Етика соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку

1. 2. Пріоритетність інтересів клієнтів. Спеціалісти зі соціальної роботи спрямовують усі свої зусилля, знання та навички на допомогу окремим громадянам, сім’ям, групам, спільнотам та громадянам для їх удосконалення, а також з метою розв’язання виниклих конфліктів та подолання їх наслідків.

1. 3. Толерантність. Спеціалісти із соціальної роботи є толерантними до різних емоційних проявів клієнтів, мають належний рівень професійної підготовки, за будь-яких обставин зберігають рівновагу, терпимість. Спеціалісти із соціальної роботи приймають проблеми й обставини клієнтів незалежно від їхнього способу життя, поведінки, соціального й національного походження, статі тощо.

1. 4. Довіра та взаємодія у вирішенні проблем клієнта. Спеціалісти із соціальної роботи співпрацюють з клієнтами, намагаючись розв’язувати будь-які завдання, з якими вони стикаються, найкращим чином з метою задоволення інтересів клієнтів. Спеціалісти із соціальної роботи сприяють добровільній участі клієнтів у процесі надання соціальної послуги. Спеціалісти із соціальної роботи мають сприяти максимальній самостійності клієнтів у розв’язанні їхніх соціальних проблем та в діях у відповідних соціальних ситуаціях. Спеціалісти із соціальної роботи створюють доброзичливу атмосферу спілкування з клієнтом. Довіра до спеціаліста із соціальної роботи є необхідною умовою результативної соціальної діяльності.

1. 5. Доступність послуг. Спеціалісти із соціальної роботи надають допомогу кожному, хто звертається до них за захистом, підтримкою, консультацією або порадою без будь-якої дискримінації на підставі статі, віку, фізичних або розумових обмежень, соціальної чи расової приналежності, віросповідання, мови, політичних поглядів, сексуальної орієнтації.

1. 6. Конфіденційність. Спеціалісти із соціальної роботи в будь-якій соціальній ситуації інформують клієнтів про те, як забезпечується конфіденційність, для чого вона необхідна, а також про обмеження щодо її отримання. Обов’язок спеціалістів із соціальної роботи бути конфіденційними, що виключає можливість розголошення будь-яких відомостей про клієнтів, за винятком тих випадків, коли це робиться з їхньої згоди чи у встановленому законом порядку.

1. 7. Дотримання норм професійної етики. Спеціалісти із соціальної роботи сприяють формуванню та реалізації заходів у межах соціальної політики, забезпечення благополуччя людини, спільноти, громади, несуть відповідальність за розвиток та дотримання професійних норм у розв’язанні практичних завдань соціальної роботи.

2. Норми етичної поведінки спеціалістів із соціальної роботи

Норми етичної поведінки спеціалістів із соціальної роботи є основою їхньої професійної діяльності згідно із загальнолюдськими цінностями та етичними принципами соціальної роботи.

2. 1. Етична поведінка стосовно професії

2. 1. 1. Дотримуватися Етичного кодексу, діяти відповідно до принципів і норм етичної поведінки.

2. 1. 2. Підвищувати якість та ефективність соціальних послуг, розвивати професіоналізм соціальної роботи, залучаючи волонтерів (добровільних помічників) до виконання посильних для них завдань.

2. 1. 3. Нести відповідальність за клієнтів у рамках обмежень, встановлених етичними положеннями цього кодексу.

2. 1. 4. Визначати й з’ясовувати характер та причини індивідуальних, сімейних соціальних проблем, проблем територіальної громади та глобальних соціальних проблем.

2. 1. 5. Підвищувати статус соціальної та соціально-педагогічної роботи.

2. 1. 6. Стимулювати розробку та впровадження соціальних технологій, методів, методик, програм, що спрямовані на покращення якості життя людини, сім’ї, групи людей, громадян, спільноти та суспільства.

2. 1. 7. Визнавати пріоритети професійної відповідальності над власними інтересами.

2. 1. 8. Роз’яснювати призначення, цілі та завдання професійної соціальної та соціально-педагогічної роботи.

2. 2. Етична поведінка стосовно колег

2. 2. 1. Визнавати різні точки зору й форми практичного досвіду колег по соціальній роботі та інших фахівців, висловлювати критичні зауваження та пропозиції лаконічно й коректно.

2. 2. 2. Піддавати конструктивному аналізу професійні дії колег, теоретичні та методичні засади їхньої професійної діяльності.

2. 2. 3. Створювати та систематично використовувати можливості, умови для обміну знаннями, досвідом і поглядами з колегами по соціальній роботі, фахівцями інших галузей, волонтерами з метою вдосконалення власної практики роботи та збагачення інтелектуальних ресурсів професійної групи.

2. 2. 4. Підтримувати діяльність легалізованих професійних об’єднань та асоціацій у довільній формі індивідуальної участі та відповідно до вимог чинного законодавства.

2. 2. 5. Відстоювати професійну честь і гідність своїх колег, не допускати упередженої критики на їхню адресу та щодо професії взагалі.

2. 2. 6. Звертати увагу відповідних організацій на будь-які порушення положень цього Кодексу в межах і поза межами посадових обов’язків.

2. 3. Етична поведінка стосовно клієнтів

2. 3. 1. Поважати особистість клієнта і гарантувати захист його гідності та прав незалежно від походження, статі, віку та внеску в суспільний і соціальний розвиток.

2. 3. 2. Намагатися зрозуміти кожного клієнта, з’ясовувати всі чинники щодо виниклої проблеми, пропонувати оптимальні види професійної діяльності або соціальної послуги.

2. 3. 3. Безпека клієнтів є першою умовою здійснення діяльності спеціалістів із соціальної роботи.

2. 3. 4. Допомагати всім клієнтам рівною мірою, брати на себе відповідальність за свої особисті дії.

2. 3. 5. Підтримувати право клієнта на взаємодію, яка ґрунтується на довірі, співчуванні та збереженні конфіденційності.

2. 3. 6. Клієнти мають право на зміну власних переконань і життєвих уподобань без будь-якого тиску з боку соціальних працівників (крім соціальних ситуацій, коли клієнти не усвідомлюють небезпеки для самих себе та близьких соціального оточення).

2. 3. 7. Визнавати і поважати наміри, відповідальність клієнтів щодо прийнятого рішення.

2. 3. 8. Якщо неможливо надати відповідну соціальну послугу, спеціалісти із соціальної роботи зобов’язані повідомити про це клієнтів таким чином, щоб залишити за ними право на свободу дій.

2. 4. Етична поведінка стосовно взаємодіючих організацій

2. 4. 1. Співпрацювати з тими установами та організаціями, наміри й діяльність яких спрямовані на надання соціальних послуг, використовувати досвід їх роботи як ресурсну можливість для підвищення якості допомоги клієнтам.

2. 4. 2. Підтримувати та популяризувати партнерські стосунки між організаціями, що здійснюють соціальну діяльність у громаді, в суспільстві.

2. 4. 3. Забезпечувати професійну звітність перед клієнтами та громадськістю стосовно ефективності й продуктивності роботи шляхом періодичних публічних оглядів якості, результативності та ефективності послуг, що надаються.

 

 

Словник моральних якостей і почуттів

Ввічливість – якість, яка характеризує поведінку людини є повсякденною нормою поведінки і звичним способом спілкування з оточуючими, яке включає в себе: уважність, зовнішній вияв доброзичливості до всіх, готовність надати послуги кожному, хто цього потребує, делікатність, такт. Виключає грубість, виявлення пихатості і зневажливе ставлення до людей.

Вимогливість – здатність ставити високі моральні вимоги до людини і визнавати її відповідальність за їх виконання.

Витриманість – здатність загальмувати дії, почуття, думки, які заважають реалізації прийнятого рішення підкоряти свої дії поставленій меті, здатність долати труднощі.

Гуманістична спрямованість – спрямованість на особистість іншої людини, утвердження словом і працею найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й стосунків; вияв професійної ідеології педагога, його ціннісного ставлення до педагогічної дійсності, її мети, змісту, засобів, суб’єктів.

Довіра – ставлення до людини та її дій, яке ґрунтується на впевненості в її правоті, вірності, добросовісності, чесності, щирості.

Емпатія – здатність поставити себе на місце іншої людини, зрозуміти її інтереси, емоційний стан, відчути на собі її переживання.

Конгруентність – здатність відкрито переживати і виявляти почуття, які виникають, їх передавати.

Людяність – здатність і прагнення дотримання у повсякденному існуванні доброзичливості, поваги, співчуття, довіри тощо, коли благо людини стає метою діяльності особи.

Милосердя – готовність допомагати кожній людській та живій особі, яка цього потребує, передбачає поєднання переживання чужого болю, як свого, і намагання реального надання допомоги.

Наполегливість – здатність людини мобілізувати свої можливості для тривалої боротьби із труднощами.

Переконаність – суб’єктивне ставлення людини до своїх учинків і переконань, яке виявляється у впевненості у власній правоті.

Повага – здатність визнавати в реальних умовах гідність людини, яка виявляється в дотриманні справедливості, рівності прав, найповнішому задоволенні інтересів людей, наданні їм свободи, довіра до них, уважне ставлення до їхніх переконань, прагнень, чуйності, ввічливості, делікатності, скромності.

Рішучість – здатність приймати і втілювати в життя швидкі, обґрунтовані й тверді рішення.

Самовладання – здатність і звичка людини контролювати чуттєвий бік власної психіки (почуття, емоції, бажання, звички, здібності) і підкоряти свою діяльність усвідомленим задачам і моральним вимогам.

Самостійність – здатність не підкорятися впливу різних факторів, які можуть відволікати від досягнення мети, критично оцінювати поради і пропозиції інших, діяти на основі своїх поглядів і переконань.

Самопожертва – здатність до самопожертви, тобто добровільного принесення у жертву власних інтересів заради інтересів і життя інших людей, що виявляється у виключних обставинах.

Скромність – якість, яка характеризується тим, що людина не визнає за собою виключних рис чи особливих прав, з власної волі підкоряє себе вимогам суспільної дисципліни, обмежує свої потреби, ставиться до людей з повагою, терплячістю.

Совість – здатність особистості здійснювати моральний самоконтроль, формувати для себе і виконувати моральні вимоги, прагнення до самовдосконалення, яке полягає у переживанні і суб’єктивному усвідомленні власного боргу та відповідальності перед собою.

Співчуття – здатність у спілкуванні визнавати законність потреб та інтересів іншої особи, надавати їй моральної підтримки, розуміти її думки та полегшує важкі та нерпиємні почуття людини.

Тактовність – здатність діяти із почуттям міри у застосуванні засобів педагогічного впливу на людей.

Терплячість – здатність та прагнення досягти взаєморозуміння і узгодженості різноманітних інтересів на основі роз’яснення і переконання, визнання права кожного на власні переконання, опори на позитивне в людині, співпраці.

Цілеспрямованість – здатність людини підпорядковувати свої дії поставленим цілям.

Чіткість – здатність у повсякденному бутті дотримуватися правдивості, принциповості, вірності прийнятим обов’язкам, суб’єктивна переконаність у правильності здійсненого, щирість перед собою та іншими, всезнання і дотримання прав людей на те, що їм законно належить.

Чуйність – здатність і прагнення турбуватися про потреби, запити і бажання людей, уважне ставлення до їхніх інтересів, проблем, думок і почуттів і розуміння їх, тактовне ставлення і ввічливе поводження з людьми як в особових, так і ділових стосунках.

Щирість – здатність узгоджувати думки, висловлювання з мовою тіла, нюансами голосу, іншою невербальною поведінкою; узгоджувати слова і дії, виражати відкрито у суспільстві і самому собі одні й ті ж думки.