Експериментальна методика формування культури мовлення першокласників

Отже, поняття культура мовлення має теоретичний і практичний аспект,(який не може бути вичерпаний ніколи, бо виявляє себе щоразу для кожного мовця неповторно, не може передбачити всі можливі ситуації функціонування індивідуального мовлення).

Мовлення є найважливішим засобом людського спілкування. А успішному здійсненню комунікативної функції мовлення сприяє всебічна унормованість мови: її словникового складу, загальновживаних граматичних форм, фонетичного складу, вимови і правопису. А тому будь-які відмінності в слововживанні, вимові або написанні, порушення граматичного ладу мови ускладнюють спілкування між людьми, відвертають увагу слухачів від змісту висловленого і зосереджують її на помилках. І навпаки – правильне літературне мовлення сприяє кращому сприйманню, засвоєнню змісту висловленого, швидкому взаєморозумінню.

Висока культура мовлення, добре знання і чуття рідної мови – найкраща опора, найвірніша підмога і найнадійніша рекомендація для кожної людини в її суспільному житті.

Ось чому вже початкова ланка освіти повинна зосередити свою увагу на формуванні культури мовлення молодших школярів. Вчитель вже з першого класу повинен формувати в свідомості учнів правильне поняття культури мовлення, любов і повагу до рідного слова. А найкращим, найефективнішим засобом формування мовленнєвої культури є добрий зразок літературного мовлення самого вчителя, за допомогою якого він спілкується з учнями, викладає зміст навчального матеріалу, вчить їх мислити.

Це і визначає актуальність досліджуваної нами проблеми, оскільки від рівня культури мовлення учнів залежить як їх успішність, так і можливості висловлювати свої думки і сприймати висловлювання інших. 

Об’єктом даної дипломної роботи є загальна мовленнєва підготовка першокласників у процесі навчання грамоти.

Предметом її дослідження є: методи і прийоми становлення культури мовлення першокласників.

Мета: розробити систему завдань і прийомів удосконалення і становлення мовленнєвої діяльності першокласників, адекватну різнобічності і широті мовленнєвих потреб , зумовлених характером навчання грамоти.

У дослідженні ми виходили з того, що мовлення дітей відрізняється своїми пізнавально-структурними особливостями, має в кожному конкретному випадку відповідати прийнятому в процесі навчання грамоти пізнавальному апарату, системі понять, образів, особливостями розкриття досліджуваних фактів.

Орієнтуючись на це, ми розробили гіпотезу дослідження: робота з розвитку культури мовлення першокласників на уроках навчання грамоти може бути ефективною за умови, якщо вона не обмежується опануванням лексичного багатства, орфографічних, орфоепічних та граматичних (морфолого - синтаксичних закономірностей мови і мовлення), а передбачає вироблення уміння продукувати висловлювання, досконало організовувати його відповідно до поставленої освітньо-виховної мети.

Цим зумовлено завдання, вирішення яких необхідне для досягнення мовленнєвих параметрів, передбачених гіпотезою та метою нашого дослідження, а саме: 

- проаналізувати структуру поняття „культура мовлення” першокласників;

- визначити рівень мовленнєвої культури першокласників;

- розробити форми, методи і прийоми вдосконалення мовленнєвої культури першокласників відповідно до розроблених критеріїв їхнього мовленнєвого розвитку;

- проаналізувати ефективність експериментального дослідження, і зробити відповідні висновки.

Дослідження даної проблеми проводилось поетапно.

На першому етапі (2001 – 2002 н. р.) головною метою було вивчення та аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми. Проводилася робота по розробці методики експерименту.

На другому етапі (2002 – 2003 н. р.) досліджувався рівень культури українського мовлення першокласників та проводився експеримент.

Мета третього етапу (2003 – 2004 н. р.) полягала в обробці та узагальненні результатів експерименту та переперевірці отриманих даних.

Під час написання дипломної роботи використовувався комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження. Вивчалася та аналізувалася програма з навчання грамоти з погляду розкриття можливостей мовленнєвого розвитку першокласників під час опанування програмового матеріалу, відповідна психолого-педагогічна література з досліджуваної проблеми. 

Розглядаючи проблему розвитку мовленнєвої культури першокласників, ми користувалися методами опису і зіставлення, аналізу і синтезу, аналогії і систематизації, узагальнення, бесіди, моделювання, математичної статистики.

Практичне значення дипломної роботи визначається її спрямованістю на мовленнєвий розвиток першокласників у системі уроків навчання грамоти, можливостями використання практичних видів і прийомів роботи в практиці роботи вчителів початкових класів. 

Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, які містять п’ять параграфів, висновків, списку використаних джерел, який складається з 80 позицій. Основний текст викладено на 82 сторінках. 

 

 

Коли йдеться про гармонійне виховання особистості, насамперед мають на у вазі музичну освіту людини, вміння розумітися на мистецтві, знання іноземних мов, фізичний розвиток тощо. Та чи часто доводиться чути, що важко назвати людину досконалою без уміння вправно володіти рідною мовою? Але ж мова – це те що, виявляє саму сутність людини, і тому мовне виховання має бути першоелементом у цілісній системі розвитку особистості. ”Людина може володіти кількома мовами. Залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше людина має володіти, звичайно, рідною мовою” [1;12] - зазначав Б. Антоненко-Давидович, сам