Екологізація розвитку продуктивних сил України

4. Головною причиною загострення екологічних суперечностей і тяжкої екологічної обстановки в ряді промислових центрів України є ігнорування екологічних факторів у розвитку і розміщенні продуктивних сил суспільства. До особливо неблагополучних внаслідок техногенного забруднення можна віднести території розміщення великих ТЕС. Які спалюють органічне паливо (вугілля, мазут), а також райони, що потерпіли від катастрофи на ЧАЕС. Як стверджують спеціалісти-екологи, техносферна фаза підходить до завершення, вже більш як 2/2 території не сприятливими для проживання. Сюди можна віднести Полісся, Придністров’я, Донбас, Крив бас і Північний Крим, а також окремі узбережжя і акваторії Чорного і Азовського моря.

В період надмірного захоплення атомною енергетикою було зроблено великий прорахунок у реконструкції та технічному озброєнні ТЕС – скорочення обсягу коштів і ресурсів на створення екологічно чистого котельного устаткування.

У базисному режимі атомні електростанції України працюють стабільно, але через зниження потреби в електроенергії теж починають маневрувати. Якщо ядерну енергетику необхідно розглядати як екологічно прийняту за умови підвищення її рівня безпеки.

Що ж до ГЕС і ГАЕС, то з огляду на дефіцит потужності, вони є необхідними. Міністерство України передбачає більш повне використання гідроенергетичного потенціалу шляхом введення додаткових потужностей на Дніпропетровській АЕС, освоєння басейнів Тиси і верхнього Дністра, а також технічного переозброєння існуючих ГЕС Дніпровського каскаду. Останній виконує важливу роль у пікових електростанцій у добованому графіку електричних навантажень в період ранкового і вечірнього максимумів. Стан основного і допоміжного устаткування ГЕС, здебільшого, є задовільним. Все ж є ряд вузьких місць, зумовлених старінням і спрацюванням устаткування, що відпрацювало від 22 (Жанівська) до 38 (Дніпровська) років.

Національною енергетичною програмою України, прийнятою ВРУ в 1995 р., визначено першочергові завдання сучасної електроенергетики.

Сьогодні головним фактором її розвитку є економічна ефективність. При цьому його оптимізаційним завданням слід вважати досягнення максимуму результуючого ефекту як різниці між вираженою в грошовому обчисленні корисністю використаної електричної енергії та теплової енергії, з одного боку, а також за затратами на виробництво, передачу і розподіл енергії – з іншого.

Екологізація всіх ланок енергетики повинна мати власну економічну оцінку. Проте сьогодні така економічна оцінка не може бути зроблена досить повно – через відсутність необхідних даних про шкоду від негативного впливу всіх викидів на навколишнє середовище, а також через не відпрацьованість організму. Перехід до ринкових відносин, який розпочався, кризовий стан конкурентно-спроможних різних альтернатив, тобто в єдиному методі та єдиному нормативному методі до розрахунку економіки станцій різного типу, що передбачаються до реконструкції або нового будівництва на найближчу перспективу. Метод, застосовуваний у світі, не є чимось новим в економічних розрахунках енергетики: він відомий як метод приведених затрат і обов’язково бере участь як економічна складова. Досі його використання мало академічний характер. Проте в умовах переходу країни до ринкової економіки воно стає необхідним, і в цьому постійними є істотне розширення і уточнення відповідної інформаційної, нормативної та законодавчої баз.

Реалізація курсу на радикальну реформу енергетичної галузі та її екологізацію пов’язана із зміною паливного балансу, причому необхідно виходити з того, що в структурі геологічних запасів первинних паливних ресурсів України провідне місце займає вугілля. Для енергетики України одним з ефективних напрямків є поліпшення паливного балансу електростанцій є використання проектного твердого палива, одержуваного за рахунок збагачення енергетичного вугілля. Ефективність цього напряму пояснюється порівняно малими капіталовкладеннями у програму реконструкції збагачування фабрик.

Основними напрямами мінімізації витрачання газо-мазутного палива є:

- переведення пиловугільних котлів енергоблоків на проектне паливо, якість якого відповідає вимогам держстандарту;

- нові технології спалювання неякісного вугілля в топках з циркулючим киплячим паром;

- по вузлова реконструкція і модернізація пиловугільних котлів.

Наступним напрямком екологізації треба вважати створення вітчизняної бази енергетичного котлобудування на основі технологій горіння низькосортного вугілля, газотурбінних установок з внутрішньо циклічною газифікацією твердого палива.

Ще один напрям екологізації – створення безпечних атомних реакторів нового покоління, а також безпечне виведення з експлуатації АЕС, які відпрацювали свій строк, і захоронення радіоактивних відходів.

Проблеми екологізації електроенергетики України вже сьогодні вимагають комплексного підходу з боку держави і значних асигнувань. Необхідним є регіональний підхід до екологічного регулювання галузі.

Найважливішим завдання екологізації енергетики є подальший перехід на ресурсно- та енергозберігаючі технології, створення очисних споруд для зменшення характерного радіуса впливу забруднювачів на біоту при локальних антропогенних впливах електростанцій, а також – як ключовий момент збалансований розвиток суспільства в гармонії з вихованням природоохоронної свідомості, нового екологічного, формування якого є необхідним вже тепер, яким би складним воно не здалося. Адже це – шлях виходу з глобальної екологічної кризи [7 ст. 89].

5. Входження України до ринкової економіки, нове реформування промислового комплексу переміщують акценти у системі передумов і факторів, які впливають на розвиток і розміщення продуктивних сил. Україна належить до держав з високим рівнем негативних наслідків господарської діяльності. Тому проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів набувають першорядного значення, оскільки під їх безпосереднім впливом формується становище продуктивних сил.

Тут особливу увагу відграє роль скорочення площі сільськогосподарських угідь, що певною мірою негативно позначається на рівні виробництва сільськогосподарської продукції, особливо в зонах з великою