Диференціація психології на окремі наукові галузі

 

Сьогодні спостерігається бурхливий розвиток психологічної науки, зумовлений різноманіттям теоретичних і практичних завдань, які постають перед нею. Основним завданням психології є вивчення законів психічної діяльності у процесі її розвитку. Протягом останніх десятиліть значно розширився фронт психологічних досліджень, з'явилися нові наукові напрямки й дисципліни.

Область явищ, досліджуваних психологією, величезна. Вона охоплює процеси, стани й властивості людини, які мають різний ступінь складності – від елементарного розрізнення окремих ознак об'єкта, який впливає на органи відчуття, до боротьби мотивів особистості. Одні з цих явищ уже досить добре вивчені, а опис інших зводиться лише до проcтої фіксації спостережень. Багато хто вважає, що узагальнений й абстрактний опис досліджуваних явищ та їх зв'язків – це вже і є теорія. Однак цим теоретична робота не вичерпується, вона включає також співставлення й інтеграцію накопичених знань,, їх систематизацію тощо. Її кінцева мета полягає в тому, щоб розкрити суть досліджуваних явищ. При цьому якраз і виникають методологічні проблеми. Якщо теоретичне дослідження опирається на нечітку методологічну позицію, то виникає небезпека заміни теоретичного знання емпіричним.

У пізнанні сутності психічних явищ найважливіша роль належить категоріям діалектичного матеріалізму. Сьогодні виділено базові категорії психологічної науки, вивчено їх системний взаємозв'язок, загальність кожної з них і, у той же час, неможливість зведення їх одна до одної. Цими категоріями є: категорія відбиття, категорія діяльності, категорія особистості, категорія спілкування, а також поняття, які за рівнем загальності можна прирівняти до категорій, – поняття «соціального» і «біологічного». Виявлення об'єктивних зв'язків соціальних і природних властивостей людини, співвідношення біологічних і соціальних детермінант у її розвитку представляє одне з найскладніших завдань науки.

Як відомо, у минулі десятиліття психологія була переважно теоретичною дисципліною. Останнім часом її роль у суспільному житті істотно змінилася. Вона усе більше стає областю особливої професійної практичної діяльності в системі освіти, у промисловості, державному управлінні, медицині, культурі, спорті і т. д. Включення психологічної науки у вирішення практичних завдань істотно змінює й умови розвитку її теорії. Завдання, вирішення яких вимагає психологічної компетентності, виникають у тій або іншій формі у всіх сферах життя суспільства, визначаючись зростаючою роллю так званого людського фактора. Під «людським фактором» розуміється широке коло соціально-психологічних, психологічних і психо-фізіологічних властивостей, якими володіють люди і які так чи інакше проявляються у їх конкретній діяльності.

Дослідження практично всієї системи психічних явищ – від елементарних відчуттів і до психічних властивостей особистості, – спрямовані на розкриття об'єктивних законів, яким вони підкоряються, і мають першочергове значення для створення наукової бази, вирішення суспільних завдань, вдосконалення організації навчання й виховання. Усвідомлення суспільством ролі прикладних задач, які розв'язує психологічна наука, привело до ідеї створення розгалуженої психологічної служби в органах народної освіти. На сьогодні така служба перебуває в стадії оформлення й розвитку і покликана стати сполучною ланкою між наукою й практичним застосуванням її результатів.

Від того, яке місце приділяється психології в системі наук, багато в чому залежить розуміння можливостей використання психологічних даних в інших науках і, навпаки, розуміння того, якою мірою можна використати її результати. Місце, яке відводиться психології в системі наук в той або інший історичний період, наочно свідчить і про рівень розвитку психологічних знань, і про загальфілософську спрямованість самої класифікаційної схеми. Слід зазначити, що в історії духовного розвитку суспільства жодна галузь знання не міняла свого місця в системі наук так часто, як психологія. На даний час найбільш загальноприйнятою вважається нелінійна класифікація, запропонована академіком Б. М. Кедровим. Вона відбиває багатоплановість зв'язків між науками, обумовлених їх предметною близькістю. Запропонована схема має форму трикутника, вершини якого представляють науки природні, соціальні й філософські.

Найважливіша функція психології в загальній системі наукового знання полягає в тому, що вона, синтезуючи в певному відношенні досягнення ряду інших областей наукового знання є інтегратором всіх наукових дисциплін, об'єктом дослідження якої є людина. Відомий психолог Б. Г. Ананьєв найбільш повно розробив це питання, показавши, що психологія покликана інтегрувати дані про людину на рівні конкретно-наукового знання.

Основним завданням психології є вивчення законів психічної діяльності в її розвитку. Ці закони розкривають, як об'єктивний світ відбивається в мозку людини, як у силу цього регулюються її дії, розвивається психічна діяльність і формуються психічні властивості особистості. Психіка, як відомо, є відбиттям об'єктивної дійсності, і тому вивчення психологічних законів означає, насамперед, встановлення залежності психічних явищ від об'єктивних умов життя й діяльності людини.

У той же час будь-яка діяльність людей завжди закономірно залежить не тільки від об'єктивних умов життя людини, але й від співвідношення їх із суб'єктивними моментами. Матеріалістична психологія дає дійсне наукове обгрунтування взаємодії суб'єктивних й об'єктивних умов, виходячи з того, що матеріальною основою всіх психічних явищ, якими б складними вони не були, служать системи тимчасових зв'язків у корі головного мозку. Завдяки утворенню й функціонуванню цих зв'язків психічні явища можуть впливати на діяльність людини – регулювати й направляти її дії, впливати на відбиття людиною об'єктивної дійсності.

Таким чином, встановлюючи закономірні залежності психічних явищ від об'єктивних умов життя й діяльності людини, психологія повинна розкрити й фізіологічні механізми відбиття цих впливів.