Етизація політики як засіб вирішення протиріч між політикою і мораллю в концепції Ісайї Берліна

 

Міщенко А. М.

 

Проаналізовано сутність етизації політики на прикладі концепції плюралізму цінностей Ісайї Берліна. Розглянуто можливості вирішення протиріч між політикою і мораллю через усвідомлення необхідності робити раціональний вибір між цінностями. Ґрунтуючись на поглядах І. Берліна, робиться висновок про очевидність взаємозалежності політики й моралі, яку необхідно осмислювати для запобігання можливих протиріч. Мислителем підкреслюється, що у світі існує багато різних цінностей і моральних максим, проте в будь-якому разі їх є обмежена кількість, яку світогляд людини здатен сприймати, в протилежному випадку їх не можна назвати людськими. І єдиний спосіб, який здатний пом ’якшитиситуацію вибору між цінностями -це спосіб встановленняпріоритетів, що передбачає відмовувід крайніхпозицій.

Ключові слова: політика, мораль, моральна дилема в політиці, етизація політики, Ісайя Берлін.

Вирішення моральної дилеми в політиці є однією з найбільш дискусійних проблем політичної філософії ХХ століття. Не втрачає своєї актуальності в сучасному дискурсі й ціннісний підхід до політики (тобто її етизація). Етизація політики передбачає гармонію між ідеальними цілями та припустимими засобами їх виконання (тобто такими, які б не суперечили моральним принципам). Вихідною позицією прибічників цього підходу є те, що для людей характерне оцінювання всіх подій з точки зору моралі, не виключенням є і політика. Штучне розділення політики та моралі призведе до нігілізму, втрати моральними принципами авторитету, а, отже, й до можливості появи тираній.

Одним з найвизначніших представників даного підходу був Ісайя Берлін, який виступав за розгляд політики через призму цінностей. Його концепцію називають плюралізмом цінностей, що передбачає відсутність певних стандартів, за якими можна було б їх класифікувати. Мислитель зазначає, що ХХ століття відзначилося двома історично важливими напрямками: розвитком науки і технологій, а також ідеологічними бурями, які змінили життя практично кожної людини. “Великі рухи починалися з ідей, уявлень про те, якими були відносини між людьми, якими вони є, якими можуть бути, якими бути повинні й про те, як змінити їх заради вищої мети, яку бачать лідери чи навіть пророки, що ведуть за собою військо” [3, с. 7]. І саме ці ідеї, які в результаті істотно впливають на політичні реалії, досліджує етика. А політична філософія, в свою чергу, є етикою, що застосована до суспільства. Політична теорія також не може існувати поза етичним і аксіологічним аспектами. Важливим моментом для розуміння концепції І. Берліна є те, що саму політику він розглядав не з інституціональної точки зору, а як діяльність індивідів, а людям властиво оцінювати все що їх оточує за допомогою категорій добра і зла, а також найкращого та найгіршого. Відповідно, і теорію, що аналізує політичні події, можна вважати за таким принципом частиною етики. Тобто філософ наголошує на тому, що необхідність вирішення конфліктів породжує інтерес до ідей, які ці конфлікти живлять, адже саме ідеї розділяють людей на різні табори.

На думку мислителя, людство супроводжує віра в те, що у світі існує гармонія, тобто, що всі цінності, які вони пропагують, є поєднуваними і навіть взаємозалежними. Саму ідею ідеального суспільства І. Берлін вважав не лише недосяжною, але й такою, що містить в собі протиріччя. Оточуюча нас реальність доводить, що насправді політична рівність суперечить ідеалу свободи, а справедливість і великодушність іноді можуть конфліктувати між собою. Відповідно, кожній людині доводиться вибирати з усього розмаїття цінностей і цей вибір є складною моральною драмою, оскільки обираючи щось одне, ми неодмінно відмітаємо інше і це може призвести до невиправних втрат. Отже, вихідним моментом соціалізації є розуміння того, що цінності часом є несумісними і конфліктують між собою. “Цінності можуть стикатися навіть в одному серці, проте з цього не випливає, що одні з них – правильні, а інші – ні. Сувора справедливість – абсолютна цінність для багатьох, але вона несумісна з милосердям, яке в конкретних випадках не менш цінне для тих самих людей” [3, с. 18]. Таким чином, процес зіткнення цінностей і момент вибору між ними визначає, якою є та чи інша людина. Крім того, цінності характеризуються таким поняттям як множинність, тобто їх незвідність і неможливість створення універсальної ціннісної системи, яка включала б всі цінності. Визнати це – значить відмовитися від ідеалістичного уявлення про гармонійне суспільство. У повсякденному житті люди стикаються з альтернативами, які є кінцевими й абсолютними, саме тому таке велике значення надається свободі вибору. Необхідність жертвувати деякими цінностями в ім’я інших є важкою ношею для людства, оскільки кожен з нас зобов’язаний нести відповідальність за свій вибір і враховувати його наслідки. Жодна інша цінність не може компенсувати втрачену, в цьому сенсі не може бути компромісів, тому вибір між цінностями можна порівняти з вибором між добром і злом. Наприклад, людина може пожертвувати деякими своїми свободами заради рівності чи справедливості. “Але жертва не збільшує того, чим жертвують, а саме свободи, попри величезну моральну потребу в жертві за неї. Усе є тим, чим воно є: свобода – це свобода, а не рівність, чесність, справедливість, культура, людське щастя чи спокійна совість. Якщо свобода – моя, мого класу чи нації – ґрунтується на нещасті від злиднів інших людей, то система, що створює