Економічна ефективність виробництва і формування ринку молока (на прикладі підприємств приміської зони м. Києва)

У результаті дослідження одержано результати, які дають змогу зробити висновок, що пріоритетами в системі переробки молока повинні бути великі підприємства, а поряд з ними – функціонувати середні і малі. Особлива увага звертається на розвиток кооперативних відносин як дієвої форми взаємодії у сфері молокопродуктового підкомплексу на горизонтальному і вертикальному рівнях. Для побудови моделі розвитку молокопродуктових формувань в роботі пропонується досвід відкритого акціонерного товариства “Галактон”. Такого типу молокопереробні підприємства в складі виробничих об’єднань, з тісним поєднанням на економічній основі із виробниками сировини, збалансованості попиту і пропозиції, спроможні заповнити потреби ринку задовольнивши запити споживачів.

Одним з найперспективніших варіантів інтегрованих формувань є асоціації, що об’єднують підприємства з виробництва, переробки і реалізації молока і молочної продукції.

Аналіз показав, що значний спад виробництва молока зумовив різке зниження використання виробничих потужностей з переробки молока. Оскільки регіональні поставки молока нормуються, то всі заводи працюють значно нижче межі завантаженості потужностей, що призводить до різкого збільшення амортизаційних витрат і прямих затрат праці на виробництво одиниці продукції.

У роботі розглядаються питання вдосконалення кормової бази та системи годівлі як важливого фактора формування продуктивності корів. Для успішного розвитку молочного скотарства на перспективу в роботі пропонується використати досвід, набутий в ДПЗ “Плосківський” Броварського району Київської області.

Враховуючи досягнення цього господарства і спираючись на зоотехнічні норми годівлі худоби, за допомогою методів математичного моделювання розроблено раціон годівлі корів молочного напрямку для господарств приміської зони м. Києва. Цільова функція задачі оптимізації добового раціону має такий вигляд:

 

де xj – кількість корму j-го виду, який входить до раціону;

Cj – вартість (собівартість) одиниці корму j-го виду.

Як свідчать розрахунки, коровам необхідно згодовувати 5, 0-3, 7 кг концентрованих кормів, 4, 2-32, 5 кг грубих кормів, в тому числі сіна – 1-3 кг, 20, 8 кг соковитих кормів та до 55, 4 кг зелених кормів в залежності від періоду годівлі. Потребу в грубих, соковитих та зелених кормах більшість приміських господарств в змозі забезпечувати за рахунок власного кормовиробництва, а в концентрованих – за рахунок купівлі у господарств, де виробництво таких кормів поставлено на промислову основу.

У роботі приділяється значна увага вивченню економічного механізму в молокопродуктовому підкомплексі, дієвість якого повинна досягатися шляхом розвитку внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин і повної господарсько-економічної самостійності структурних підрозділів підприємства.

Концепція розвитку внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин у колективних аграрних формуваннях зумовлюється законами товарного виробництва. Тому практична її реалізація можлива лише через виробника – власника та його інтереси. Для ведення розширеного відтворення, яке не порушує організаційно-технологічну цілісність господарства необхідно раціональне внутрішньо – господарське дроблення організаційних структур до оптимальних. В результаті може збільшуватися кількість суб’єктів господарювання і відповідно товарна маса на внутрішньогосподарському ринку, що відповідає вимогам економічних закономірностей товарного виробництва. Такий економічний механізм товарних внутрішньогосподарських відносин повинен стати основним вузлом реформування економічних відносин і мотиваційним фактором підвищення ефективності виробництва.

При формуванні ринку молока виникають економічні складності по забезпеченню ефективних взаємовідносин між виробниками молока та його переробки. Результатом здійснення реформування в молокопродуктовому підкомплексі повинно стати створення змішаної економіки, відмова від монополізму, створення умов для рівноправного існування всіх форм власності та організаційно-економічних форм господарювання.

Основною умовою налагодження ефективних взаємовідносин між підприємствами молокопродуктового підкомплексу є розробка економічного механізму з метою: забезпечити формування інтегрованих структур, орієнтованих на участь в кінцевих результатах відповідно до участі у їх виробництві; створити рівні умови між виробниками сировини, переробниками і торгівлею у забезпеченні підвищення ефективності виробництва на взаємовигідних умовах кооперування; удосконалити економічні важелі регулювання, зокрема системи економічного стимулювання і системи економічної відповідальності.

Функцію створення ринку молока має виконувати організаційно- економічний механізм, який повинен оптимально поєднувати економічні та адміністративно-правові методи державного регулювання і складатися з наступних елементів: інститути і структури державного регулювання, економічні методи прямого і непрямого стимулювання, систему ринкових стимулів.

На особливу увагу заслуговує державне регулювання ринку молока, функції якої спрямовані на стимулювання його виробництва, повного забезпечення власних потреб та зростання експорту. Головне завдання держави полягає в наданні рівних економічних умов товаровиробникам і захист внутрішнього ринку.

За даних умов необхідно ввести систему державної підтримки (квотування) конкретних господарств, які мають середньорічні надої молока не менше 1500 кг. На квотовану продукцію ввести гарантовані ціни на рівні нормативної собівартості і 10% рентабельності для забезпечення хоча б простого відтворення галузі. Однак така практика буде ефективна лише за умови відстрочки боргів, а дотаційні кошти будуть використовуватися лише на технологічні цілі виробництва продукції.

Однією з проблем, яку необхідно вирішувати в рамках інтегрованих систем у молочному підкомплексі є визначення рівня цін: закупівельної на молоко як сировину, оптової відпускної з переробного підприємства