Економічна ефективність виробництва і формування ринку молока (на прикладі підприємств приміської зони м. Києва)

 

Слід зазначити, що в більшості сільськогосподарських підприємств суспільного сектору приміської зони м. Києва за досліджуваний період собівартість виробництва 1 ц молока перевищувала ціну реалізації в 1, 5 – 1, 8 разів і становила в 1997 році – 58, 57 грн. /ц, а в 1999 році – 66, 03 грн. /ц.

Для підвищення економічної ефективності виробництва молока першочергове значення має саме зниження собівартості виробництва одиниці продукції. Значно висока собівартість 1 ц молока з тенденцією щодо підвищення обумовлена тим, що розвиток виробничого потенціалу майже не регулюється, втратили стимулююче значення механізми оподаткування, кредитна, цінова і амортизаційна політика. Фінансова підтримка у вигляді державних замовлень, дотацій, субсидій, бюджетні позички, якщо і застосовуються, то в незначних розмірах. Зниження ефективності в галузі кормовиробництва призвело до порушення технології годівлі.

На рівень собівартості виробництва 1 ц молока суттєво впливає питома вага різних статей витрат. Використовуючи полярність із сукупності досліджуваних господарств нами виділено два сільськогосподарські підприємства – ДПЗ „Плосківський” з найменшою собівартістю виробництва 1ц молока та СГ ТОВ АФ „Хотівський” – з найбільшою. Вивчаючи структуру собівартості виробництва молока в цих господарствах встановлено, що в СГ ТОВ АФ „Хотівський” з підвищенням витрат на роботи та послуги і зниженням на корми і оплату праці, собівартість виробництва молока підвищується. В ДПЗ „Плосківський” витрати на оплату праці зростають, на корми та послуги – знижуються, а собівартість при цьому має тенденцію щодо зниження.

Поряд з високою собівартістю виробництва молока у збиткових господарствах, спостерігається значна тенденція її підвищення – на 65, 3%, а щодо прибуткових, то в ДПЗ „Плосківський” вона становить лише 0, 7 відсотка.

Господарства по виробництву молока тісно пов’язані з підприємствами по його переробці. Основними споживачами молока як сировини в приміській зоні і місті Києві є дев’ять переробних підприємств. Всі вони приватизовані. Потужності і асортимент виробництва готової продукції на молокопереробних заводах зони різний. За 1999 рік ці підприємства виробили 76 тис. тон цільномолочної продукції, 3 тис. тон масла, 1, 3 тис тон сиру. Провідними з них є ВАТ “Галактон” та ВАТ “Київський міський молочний завод №3”.

Серйозною проблемою для ефективного розвитку молокопереробних підприємств приміської зони м. Києва стало значне зменшення виробництва молока в регіоні, паралельно зменшуються і обсяги продажу молока переробним підприємствам, однак обсяги виробництва молочної продукції зростають, але тільки за рахунок доставки молочної сировини з господарств віддалених від м. Києва, що супроводжується підвищенням ціни на готову продукцію.

Аналіз собівартості виробництва 1ц молока і ціни реалізації молочної продукції у відкритому акціонерному товаристві “Галактон” за досліджуваний період показує (табл. 2), що при виробництві молока та сметани собівартість підвищувалась швидшими темпами ніж ціна їх реалізації, а при виробництві кефіру та масла – навпаки, що сприяло підвищенню рівня рентабельності.

 

Таблиця 2

Економічна ефективність виробництва 1 ц молокопродуктів у ВАТ «Галактон»

 

У процесі дослідження ринку молочних продуктів встановлено, що господарства приміської зони м. Києва не забезпечують молочною сировиною молокопереробні підприємства і тому дуже гостро стоїть проблема неповного використання їх виробничих потужностей. Це пояснюється, в першу чергу, нестачею сировини. Навіть для таких заводів-гігантів, як ВАТ “Галактон” і ВАТ “КММЗ №3”, які ввозять молоко з віддалених господарств Київської, Житомирської, Чернігівської, Черкаської і навіть Полтавської та Одеської областей, ця проблема не знімається, особливо взимку.

Дослідження показали, що саме сировина має значний вплив на собівартість продукції (табл. 3). Довезення молока з віддалених господарств обумовлює підвищення питомої ваги сировини в структурі собівартості виробництва молочної продукції.

 

Таблиця 3

Структура витрат виробництва 1ц молокопродуктів у ВАТ „Галактон” в 1999 році, % 

 

Переробна промисловість значно впливає на стан виробництва молока в суспільному секторі. Вона формує значну частину попиту на сировину: чим вище конкурентоспроможність молокопереробних підприємств, тим цей попит більший, і тим вищою повинна бути закупівельна ціна на молоко з боку переробних заводів. В той же час, значний спад в розвитку молочного скотарства, як постачальника молочної сировини, впливає на використання наявних виробничих потужностей в галузі переробки. Отже, високого розвитку молокопродуктового підкомплексу можна досягти лише при умові ефективного функціонування всіх його складових.

У третьому розділі – „Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва і поліпшення формування ринку молока та молокопродуктів в приміській зоні і м. Києві” – визначено перспективні параметри підвищення ефективності виробництва молока в приміській зоні м. Києва на основі розвитку організаційних форм виробництва, вдосконалення годівлі тварин, поліпшення селекційно-племінної роботи на матеріалах високої генетики.

У роботі обґрунтовані пріоритети в системі переробки молока. Визначено напрями формування ринку молокопродукції. Окреслено вдосконалення внутрішньогосподарських відносин господарств-виробників молока із суб’єктами переробних підприємств і ринковими партнерами.

Зміст дисертаційного дослідження полягає в пошуку таких форм організації виробництва молока, які б відзначалися здатністю ефективно функціонувати в нових економічних умовах, були спроможні забезпечити сировиною переробні підприємства і заповнити всі ринкові ніші, що відображають запити споживачів. На практиці цей складний процес полягає в розвитку різних типів господарств, які відрізняються розмірами, ресурсним потенціалом, спеціалізацією, специфікою внутрішньогосподарських відносин.

Вивчення організаційних форм виробництва