Допоміжні історичні дисципліни в польщі (1988-2015 рр.)

Представлено розвиток допоміжних історичних дисциплін у польській історіографії від кінця 1980-х рр. Звернуто увагу на актуальні наукові школи, напрями досліджень, причинно-наслідкові зв’язки, які допоможуть зрозуміти високий академічний рівень джерелознавчих студій польських істориків. Наголошено на інтердисциплінарності, тенденціях до осмислення мети й завдань історичного дослідження у вимірі культурної антропології, семіотики, природничих і гуманітарних наук із проекцією на визначення культурних комунікативних кодів, систем цінностей суспільств/соціальних груп, повсякденних практик, правової, конфесійної культур.

Ключові слова: історіографія, джерело (джерелознавство), допоміжні історичні дисципліни, сфрагістика, геральдика, генеалогія.

Поняття «допоміжні історичні дисципліни»

Із польської «паикі ротосп'е Мвїюгіі» перекладаються як «допоміжні історичні науки»   . Утім, приміром, Я. Лосовський усе ж таки вважає, що коректніше буде говорити «допоміжні історичні дисципліни», а не «науки», оскільки всі вони – лише частина історичної науки, а не щось окреме від неї . «Допоміжні історичні дисципліни» – актуальне та загальновизнане поняття, яке означає (за Й. Лелевелем) науки, що дають можливість пізнавати історичні джерела. Останнім часом помітні спроби ввести в поле допоміжних історичних дисциплін історію науки, освіти, філософію, картографію, теологію .

Які ж дисципліни в польській історіографії відносять до допоміжних історичних? Для прикладу візьмемо одне з бібліографічних видань: щорічник «Бібліографія польської історії». У відповідній рубриці зазначено наступні розділи: 1. Архіви; 2. Бібліотеки; 3. Музеї; 4. Іконографічні матеріали;

5. Пам’ятники та національні символи; 6. Охорона й консервація пам’яток; 7. Окремі допоміжні науки: а) загальне; б) джерелознавство; в) епіграфіка; г) дипломатика; ґ) генеалогія; д) геральдика; е) сфрагістика; є) фалеристика та медальєрство; ж) вексилологія; з) нумізматика; и) хронологія та метрологія; і) історична географія; ї) картографія; к) ономастика й топоніміка; л) юридична археологія; 8. Науки про суспільство: а) соціологія; б) етнологія; в) демографія та статистика.

Упадає в очі належність до допоміжних історичних дисциплін соціології, етнології. Упровадження їх до рубрики допоміжних історичних дисциплін знаходимо у виданні «Бібліографії... « за 1988 р. Поясненням появи соціології, етнологіії та інколи мовознавства серед допоміжних історичних дисциплін може бути інтеґрація наук. Не слід забувати про наведене вище означення Й. Лелевелем (1822 р.) даних наук як таких, що дають можливість пізнавати історичні джерела. Ще 1775 р. було запроваджено поняття «наук, поєднаних з історією» («паик polцczonych z Мвїюгіц»). В. Семкович у 1918 р. писав про історичні науки основні («podstawowe»)  , ті, якими послуговуються («ровіїкціцсе»), та допоміжні («ротосп'е»)  . Під науками, котрими послуговуються, розуміли суміжні науки, якими можна вважати мово- та літературознавство, етнологію, фольклор, соціологію, психологію. А під допоміжними – так звані класичні: дипломатику, палеографію, генеалогію, геральдику, сфрагістику тощо.

У підручнику Ю. Шиманського подано наступні дисципліни: генеалогія, хронологія, метрологія, історична географія, палеографія, історична бібліологія, дипломатика, архівістика, наука про знаки влади та права, нумізматика, сфрагістика, геральдика, археографія. Поки що тенденцій щодо ревізії поняття «допоміжні історичні науки» не спостерігається. Хоча інколи історики ідей уважають його не зовсім вдалим . Невирішеним питанням залишається проблема дефініції джерелознавства. Ю. Шиманський аналізує декілька пропозицій фахівців. Отже джерелознавство можна розглядати як надбудову допоміжних історичних наук, котре бере від них усе, що необхідно для критичного розгляду цінності джерела; як звичайну допоміжну історичну дисципліну; як теорію та методику критики джерела; як самостійну історичну дисципліну, предметом досліджень котрої є визначення автентичності інформації у джерелі; як суму наук, що слугують до розуміння історичного джерела .

Останнім часом Т. Ясинський здійснив спробу визначити поняття «джерелознавство». Під ним фахівець розуміє допоміжну історичну науку, яка займається систематизацією та критикою джерел і теорію джерелознавчих досліджень .

Конференції, присвячені допоміжним історичним дисциплінам

У 1991 р. люблінський осередок організував наукову сесію на тему історичних та сучасних проблем геральдики самоврядних інституцій . У 1993 р. в Яґеллонському університеті відбувся симпозіум під назвою «Традиції та перспективи допоміжних історичних наук у Польщі». Захід проводився на пошану багаторічного керівника кафедри допоміжних історичних дисциплін та архівістики проф. З. Пежановського . У липні 1995 р. у Кракові зібрався один із найважливіших міжнародних форумів із циклу допоміжних історичних дисциплін – геральдичний колоквіум Міжнародної академії геральдики з нагоди 700-річчя польського Білого орла, на який прибули провідні іноземні фахівці в ділянці геральдики, сфрагістики, вексилології .

Окрім присвячених загальній проблематиці, відбувалися конференції на теми перспектив розвитку окремих допоміжних історичних дисциплін. У 1995 р., після чергової наукової конференції, організованої люблінським осередком, було видано друком збірку статей під назвою «Люди та герби в давній Польщі» . У 1998 р. темою чергової люблінської зустрічі стала сфрагістика у середньовічній і ранньомодерній Польщі . У 1998 р. пройшов ШІІ симпозіум наук, які дають можливість пізнавати історичні джерела , учасники якого зосередилися на питаннях розвитку документа в королівських, церковних, нотаріальних канцеляріях, а також упродовж ХІХ-ХХ ст. Двома роками пізніше відбувся черговий IX симпозіум, присвячений архетипу, нарації в історичному джерелі . 8 жовтня 1999 р. в Яґеллонському університеті фахівці зібралися на колоквіум «Сучасна геральдика самоврядування та її проблеми» . 13-14 листопада 2000 р. в бібліотеці Люблінського католицького університету відбулася конференція «Польська церковна геральдика – стан і перспективи досліджень» , організаторами якої виступили кафедра допоміжних історичних дисциплін інституту історії церкви та місцеве відділення Польського геральдичного товариства . У листопаді 2004 р. було організовано