Еволюція розвитку міжнародних економічних відносин

 

 

Міжнародні економічні відносини своїм корінням сягають глибокої давнини. Початком їх розвитку вважають перші елементарні форми «міжнародної» торгівлі, що уособлювала у собі натуральний обмін між окремими особами, сім'ями, племенами тощо. Першими предметами «міжнародного» обміну були надлишки окремих товарів та засоби виробництва.

Монополістичний капітал економічно розвинутих країн почав проникати на територію менш розвинених, і, закріплюючись, забезпечував собі не тільки економічне, але й політико-адміністративне панування над «поглиненою» державною. Цей процес призвів до завершення формування територіального поділу світу між розвиненими країнами та розподілу колоній. Почався специфічний колоніальний поділ праці, у якому країни-метрополії нав'язували вигідну для себе спеціалізацію країнам-колоніям, який повністю підпорядковував господарство залежних країн експорту певного виду сировини.

Після завершення Першої світової війни розпочався процес деколонізації, який завершився в 60-х роках ХХ ст., і у результаті якого світове господарство набуло сучасного вигляду. Особливостями цього господарства є взаємопроникнення економічних систем, перетворення національного виробництва на інтернаціональне, набуття ним міжнародних і міжнаціональних ознак; активізація спільної підприємницької діяльності із масштабним залученням до неї іноземного капіталу, формування інтернаціональних господарських комплексів, виникнення міжнародної власності [2].

Уперше міжнародна торгівля проявилася як торгівля між країнами у період рабовласницького ладу. Тоді основними предметами обміну стали предмети розкоші, деякі види сировинних матеріалів, а також раби.

У період капіталізму міжнародна торгівля набула особливого розвитку. Перехід від натурального виробництва до товарно-грошових відносин, поява великого машинного виробництва, покращення умов транспортування, розвиток ринкових відносин стимулювали поширення зовнішньої торгівлі. На цьому часовому проміжку до торгівлі були залучені майже всі країни світу. Формується світовий ринок, а в кінці XIX ст., з переходом до монополістичного капіталізму, утворилася світова система господарства. Саме в цей період міжнародні відносини перестають обмежуватись лише торгівлею. Їх об'єктом стають також фактори виробництва ( додаток 1).

Отже, виділяють такі етапи становлення МЕВ:

І етап - XV-XVII ст. Зародження світового капіталістичного ринку: великі географічні відкриття, поява колоній, революція цін, мануфактурний період.

ІІ етап - XVIII-XIX ст. Формування світового капіталістичного ринку, виникнення і розвиток загальносвітового поділу праці: промисловий переворот, буржуазні революції, перехід від мануфактурної до фабричної системи.

ІІІ етап - кінець XIX - перша половина XX ст. Формування системи загальносвітового поділу праці та на її основі - всесвітнього господарства: електротехнічна революція, двигуни внутрішнього згоряння, економічний поділ світу, перехід до монополістичного капіталізму.

IV етап - Від 50-х pp. XX ст. до сьогодні. Функціонування системи світового поділу праці, посилення взаємозалежності економік усіх країн: науково-технічна революція, процеси інтернаціоналізації та інтеграції 

Передумовами розвитку МЕВ є:

• інтернаціоналізація господарського життя - це процес переростання продуктивними силами і виробничими відносинами національних меж.
• міжнародний поділ праці - спеціалізація окремих країн на випуску певної продукції з метою задоволення як власних потреб, так і потреб країн-партнерів.
• міжнародна економічна інтеграція - це процес зближення, переплетення і адаптації національних економік. Це сучасний етап розвитку господарських зв'язків між країнами світової спільноти. Визначає сучасні перспективні напрями МЕВ у всіх сферах виробництва [4].

Отже, можна зробити висновок, що нині важливою передумовою реалізації економічного потенціалу будь-якої держави, а також найголовнішою гарантією забезпечення її національної безпеки стає активна участь цієї держави у міжнародному економічному співробітництві на основі належного дотримання принципів і норм міжнародного права, всебічного розвитку передусім міждержавних торговельних звязків та взаємопроникнення економік.

 

 

Проаналізувавши науково-практичну літературу з питань розвитку сучасних міжнародних економічних відносин ми виділили наступні суб’єкти МЕВ:

• державні підприємства і організації,
•  різноманітні міжнародні організації, 
• міжнародні фінансово кредитні інститути, 
• транснаціональні корпорації і транснаціональні банки, 
• національні підприємства, 
• фірми і компанії, які здійснюють значну частину виробництва за кордоном.

Організаційно-економічні відносини встановлюються у процесі проведення названими суб'єктами спільних маркетингових досліджень, управління спільними підприємствами, запозичення досвіду та ін.

Суб'єкти МЕВ - це учасники міжнародних економічних явищ і процесів, що здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів.

Класифікувати суб'єкти МЕВ можна по-різному. Наприклад, можна їх поділяти за критерієм рівнів. Суб'єкти мікрорівня - це підприємства, фірми, фермерські господарства, окремі особи. На метарівні діють регіони, галузі економіки, що займаються ЗЕД. Для макрорівня характерні зв'язки між державами, між групами держав, між державами та міжнародними організаціями.

Поділяють суб'єкти на фізичних і юридичних осіб.

Фізичні особи - це право- і дієспроможні особи, які у міжнародних відносинах виступають як окремі індивідуали, тобто діють від власного імені й не представляють ніяких фірм.

Юридичні особи - це організації, фірми, корпорації, які займаються ЗЕД й відповідають таким ознакам, що встановлюються законодавством відповідної країни:

• постійність існування, незалежно від окремих елементів, осіб, які входять до їхнього складу та можуть мінятися;
• наявність власного майна, відособленого від його учасників; - право купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися об'єктами власності;
• право від свого імені бути