Експериментальне вивчення уваги молодших школярів та підлітків, враховуючи гендерні особливості

Обробка, подання й інтерпретація результатів ті ж самі, що й в інших попередніх методиках, причому до даної методики рівною мірою відноситься зауваження, що стосується попередньої методики.

 

 

За методикою дослідження продуктивності і стійкості уваги, отримані наступні результати.

 

Таблиця 2.1

Оцінка продуктивності і стійкості уваги

Показник Марина А. Олександр Б. Алла Б.

S Бали S Бали S Бали 

1 хв. 0,5 4 0,35 3 1,23 9

2 хв. 0,67 5 0,18 1 0,98 7

3 хв. 0,48 3 1,15 9 0,86 6

4 хв. 0,30 2 0,50 4 1,1 8

5 хв. 0,26 2 0,44 3 0,12 8

Загальний 0,5 4 0,95 7 0,89 6

 

Рис. 2.2. Графік оцінки продуктивності і стійкості уваги Марини А.

 

Рис. 2.3. Графік оцінки продуктивності і стійкості уваги Олександра Б. 

 

Рис. 2.4. Графік оцінки продуктивності і стійкості уваги Алли Б.

 

Рис. 2.5. Порівняння графіків оцінки продуктивності і стійкості уваги досліджуваних

 

За методикою дослідження розподілу уваги отримані наступні результати.

 

Таблиця 2.2

Оцінка розподілу уваги

Показник Марина А. Олександр Б. Алла Б.

S Бали S Бали S Бали 

1 хв. 0,19 1 1,04 9 1,09 8

2 хв. 0,83 7 0,11 1 1,02 9

3 хв. 0,75 6 0,5 4 0,36 3

4 хв. 0,33 2 0,67 4 1,23 9

5 хв. 0,71 6 0,68 4 0,3 3

Загальний 0,6 5 0,91 7 0,85 6

 

 

Рис. 2.6. Графік розподілу уваги Марини А.

 

Рис. 2.7. Графік оцінки розподілу уваги Олександра Б.

 

Рис. 2.8. Графік оцінки розподілу уваги Алли Б.

 

Рис. 2.9. Порівняння графіків оцінки розподілу уваги досліджуваних

 

За методикою дослідження перемикання уваги, отримані наступні результати.

 

Таблиця 2.3

Оцінка перемикання уваги

Показник Марина А. Олександр Б. Алла Б.

S Бали S Бали S Бали 

1 хв. 1,01 8 1,1 8 0,27 2

2 хв. 0,48 3 0,6 4 0,23 2

3 хв. 1,21 9 0,72 5 0,15 1

4 хв. 0,57 4 1,08 8 0,66 4

5 хв. 1,15 8 0,47 3 0,39 3

Загальний 1,23 9 0,73 5 0,57 4

 

 

Рис. 2.10. Графік оцінки перемикання уваги Марини А.

 

Рис. 2.11. Графік оцінки перемикання уваги Олександра Б.

 

Рис. 2.12. Графік оцінки перемикання уваги Алли Б.

 

Рис. 2.13. Порівняння графіків оцінки перемикання уваги досліджуваних

 

За результатами дослідження можна зробити наступні висновки:

Марина А.

– продуктивність і стійкість уваги на рівні 3,3 бали;

– розподіл уваги на рівні 4,5 бали;

– перемикання уваги на рівні 6,8 балів.

Олександр Б.

– продуктивність і стійкість уваги на рівні 4,5 бали;

– розподіл уваги на рівні 4,8 бали;

– перемикання уваги на рівні 5,5 балів.

Алла Б.

– продуктивність і стійкість уваги на рівні 7,3 бали;

– розподіл уваги на рівні 6,3 бали;

– перемикання уваги на рівні 2,6 балів.

Інтерпретація даних дослідження наведена у попередньому підпункті.

Слід відмітити, що досліджувані показали досить низькі показники. Великої різниці між рівнем уваги хлопчика і рівнями уваги дівчаток не виявлено.

 

Дослідивши особливості діагностики уваги молодших школярів та підлітків, можна зробити наступні висновки:

1. Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості та зосередженості свідомості на значущих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.

2. Мимовільна увага виникає несподівано незалежно від свідомості, непередбачене за умов діяльності або відпочинку, на дозвіллі, під впливом різноманітних подразників, які діють на той чи інший аналізатор організму. Мимовільна увага властива і людині, і тваринам, хоча її виникнення у людини якісно відрізняється від такої уваги у тварин. На відміну від тварин людина може оволодівати власною мимовільною увагою, предмет мимовільного зосередження може стати предметом свідомого зосередження. Фізіологічним підґрунтям мимовільної уваги є безумовно-рефлекторна орієнтувальна діяльність. Нейрофізіологічним її механізмом є збудження, що надходять до кори з підкоркових ділянок великих півкуль головного мозку.

3. Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах та явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Основним компонентом довільної уваги є воля. Силою волі людина здатна мобілізувати й зосереджувати свою свідомість на необхідній діяльності досить тривалий час.

4. Післядовільна увага, як свідчать досвід і спеціальні дослідження, настає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги. Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність викликає певний інтерес до неї, а то й захоплює її виконавця, і увага набирає ознак мимовільного зосередження. 

5. Переважним видом уваги молодшого школяра та підлітка на початку навчання є мимовільне, фізіологічною основою якого служить орієнтовний рефлекс. Реакція на все нове, яскраве, незвичайне, сильна в цьому віці. Дитина не може ще управляти своєю увагою і часто опиняється під владою зовнішніх вражень. Навіть при зосередженні уваги учні не помічають головного, суттєвого. Це пояснюється особливостями їх мислення. Наочно-образний характер розумової діяльності призводить до того, що учні всі свою увагу направляють на окремі, впадаючі в очі предмети або їх ознаки. Виникаючі в свідомості дітини та підлітка образи, уявлення викликають сильні переживання, які роблять гальмівний вплив на розумову діяльність. Тому якщо суть предмета не знаходиться на поверхні, якщо вона замаскована, то молодші школярі і не помічають її. З розвитком і вдосконаленням мислення молодші школярі та підлітки все більшою мірою стають здатними зосередити свою увагу на головному, основному, суттєвому.

6. Як показують дослідження вітчизняних психологів, розвиток довільної уваги у разі керівництва цим процесом в перші роки навчання може відбуватися досить інтенсивно. Велике значення має розвиток у учнів уміння працювати цілеспрямовано. Спочатку мету перед учнями ставлять дорослі (батьки, вчителі), і, якщо це необхідно, дорослі надають допомогу дітям в її досягненні.

7. Вищим ступенем довільної уваги є здатність учня керуватися самостійно поставленими цілями. Розвиток довільної уваги у дітей і йде в напрямі від виконання цілей, які ставлять дорослі, до цілей, які ставить сам учень, контролюючий їх виконання.

8. Об'єм уваги молодшого школяра менший, ніж у дорослої людини, розподіл уваги – слабкіший. Однією з особливостей уваги, яку також необхідно знати і враховувати педагогу, є те, що молодші школярі не вміють швидко перемикати свою увагу з одного об'єкта на іншій. Поступово, при правильній організації учбового процесу, удосконалюється і дана якість уваги молодших школярів: при необхідності учні вільно переходять від одних дій до інших.

9. У пропонований комплекс методик увійшли в основному такі, за допомогою яких оцінюються хоча й індивідуально стійкі, але разом з тим і компенсовувані властивості уваги дітей. Під стійкістю уваги розуміється її здатність зберігатися на тому самому, досить високому рівні протягом тривалого періоду часу. Розподіл уваги розуміється як така її характеристика, що дозволяє одночасно тримати в сфері уваги багато різних об'єктів і сприймати їх із приблизно однаковою увагою. Та ж характеристика уваги відноситься до здатності втримувати в сфері уваги великий простір або значну частину площі деякого об'єкта. Перемикання уваги розглядається як така її властивість, що дозволяє людині перемикати увагу з одного об'єкта на інший, відволікатися від першого й зосереджувати на іншому. Тут ураховуються швидкість такого перемикання, а також час, необхідний для концентрації уваги на новому об'єкті. Обсяг уваги – це кількість об'єктів, які одночасно можуть перебувати в сфері уваги людини.

 

 

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб. для вузов. – Екатеринбург: Деловая книга, 2004. – 624 с. 

2. Анастази А. Психологическое тестирование. М, 2006. – Кн. 2 .

3. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. Психологические исследования. – М.: Просвещение, 2004.

4. Возрастная и педагогическая психология. / Под. редакцией Гамезо М.В., Матюхиной М.В., Михальчик Т.С. – М., 2006.

5. Вопросы психологии учебной деятельности младших школьников и подростков / Под ред. Д.Б. Эльконина, В.В. Давыдова. – М., 1998.

6. Гайда В.К., Захаров В.П. Психологическое тестирование. – Л.: ЛГУ, 2006.

7. Гальперин П.Я; Кабыльницкая С.Л. Экспериментальное формирование внимания. М., 2008.

8. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология. Словарь-справочник. – Минск, 1998.

9. Заброцький M.М. Основи вікової та гендерної психології. Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2002.

10. Запорожец А.В. Избранные психологические труды, в 2-х томах. / Под ред. Давыдова В.В., Зинченко В.П. – М.: Педагогика, 2003. 

11. Коломинкий Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психологии детей. – М., 2006.

12. Колосова С.Л. Основы психодиагностики. Учебное пособие. – Сыктывкар, 2004.

13. Крайг Г. Психология развития: Пер. с нем. 7-е международное издание. – СПб.: Питер, 2002.

14. Левитина С. С, Можно ли управлять вниманием школьника? М., 2001 ("Педагогика и психология", № 11).

15. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Видання друге, перероблене та доповнене. – Київ: "Центр навчальної літератури", 2004.

16. Матюхина М.В., Михальчик Т.С., Прокина Н.Ф. Возрастная и педагогическая психология: Учеб. пособие / М.В. Матюхина, Т.С. Михальчик, Н.Ф. Прокина и др.; Под ред. М. В. Гамезо и др. – М.: Просвещение, 2006.

17. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. – 5-е изд., стереотип. – М.: Издательский центр "Академия", 2006.

18. Немов Р.С. Психология. Книга 3. – М., 1995.

19. Немов Р.С. Психология: Учеб. для вузов: в 3-х кн. – Кн. 2. Психология образования. – 2-е изд. – М.: Просвещение, ВЛАДОС, 1995.

20. Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы. – 

М.: Тривола, 1995.

21. Практикум по возрастной психологии / Под ред. Головей Л.А., Рыбалко Е.Ф., – СПб., 2001; 

22. Психологическая диагностика детей и подростков. / Под ред. К.М. Гуревича, Е.М. Борисовой. – М., 1995.

23. Психологическая диагностика: Проблемы и исследования / Е.М. Борисова К.М. Гуревич. Под ред. К.М. Гуревича. – М.: Педагогика, 2006. 

24. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учебное пособие: В 2-х кн.: – М.: изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2002. – Кн. 1: Система работы психолога с детьми разного возраста.

25. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / Составители, авторы комментариев и послесловия А.В.Брушлинский, К.А.Абульханова-Славская. – СПб: "Питер", 2000