Дитяче телебачення як засіб психологічного впливу на дітей

- молодший шкільний вік – від 6 до 9 років;

- молодший підлітковий вік – від 9 до 12 років [13, 58].

Отож, розглянемо особливості дитячої психології кожного періоду:

1. Раннє дитинство. Це найменш вивчена вікова група, якій українське телебачення ніколи не приділяло уваги. У 1, 5-2 роки дитина жваво реагує на бурхливу зовнішню дію. Відбувається інтенсивний розвиток мовлення та інтелекту. Основна діяльність дитини на цьому етапі – наочна, спрямована на засвоєння суспільно вироблених способів дії з предметами. Основне психологічне надбання дитини в цьому віці – можливість порівняти свої дії з діями дорослої людини. У цьому віці дитина досить чутливо реагує на рекламу, тому вже з раннього дитинства діти перетворюються на зосереджених телеглядачів найрізноманітніших авантюрних сюжетів незалежно від того, до якої вікової аудиторії вони належать[13, 62].

2. Дошкільний вік. У віці від 3 до 6 років основним видом діяльності дитини є гра. Крім того, в цей період дитина цікавиться малюванням, елементарною працею, позитивно реагує на казку. У дитини з’являється перший цілісний світогляд, первинні етичні норми, виникає особиста свідомість. Починаючи з трьох років, діти віддають перевагу мультфільмам і ляльковим виставам. Кінофільми ще сприймаються не зовсім адекватно. У цьому віці починає проявлятися статево-рольова приналежність. Хлопчики віддають перевагу іграм у солдатики, машинки та іншу техніку, а дівчатка обирають «доньки-матусі». У дошкільному віці дітям подобаються персонажі-тварини. Проте варто пам’ятати, що в цьому віці вони ставляться до тварин, як до рівних собі. Діти до 6 років чутливі до дидактики, до нормативних елементів[13, 62].

3. Молодший шкільний вік. У дітей віком 6-9 років домінує учбова діяльність. Важливо пам’ятати про зміни у системі соціальних відносин. Поява рефлексії, розвиток пам’яті, волі. Гра зберігає своє значення, але змінює свій характер. Найпривабливіші типи телепоказу – мультфільми, лялькові вистави, цирк, активні ігри з елементами навчання. У цей період на формування дитини позитивно впливає використання групової форми участі дітей у передачі. Ми нерідко спостерігаємо за тим, як дівчата у віці 5-6 років імітують в іграх героїнь відомих серіалів. На відміну від дівчат, в іграх хлопців переважають ситуації агресії – аварії, вбивства, війни. І якщо на дівчат більший вплив має реклама, то на хлопців – мультиплікаційні фільми і бойовики[2, 10], [18].

4. Молодший підлітковий вік. У віці 9-12 років для дітей головним психологічним надбанням є відкриття власного “Я” та усвідомлення своєї індивідуальності. У цьому віці діти відрізняються високою активністю, потребою в дії. Це період допитливості, подорожей і пригод. Продовжується інтерес до передач про тварин і природу, щоправда з іншими відтінками. Мультфільми, як і раніше, цікавлять, але тепер частіше з фантастичними героями. З’являється інтерес до розгорненого оповідання. Саме у цьому віці популярними стають художні фільми і серіали. Виникає великий інтерес до ігрових передач. Позитивно сприймаються командні змагання. Обсяг телеперегляду помітно зростає[13, 63].

Однак сьогодні дедалі частіше спостерігаємо, що юні телеглядачі дивляться всі програми – і дитячі, і дорослі. У результаті специфічні дитячі телеуподобання й переваги нівелюються, відбувається зближення їх з дорослими. Нарівні з дорослими діти дивляться фільми з насильством, убивствами, еротикою, а згодом наслідують дорослих, імітують моделі й зразки поведінки, широко представлені на телеекрані.

Отже, бачимо тенденцію заміщення продукції дитячої культури продукцією масової «дорослої» культури. У цілому ця низькопробна продукція є загрозою для психічного й морального здоров'я дитини, адже діти мають наслідувати ввічливих, врівноважених та доброзичливихгероїв фільмів або телепередач. У зв’язку з цим сучасному дитячому телебаченню необхіднітакі програми, які б допомагали дитині побачити позитивні приклади дорослих, а також своїх однолітків, які вже досягли успіхів в реальному житті.

 

 

 

На сьогоднішній день телебачення є одним із засобів масової комунікації, який надзвичайно тісно пов'язаний із світом сучасної дитини та має величезні можливості впливу на її внутрішній світ і поведінку. Це пов’язанонасампередіз тим, що телебачення сприймається дитиною набагато легше, аніж, скажімо, читання книги, оскільки процес сприймання не потребує значних розумових зусиль. Цілком природно, що у процесі пізнання світу діти досить швидко потрапляють під вплив такого «помічника», звісно ж, не найкращий.

У дитячому світі спостерігається бездумне поглинання будь-якої інформації, що нескінченними потоками ллється з екранів телевізорів чи комп'ютерних моніторів. Щодня в середньому діти дивляться телевізор понад 3 години на день, що складає майже наполовину більше часу, ніж ними приділяється іншим видам діяльності. Занурюючись в інформаційний віртуальний світ, дитина дуже часто навіть й не замислюється над змістом того, що нею сприймається. Таким чином, поступово притуплюєтьсяпотреба в отриманні нових знань, спілкуванні з прекрасним, у духовно-естетичному збагаченні.

Відомо, що засоби масової інформації можуть сприяти як позитивному розвитку дитини, так і негативному. Останній, зокрема, призведе до моральної, духовної, естетичної кризи особистості.

Дитяче телебачення сьогодні насичене низькопробною в художньому та змістовному відношенні продукцією, де постійно присутні сцени насильства. Асоціативно пригадується Оксана Забужко, яка писала про послання, що йде з екранів для всіх дітей: «Людину б'ють – і їй не боляче!», бо