Етика соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку

3. 3. 1. Дати головну відповідальність за виявлених клієнтів, але в рамках обмежень, встановлених етичними вимогами.

3. 3. 2. Підтримувати право клієнта на взаємостосунки, які ґрунтуються на довірі, на приватне життя й конфіденційність, на відповідальне використання інформації. Збір і спільне використання інформації належать до функцій професійних послуг, при цьому клієнта інформують щодо необхідності такої інформації й мети її використання. Інформацією не користуються без попередньої згоди з клієнтом, за винятком випадків, коли клієнт не може нести відповідальність за свої вчинки або якщо це може серйозно зашкодити іншим. Клієнт має доступ до записів соціального працівника та інформації, яка його стосується.

3. 3. 3. Визнавати й поважати наміри клієнтів, їхню відповідальність, а також особистість. Професійні служби повинні допомагати всім клієнтам рівною мірою брати на себе відповідальність за особисті дії. Якщо неможливо надати професійну послугу на таких умовах, то клієнтів потрібно сповістити про це таким чином, щоб залишити за ними свободу дії.

3. 3. 4. Допомагати клієнту – індивіду, групі, громаді або суспільству – в самореалізації й максимальному використанні свого потенціалу за умови поваги до прав інших. Соціальні служби повинні надавати клієнту допомогу у розумінні й використанні послуг для підтримки його законних бажань та інтересів.

3. 4. Стандарти стосунків соціального працівника з установами організаціями

3. 4. 1. Працювати або співпрацювати з тими установами й організаціями, політика та діяльність яких скеровані на адекватне надання послуг і стимулювання професійної практики відповідно до етичних принципів МФСП.

3. 4. 2. Відповідально виконувати встановлені обов’язки й завдання установ або організацій, робити внесок у розробку реальної політики, методології і практики з метою створення кращих стандартів і досягнення кращих результатів.

3. 4. 3. Нести максимальну відповідальність перед клієнтом, виступати з ініціативою щодо бажаних змін політики, методології й практики через відповідні установи та організації. Якщо необхідні цілі не досягнуто після того, як усі засоби було вичерпано, ініціювати звернення до вищих органів влади або громадськості, зацікавленої у розв’язанні проблеми.

3. 4. 4. Забезпечити професійну звітність перед клієнтом та громадою стосовно ефективності продуктивності роботи шляхом періодичних оглядів послуг, що надаються.

3. 4. 5. Використовувати всі можливі етичні засоби для припинення неетичної діяльності, якщо політика, методи і практика прямо суперечать етичним принципам соціальної роботи.

3. 5. Стандарти поведінки соціального працівника стосовно колег

3. 5. 1. Визнавати освіченість, професійну підготовку й ефективність роботи колег та фахівців інших галузей, розширяти співробітництво з ними, яке може сприяти ефективності послуг.

3. 5. 2. Визнавати різні точки зору й практичний досвід колег із соціальної роботи та інших фахівців, висловлюючи критичні зауваження в коректній формі.

3. 5. 3. Використовувати й створювати можливості для обміну знаннями, досвідом та думками з колегами, фахівцями інших галузей, а також волонтерами з метою взаємного вдосконалення.

3. 5. 4. Звертати увагу відповідних організацій на будь-які порушення професійної етики і стандартів у межах і поза межами професійних обов’язків і забезпечувати належне залучення до цієї діяльності відповідних клієнтів.

3. 5. 5. Захищати колег, якщо з ними чинять несправедливо.

3. 6. Стандарти професії соціального працівника

3. 6. 1. Зберігати цінності, етичні принципи, знання й професійні методи соціальної роботи, сприяти їх уточненню й удосконаленню.

3. 6. 2. Дотримуватися професійних стандартів у роботі й удосконалювати їх.

3. 6. 3. Захищати професію від несправедливої критики й працювати над утвердженням ідеї про необхідність професійної практики.

3. 6. 4. Піддавати конструктивній критиці професію соціального працівника, її теорії, методи і практику.

3. 6. 5. Стимулювати розробку нових підходів і методик, необхідних для розв’язання як нових, так і вже існуючих проблем.

 

 

Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи в Україні

Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи (соціальних працівників і соціальних педагогів) України – це документ, який націлює на здійснення соціальної роботи в багатьох функціональних сферах із метою розвитку потенціалу та можливостей особистості, а також і задоволення людських потреб.

В етичному кодексі спеціалістів із соціальної роботи України визначено положення, які є для фахівців принциповими орієнтирами з питань професійної діяльності, виконання службових обов’язків, організації взаємодії з клієнтами. У документі визначено шляхи розв’язання моральних проблем та прийняття найбільш адекватного професійного рішення в етичних питаннях.

В основу Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України покладений вітчизняний досвід і міжнародні етичні принципи й стандарти соціальної роботи, що визначені на загальних зборах Міжнародної Федерації соціальних працівників (IFSW) у м. Коломбо (Шрі-Ланка) 6-8 липня 1994 р.

Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України містить:

етичні принципи діяльності спеціалістів із соціальної роботи (перелік базових етичних ідей і традицій, що стають підґрунтям для прийняття етичного рішення в соціальній роботі) ;

норми етичної поведінки спеціалістів і з соціальної роботи (основа професійної діяльності).

1. Етичні принципи діяльності спеціалістів із соціальної роботи

1. 1. Поважання гідності кожної людини. Кожна людина є неповторною та унікальною, що необхідно враховувати соціальним працівникам, не допускаючи жодного прояву зневаги до особистості.