Драматургія масових театралізованих заходів

Предмет:

Культура

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

139

Мова:

Українська

Оцінка:

justify;">ЕТИМОЛОГІЯ – походження слова чи виразу, їх первісне значення.

ЄДИНА ДІЯ – сума вчинків дійових осіб драматургічного твору, які вони роблять на шляху до певної цілі, те ж саме, що і НАСКРІЗНА ДІЯ в театрі.

ЄДНІСТЬ МІСЦЯ, ЧАСУ І ДІЇ – вимоги до побудови драматургічного твору, що існують ще з давніх часів: дія відбувається в одному місці на протязі недовгого часу навколо однієї глловної історії.

ЖАНР – тип мистецького твору, який характерізується схожими рисами, підпорядкований певним правилам.

ЗАВ’ЯЗКА – епізод сценарної структури, з якого починається сценічна дія і який стоїть між експозицією та розвитком дії.

ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ – актерське вміння відтворення різноманітних звуків.

ЗОНГ – музичний вставний номер драматичної вистави, текст якого скоріше вимовляється, ніж співається.

З’ЯВЛЕННЯ – в драматургії і театрі – поява персонажу, частина КАРТИНИ.

ІДЕЯ – головна думка художнього твору, заради якої він створюється.

ІМБРОЛІО – складна та заплутана ситуація в сюжеті драми, яка заважає персонажам чітко зрозуміти події, що відбуваються.

ІМПРОВІЗАЦІЯ – непідготовлене одночасне створення та виконання якогось твору, те, що створене таким чином.

ІНТЕРМЕДІЯ – невеличка гумористична сценка, яку колись демонстрували між актами великої вистави, а також вставка між номерами концерту або номерами циркового видовища, междія.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ – особисте розуміння та відчуття твору постановником чи виконавцем, погляд з іншого боку, те ж саме, що і ТРАКТОВКА.

ІНТРИГА – багатозначний термін, який може означати основну ситуацію сюжету, зловмисність дії, підступні наміри одних дійових осіб щодо інших, схему подій, які відбивають боротьбу персонажів поміж собою.

КАБАРЕ – різновид видовищного мистецтва, невеличкий ресторан чи бар, де виступають актори різних розважальних жанрів, те ж саме, що і ВАР’ЄТЕ.

КАМЕРНИЙ – твір чи виконання твору, який призначений для вузького кола читачів, а також музичний твір для невеличкого складу виконавців та твір ліричного або філософського напрямку.

«КАПУСНИК» – сатирично-гумористична вистава на місцевому матеріалі, переважно на театральні теми.

КАРНАВАЛ – масове свято, гуляння з переодягненими персонажами, розвагами, конкурсами, з вуличними процесіями, танцями тощо.

КАРТИНА – у драматургії та театрі: закінчена самостійна частина акту.

КАТАРСИС – обов’язковий елемент трагедії, емоційне очищення через співчуття, жаль та страх.

КАТАСТРОФА – одна з частин античної трагедії, кінець дії, загибель героя, трагічна розв’язка.

КВІПРОКВО – непорозуміння, за допомогою якого одного персонажа приймають за іншого.

КОЛАЖ – техніка образотворчого мистецтва, наклеювання на основу різноманітних матеріалів, у переносному значенні – твір, який зібрано в єдине ціле з дрібних часток.

КОМЕДІЯ – один з головних жанрів драматургії, в якому сюжет будується на смішних, кумедних ситуаціях.

КОМЕДІЯ МАСОК (COMMEDIA DELLA ARTE) – відомий різновид театрального видовища Італії 16-17 століть, що побудований на імпровізації та буфонаді з використанням образів персонажів-«масок», характери яких не змінюються у будь-якому сюжеті.

КОМПІЛЯЦІЯ – запозичення чужих творів, а також складений з них несамостійний твір.

КОМПОЗИЦІЯ – багатозначний термін, який у драматургії сприймається як побудова твору, його структура, взаємозв’язок окремих її частин, іноді К. називають внутрішню структуру драми, а також один з відомих жанрів масових театралізованих видовищ – літературно-музичну композицію. Те ж саме, що і АРХІТЕКТОНІКА.

КОНТАМІНАЦІЯ – поєднання у літературному монтажу різних редакцій одного твору, їх змішування.

КОНТЕКСТ – словосполучення, яке оточує певне слово або фразу, за допомогою якого визначається зміст цього слова та всього висловлення.

КОНТРАПУНКТ – побудова драматичного сюжету за принципом контрасту.

КОНТРАСТ – різке протиставлення, протилежність, несхожість.

КОНФЛІКТ – обов’язковий елемент структури драматургічного твору – зіткнення протилежних ідей та поглядів, загострення суперечностей, яке має форму драматичної боротьби.

КОНЦЕРТ – особлива форма видовища, специфіка якого полягає у прилюдному виконанні різноманітних творів.

КОРИФЕЙ – керівник хору в античній трагедії, який безпосередньо контактував з акторами, у подальшій історії – ведучий театральний діяч, класик театрального мистецтва, майстер своєї справи.

КОТУРНИ – в античному театрі – особливе акторське взуття з товстою підошвою для збільшення зрісту виконавця, у переносному значенні «стояти на котурнах» – поводити себе занадто гордовито, зневажливо відноситись до оточення.

КУЛЬМІНАЦІЯ – епізод сценарної структури, який стоїть після розвитку дії та попереду розв’язки і в якому відбувається найбільше напруження всіх фізичних та моральних сил, відбувається головне і найважливіше зіткнення за конфліктом.

КУПЛЕТ – окрема частина пісні, що може супроводжуватись приспівом або рефреном.

ЛАЦІ – різноманітні трюки та кумедні номери і імпровізації, які ніяк не пов’язані з сюжетом. Вони вводились у вистави італійської комедії масок.

ЛЕЙТМОТИВ – важливий драматичний елемент – сценарний хід, головна думка, яка неоднорозово повторюється в різних варіантах.

ЛІБРЕТТО – стислий переказ сюжету опери чи балету, будь-якої вистави.

ЛОГОТИП – у давнину – найпотрібніші літери, склади та слова, що використовувались у першодруках, пізніше – символічне зображення, яке є фірмовим знаком установи чи продукції.

МАНІПУЛЯЦІЯ – демонстрування фокусів, побудоване на швидкості рук та використанні різних пристосувань.

МЕЛОДЕКЛАМАЦІЯ – читання вголос віршів або прози у музичному супроводі.

МЕЛОДРАМА – різновид драми з сюжетом побутового характеру, з