Дитяче телебачення як засіб психологічного впливу на дітей

Теоретичне значення та практична цінність отриманих результатів – фактичний матеріал дослідження, теоретичні узагальнення і висновки прислужаться для глибшого аналізу питання впливу телебачення на психіку дітей; можуть бути використані при подальшій розробці проблем, передбачених обраною темою, при підготовці курсів лекцій, спецкурсів та спецсемінарів; а також можуть використовуватись у практичній роботі класних керівників, вихователів, соціальних педагогів, психологів для проведення тематичних бесід.

Структурно наукова робота складається із вступу, двох розділів, двох підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи становить 27 сторінок без урахування додатків.

 

 

Загальновідомо, що саме у дитячому віці відбувається становлення внутрішнього світу, формування певних рис характеру, зародження здібностей. Усе, що оточує дитину, впливає на результат. Сучасна міська дитина живе у світімашин, де мерехтять штучні вогні й екрани, переливаються електронні візерунки, де з телевізора вдень та вночі лунають розмови, співи, плачі, погрози. Телебачення міцно увійшло в наше життя. До того ж із швидким розвитком новітніх технологій у життя дітей входять комп’ютери, ноутбуки, мобільні телефони, смартфони, планшети. І уся ця новітня техніка, хочемо ми того чи ні, втягує дітей у «штучне» життя, в якому казкові герої чи віртуальні істоти «живуть» поруч.

Сучасне телебачення здатне емоційно впливати на дитячу аудиторію, пропонуючи їй візуальну картинку, яку діти досить часто сприймають як достовірну, адже відомо, що зорові образи запам’ятовуються набагато краще, ніж вербальні, і довше зберігаються в пам’яті. За допомогою телебачення у свідомості дитини створюється образ реальності, виробляється стиль і лінія поведінки, формується ставлення до життя. Тому важливо знати, наскільки дитяче телебачення спроможне прищепити своїм маленьким глядачам принципи моральності, етики та інші позитивні якості.

На сьогоднішній день дитяче телебачення є самостійним компонентом загальної системи масової комунікації, а тому його роль у сучасному суспільстві значно посилюється. Зважаючи на те, що телебачення має великі можливості психологічного впливу на людей, а особливо на дітей, його вважають одним з найвагоміших факторів впливу на моральний розвиток дитини.

Найчастіше під назвою «телебачення» розуміють саме трансляцію телепрограм різноманітних жанрів. Зазначимо, що телебачення – це галузь науки, техніки й культури, яка пов'язана з передачею на відстань зображень об'єктів і звукового супроводу (мови, музики та ін..) за допомогою радіосигналів. Телебачення синтезує у своїх передачах безліч інформаційних жанрів і різних видів мистецтва [12, 39]. Загалом усі телевізійні програми на українському телебаченні прийнято поділяти на:

- інформаційно-публіцистичні програми;

- художні програми;

- освітні програми;

- телевізійні ігри й розважальні програми;

- телепрограми для молоді;

- телепрограми для дітей і юнацтва;

- реклама на телебаченні[15, 5].

Із загальної системи телебачення слід виокремити дитяче телебачення – систему спеціальних телепрограм, адресованих юному поколінню глядачів – дошкільного, шкільного, підліткового і юнацького віку. Метою таких програм є всебічне виховання та освіта дітей і юнацтва. За вмістом жанрів і форм дитяче телебачення досить різноманітне: казки, публіцистичні програми, пригодницькі, науково-фантастичні, науково-популярні фільми, зустрічіз цікавими людьми, вікторини, конкурси, мультфільми[15, 5].

У свою чергу структура дитячого телебачення поділяється на такі види телепрограм:

- анімація (мультфільми й мультсеріали) ;

- мультиплікація або мультфільм;

- дитячі передачі;

- дитячі телесеріали;

- фільми для дітей[15, 6].

Однак на сьогоднішній день дитяче телебачення складається лише з незначного відсотка телепрограм, що виходять в ефір на українських телеканалах.

Значиму позицію на телебаченні займає японська мультиплікація або аніме (від япон. [аніме], від англ.  [animation] – анімація). Основна відмінністьїї від мультиплікації інших країн полягає в тому, що анімев основномуробиться з розрахунку на підліткову та дорослуаудиторії. Стиль анімації характеризується насиченістю кольорів і деталей графіки. Аніме часто відрізняється характерною манерою зображення персонажів. Сюжети анімації часто наповнені фантастичним змістом. Випускається у формі телевізійних серіалів, а також фільмів, що розповсюджуються на телебаченні[21].

Мультиплікація або мультфільм є досить важливим засобом виховання дітей та впливу на формування їхнього внутрішнього світу. Традиційно мультиплікацією вважається «мальований фільм», кожний кадр якого фотографується окремо, причому розходження між малюнками при перегляді плівки складаються в природні рухи. Однак методи blue-box і комп'ютерного накладення зображень фактично теж є мультиплікацією. Дотепер існує і як жанр (в основному завдяки американському й радянському напрямкам мультиплікації), і як технічний спосіб при виготовленні добутків різних жанрів, особливо з рекламними цілями. Мультиплікація як форма мистецтва розвивалася з пошуком нових і несподіваних напрямків. Існують повнометражні мультфільми, побудовані за законами драматичної композиції й призначені в основному для кінопрокату та телеперегляду[16, 47].

Загалом на українських телеканалах транслюється багато іноземних мультфільмів, серед яких разом із високоякісними містяться медіапродукти низькопробного зразка, що пропонують дитячій аудиторії демонстрацію бійок, гонитви, сцен фізичного придушення, знищення противників, відкритого насильства, хоча й для досягнення благих цілей. Подібні мультфільми або анімації несуть у дитячу аудиторію невиправдано високу дозу жорстокості й агресивності.