostScript-файлі (метод растрування і його параметри), так і без такого.

Існує два основні методи растрування: амплітудно і частотно-модульоване (далі АМ- і ЧС-растрування). Як правило, використовується АМ-растрування, що характеризуються тим, що растрові точки розташовані завжди на рівній відстані один від одного, змінюється лише розмір точок в залежності від рівня градації. Параметрами АМ-растрування є: характер, форма растрової точки і лініатура і кут повороту растра.

АМ-Модульоване растрування в цифрових записуючих системах реалізується за допомогою декількох методів: раціональним раструванням, за методом суперосередку, ірраціональним і гібридним раструванням.

Раціональне растрування засноване на тому, що замість стандартних кутів повороту растрової структури 15 і 75 градусів при АМ-раструванні використовуються кути з раціональним тангенсом. Але, оскільки тангенси кутів 15 ° і 75 ° є ірраціональними числами, то використовуються кути 18. 4 ° [tg (18. 4) = l / 3] або 14 ° [tg (14) = l / 4] і 71. 6 ° або 76 °. Растрова структура характеризується періодом повторення, що становить 3х3 растрові точки (при співвідношенні 1/4 відповідно 4х4).

Так як раціональне растрування жорстко прив'язане до матриці пікселів формовиводного пристрою, група осередків з розмірами 3х3 растрові точки є мінімальним адресуються елементом, і адреса кожної такої групи, як і форма точок, розраховується заздалегідь. При створенні растрової структури раціональним методом визначається адреса групи осередків і за цією адресою відбувається її розміщення.

Растрування за методом суперосередку є поліпшеним варіантом раціонального растрування. Воно засноване на тому, що, використовуючи велику кількість растрових точок, можна отримати більш високу точність розрахунку кутів повороту растрової структури. Суперосередок є об'єднанням декількох окремих осередків в одну збільшену осередок. Окремі осередки можуть приймати в суперосередку різні форму і розмір. Ці відмінності компенсуються в межах суперосередку.

Більшість растрових процесорів, представлених сьогодні на ринку, використовують метод суперосередку. При цьому точність розрахунку в растрових процесорах різних виробників може значно відрізнятися в залежності від розміру використовуваної суперосередку.

В процесі роботи растрового процесора система координат зображення повертається (разом з заповнюють її матрицями) щодо системи координат на потрібний кут (теоретично будь-який), тоді матриці по рядках скануються. Для кожної матриці проводиться порівняння необхідної відносної площі растрового елемента і значення осередку матриці. За результатами порівняння проводиться «перетин» тривимірної фігури. Далі елементи розрахункової матриці проектуються на фізичну матрицю пікселів.

У зв'язку з відмінностями розмірності розрахункової і реальної матриць, форми растрових точок можуть мати незначні відмінності (рис. 2. 13). При цьому оптичний центр кожної растрової точки завжди розташований в центрі растрового осередку, і спотворень растрової структури не виникає; і незалежно від дозволу експонуючого пристрою і кута повороту растрової структури досягається максимально можлива точність розрахунку.

Гібридне растрування засноване на комбінації звичайного і лінійного растра. Його особливостями є низька ймовірність появи муару зображення, хороша опрацювання дрібних деталей, порівнянна з якістю стохастичного растрування.

Частотно-модульований спосіб растрування характеризується зміною кількості точок на одиницю площі. Просторовий розподіл растрових точок відбувається з математичного принципу випадковості, внаслідок чого відповідно і досягається необхідна передача градацій.

 

 

В даний час існують наступні технології виготовлення друкованих форм:

- Computer to film («Комп'ютер – фотоформа») ;

- Computer to plate («Комп'ютер – друкована форма») ;

- Computer to press («Комп'ютер – друкарська машина») ;

- Computer to print («Комп'ютер – друкований відбиток»).

Технологія Computer to film (CtF), передбачає запис даних після RIP на плівку за допомогою фотовивідних пристроїв (фотовисновок, фотонабір, фотонабірних автоматів). Наприклад, виготовлення фотоформи може здійснюватися за допомогою пристрою барабанного типу з записом лазерним променем, тобто за допомогою сучасного фотоскладального автомата (ФСА). Фотоформи також можна виготовляти на чорно-білих лазерних принтерах з використанням в якості підкладки спеціальної прозорої плівки. Фотоформи, одержувані за допомогою лазерного принтера, застосовуються для виконання менш відповідальних робіт, що не вимагають високої якості відтворення текстів і ілюстрацій.

Далі кольороподільні фотоформи копіюються на формні матеріали (пластини) за допомогою експонування в контактно-копіювальних або експонуючих установка (див. Докладніше в розділі 2 «додрукарське обладнання»). Потім пластини обробляються в проявних процесорах. Отримані друковані форми використовуються для друку тиражу.

Технологія Computer to plate (CtР) передбачає запис даних після RIP безпосередньо на формний матеріал (пластину) за допомогою поелементного запису в експонують пристроях (іміджсеттери, рекордерах). Далі, як і за технологією CtF, виконується обробка пластин в проявних процесорах і готові друковані форми використовуються для друку тиражу.

Технологія Computer to Press (CtPress) практично ідентична технології Computer to Plate. Різниця полягає в тому, що зображення експонується на формову пластину не в спеціальному пристрої (рекордері), а безпосередньо на формному циліндрі друкарської машини. Растрированне зображення смуг передається відразу ж з комп'ютера в записуючий модуль друкарської машини, де лазерний промінь формує зображення на формном матеріалі. Формовий матеріал змінюється при виготовленні кожної форми. В процесі друку тиражу неможливо вносити зміни.

Технологія Computer to print передбачає формування зображення на формному циліндрі цифрової друкарської машини при кожному його обороті, тобто використовується змінна (віртуальна) в кожному циклі друкування форма. При цьому можлива персоналізація даних, тобто на кожному новому відбитку буде за бажанням повністю або частково оновлена інформація.

Цифровые печатные машины могут быть листовыми и рулонными. В цифровых печатных машинах постоянная печатная форма отсутствует. Роль переменной печатной формы выполняет фотополупроводниковый слой, на котором при каждом обороте барабана заново создаются пробельные и печатающие элементы (скрытое электростатическое изображение). Поскольку эти системы требуют передачи информации вновь каждый раз, у них невелика производительность, т. к. скорость печати зависит от времени переноса изображения на «печатную форму».

Процес отримання зображення складається з трьох етапів:

1. Отримання прихованого електростатичного зображення.

На початку кожного циклу барабан, покритий шаром фотонапівпровідника (полімеру, що змінює свою провідність під дією світла) заряджається Скоротрон до негативного потенціалу -800В. При експонуванні під дією лазерного променя на засвічених ділянках відбувається падіння потенціалу до -100В. Таким чином, відбувається поділ поверхні барабана на пробільні і друкуючі елементи (утворюється приховане електростатичне зображення).

2. Прояв прихованого електростатичного зображення.

Прояв відбувається при селективному осадженні заряджених частинок тонера. Проявник складається з частинок тонера і носія. Частинки тонера дрібнодисперсних і пофарбовані в певний колір. Роль носія можуть виконувати як тверді тіла – великі частки розміром 0, 2-1, 0мм (сухий проявник), так і діелектрична неполярная рідина (рідкий проявник). В результаті прояви виходить одноколірні зображення, сформоване з частинок тонера.

3. Перенесення зображення на запечатуваний матеріал.

Зображення може бути перенесено на запечатуваний матеріал безпосередньо з «формового циліндра», або через проміжний носій – додатковий офсетний циліндр (офсетний циліндр, який являє собою позитивно заряджений нагрітий металевий барабан, покритий спеціальним електропровідним офсетним покриттям). Багатобарвне зображення формується безпосередньо на запечатуваному матеріалі шляхом накладення чотирьох (шести) однокрасочних зображень.

Термін Direct Imaging («пряма запис») з'явився за кордоном у зв'язку з автоматизацією поліграфічного виробництва і передбачає так званий «цифровий робочий потік» даних (Digital Workflow).

 

 

Додрукарські процеси називаються всі етапи поліграфічної технології, що виконуються перед друком, т. Е. До передачі інформації на папір або на іншу підкладку. Сучасні Додрукарські процеси, на відміну від традиційних, орієнтовані на цифрові технології, що дозволяє виключити виконання ручних операцій, скоротити час і матеріалозатрати додрукарських процесів, а також підвищити їх якість. Введення і обробку текстової та образотворчої інформації в залежності від її виду здійснюють такими способами, як сканування, копіювання або клавіатурний ввід. Під обробкою текстової інформації розуміють коректуру, шрифтове оформлення і композиційну організацію тексту. Під обробкою образотворчої інформації розуміють перетворення (масштабування, поступова і колірна корекція і ін.) Зображень з метою отримання на відбитку найбільш близького до оригіналу візуального враження. Версткою називають процес формування (складання) смуг видання з обробленої текстової та образотворчої інформації. Верстка є одним з основних процесів додрукарського виробництва, в ході якого друковане видання набуває остаточного вигляду. Від якості її проведення безпосередньо залежить якість майбутнього видання. Від якості її проведення безпосередньо залежить якість майбутнього видання. Електронний спуск смуг є цифровий процес розстановки смуг на майбутній друкованій формі за такою схемою, яка дозволяє після друкування і фальцювання отримати зошити з послідовним розташуванням смуг. Подальша обробка зображення після формування цифрової версії друкарської форми (спуску смуг) полягає в раструванні зображення. Далі необхідно зробити і обробити пластини. Потім отримані друковані форми використовуються для друку тиражу.

 

 

1. http: //uk. wikipedia. org
2. Мартинюк В. Т. Основи додрукарської підготовки образотворчої інформації. Підручник: у 2 кн. Кн. 2: Процеси опрацювання образотворчої інформації. – К. : Університет «Україна», 2009. C. 168.
3. Справочное руководство «Допечатная подготовка» Донни О’Куин
4. Книга «Основы допечатной подготовки» Буковецкая О. А.
5. Учебное пособие Ивановой
6. http: //www. newsprint. ru/
7. http: //ukr-print. net/
8. http: //www. admos-print. ru/
9. http: //polykur. com. ua