Електрогальванічна характеристика тканин порожнини рота у хворих з переломами нижньої щелепи, лікованих консервативним методом

Активність катіонних білків в нейтрофілах, емігрувавших через слизову оболонку щоки в обох групах змінювалась однотипово, тобто мало місце її достовірне збільшення. Виявлено, що якщо на 14-у добу лікування хворих з переломами нижньої щелепи цей показник не нормалізувався або не було тенденції до його зниження (порівняно з попереднім днем обстеження), то це вказувало на розвиток у них посттравматичних запальних ускладнень – посттравматичного остеомієліту нижньої щелепи. При наявності запальних ускладнень нормалізація активності катіонних білків в нейтрофілах, емігрувавших через слизову оболонку щоки, відбувалась лише після проведення операції секвестректомії. При сприятливому перебігу репаративної регенерації нижньої щелепи в динаміці лікування хворих після госпіталізації спостерігалось поступове зниження та нормалізація активності катіонних білків в нейтрофілах, емігрувавших через слизову оболонку щоки.

При госпіталізації хворих показники числа активованих нестимульованих нейтрофілів периферичної крові (ЧАН) в обох групах спостереження практично не відрізнялись між собою. В динаміці лікування цей показник нормалізувався на 14-у добу тільки у хворих зі сталевими шинами; у інших обстежуваних (з алюмінієвими шинами) він залишався вірогідно підвищеним (порівняно з нормою) на всіх етапах лікування, що проведено. Число активованих стимульованих нейтрофілів периферичної крові (ЧАН – стимульований) при госпіталізації було вірогідно збільшеним в обох групах спостереження. Середній цитохімічний показник активності катіонних білків лейкоцитів периферичної крові був вірогідно підвищеним при госпіталізації в обох групах спостереження. В процесі проведення лікування цей показник поступово нормалізувався до виписки хворих з стаціонару. Встановлено, що якщо в динаміці лікування цей показник не знижувався у порівнянні з попереднім днем обстеження, а підвищувався, то це вказувало на розвиток у таких хворих посттравматичних запальних ускладнень – посттравматичного остеомієліту нижньої щелепи.

Показники резерву активації лейкоцитів периферичної крові у хворих з переломами нижньої щелепи (в обох групах) при госпіталізації були вірогідно знижені (рис. 2) порівняно зі здоровими людьми. Це вказувало на зниження загальної неспецифічної резистентності організму у всіх обстежуваних при госпіталізації. В динаміці лікування, що проводилось, нормалізація цього показника відбувалась тільки у хворих 2-ї групи (зі сталевими шинами). У хворих, яким для репозиції та фіксації відламків щелеп було застосовано алюмінієві шини, показники резерва активаціії нейтрофілів в динаміці лікування залишались на зниженому рівні. Це вказувало на зниження резервних можливостей загальної неспецифічної резистентності організму у хворих, котрим для лікування застосовували алюмінієві шини.

 

Рис. 2. Показники резерву активації лейкоцитів крові у хворих з переломами нижньої щелепи в динаміці лікування (в умовн. од.)

 

Даний факт ми повязуємо з впливом високих негативних електричних потенціалів, що виникали у ротовій порожнині у хворих, яким для репозиції відламків нижньої щелепи були використані алюмінієві шини. У 9 хворих (20%) із застосуванням алюмінієвих шин розвились посттравматичні запальні ускладнення. Встановлено, що ці ускладнення виникали тільки у хворих з високими негативними електрогальванічними потенціалами в порожнині рота.

 

 

В роботі вирішена актуальна медична задача по підвищенню ефективності консервативного лікування хворих з переломами нижньої щелепи – аргументована доцільність використання для репозиції та фіксації відламків щелепи шин із неіржавіючої сталі, які не утворюють гальванічні струми в порожнині рота, тобто не спричиняють виникнення дистрофічних та запальних процесів під час їх використання.

1. Застосування при переломах нижньої щелепи для репозиції та фіксації відламків назубних металевих шин може викликати появу в порожнині рота електрогальванічних струмів, які проявляються відповідною клінічною симптоматикою і справляють негативний вплив на стан місцевої та загальної неспецифічної резистентності організму хворого, а також можуть бути однією з причин розвитку посттравматичних запальних ускладнень.

2. Порівняльне дослідження результатів використання назубних металевих шин показало, що при застосуванні для репозиції відламків щелеп алюмінієвих шин в ротовій порожнині хворих зявляються високі негативні електрогальванічні потенціали, більші ніж мінус 450 мВ, а при сталевих шинах – показники позитивних електрогальванічних потенціалів не виходять за межі коливань даних величин у здорових людей.

3. Електрогальванічні потенціали, що утворюються в порожнині рота, залежать від металу, з якого виготовлено назубну шину, і не залежать від виду застосованого лігатурного дроту. Підкручування останнього, в динаміці лікування хворих з переломами нижньої щелепи, не викликає змін електрогальванічних потенціалів, що є в ротовій порожнині, і не може впливати на перебіг репаративної регенерації у пошкодженій ділянці нижньої щелепи.

4. Нерівномірний розподіл в порожнині рота негативних та позитивних величин електрогальванічних потенціалів, які виникають при застосуванні алюмінієвих шин, викликає появу електричних струмів, що характеризується відповідною клінічною симптоматикою і знижує місцеву та загальну неспецифічну резистентність організму хворих з переломами нижньої щелепи.

5.