«Фабрика думок» як суспільний феномен

„Фабрики думок” у сучасному світі стають більш незалежними акторами у сфері прийняття рішень. Вони ініціюють консультації у сфері публічної політики з актуальних проблем сучасності, таким чином залучаючи до розробки такої політики дедалі більше громадян. 

Неурядовий аналітичний центр виступає посередником між владою, бізнесом та громадянами, лобіює громадські пріоритети та інтереси шляхом гнучкого реагування на запити політичних діячів, прагнучи в такий спосіб безпосередньо впливати на їх рішення.

Отже, можна виділити такі наступні функції, які виконують мозкові центри в демократичному суспільстві:

• вони доносять потреби громадян до влади;
• інформують громадян про діяльність влади (виступають каналом комунікації між громадянами та державою);
• вносять вагомий внесок у формування інформованого електорату, який здатний ефективно лобіювати свої інтереси;
• забезпечують ефективну діяльність третього сектору через лобіювання нормативної бази .

 

 

За загальним визначенням, даним Центром ім. О. Разумкова, українські неурядові аналітичні центри складають відносно нечисленну групу неурядових організацій (приблизно 1% від загальної кількості зареєстрованих в Україні громадських організацій), більшість з яких мають невеликий (до 10 чоловік) штат. Діяльність центру зосереджена на дослідженнях у 3-4 сферах. Аналітична продукція адресована, головним чином, підготовленій аудиторії, а публічна діяльність має на меті вплив на громадську думку. Центр зазвичай має власний веб-сайт, друковані періодичні видання. Видає також книги, брошури (тиражем приблизно 1000 примірників), орієнтовані на фахівців та органи державної влади. Центр контактує з іншими аналітичними центрами – в основному це відбувається через публічні заходи (круглі столи, конференції тощо). Таким чином формується „аналітичний пул”, тобто експертна група, стабільність якої підкріплюється практикою спільних видань та заходів. Представники центру, як правило, входять у якийсь дорадчий орган при державній структурі .

Результати експертного опитування, проведеного Центром ім. О.Разумкова у червні-липні 2007 р., засвідчили, що в середовищі експертів фактично немає сумнівів у необхідності неурядових аналітичних центрів. Майже абсолютна більшість (86,6%) опитаних експертів впевнена в тому, що органам державної влади варто залучати до розробки офіційних документів неурядових експертів . 

За даними Інтернет-проекту «Мережа аналітичних центрів України» станом на 1 лютого 2005 р. в Україні діяло близько 115 «мозкових центрів». Центром українських „фабрик думок” є Київ — 67 центрів. Далі йдуть Львів (32), Донецьк (28), Харків (23), Закарпаття (15), Волинь, Дніпропетровськ, Тернопіль, Хмельницький, Чернівці (по 14 на 2005 р.), Луганськ, Полтава, Івано-Франківськ, Крим, Вінниця, Херсон, Запоріжжя, Чернігів (по 10-13 центрів станом на 2005 р.). Понад два десятки аналітичних установ створено при вузах, зокрема, Дніпропетровському, Київському, Львівському, Таврійському, Тернопільському та Чернівецькому національних університетах, Академії державного управління при Президентові України, Харківській національній юридичній академії та ін. Крім того, в Україні діють аналітичні центри окремих бізнесових структур та політичних партій. 

За С. Костюком, діяльність українських мозкових центрів у сфері зовнішньої політики можна умовно розбити на п’ять головних напрямів. Перший – здійснення незалежних аналітичних досліджень. Результати проведеного аналізу, як правило, розміщуються у власному друкованому виданні та на веб-сайті організації в мережі Інтернет. Автор зазначає такі розробки: “Примара Європи” (АГТ, грудень 1999 р.), “Дорога в майбутнє – дорога в Європу. Європейська інтеграція України” (ЦЄМД, травень 2000 р.), “Україна на шляху європейської інтеграції” (УЦЕПД, вересень 2000 р.), “Стратегічні партнери України: декларації і реалії” (УЦЕПД, грудень 2000 р.), “Україна. Польща. Роль та місце у європейській інтеграції” (Культурологічний часопис “Ї”, лютий 1999 р.), “Україна – Європейський Союз. Кордон 2000 + ?” (Культурологічний часопис “Ї”, березень 2001 р.), “The European Union and Ukraine: the Need for a New Vision” (КЦІСЗ, липень 1999р.), “Моніторинг зовнішньої та безпекової політики України в 2000 р. (ЦМКЗПУ, 1997-2001 рр.) . 

Другий напрям – проведення соціологічних опитувань громадської думки населення України та експертних опитувань. Отримані результати – індикатор стану та перспектив європейської політики України,  отже, потенційне джерело для вироблення ефективної політики державними органами на європейському напрямі . Наприклад, з метою співставлення думок національної еліти і населення України стосовно проблем європейської інтеграції України, в липні 2000 р. УЦЕПД провів експертне та загальнонаціональне опитування, результати якого були оприлюднені провідними інформаційними агентствами України, широко коментувались у вітчизняних і закордонних ЗМІ. 

Третій напрям – організація публічних акцій (круглих столів, конференцій, семінарів, брифінгів, зустрічей). Такі заходи сприяють виробленню пропозицій владним структурам. Учасниками заходів виступають народні депутати України, фахівці Комітету у закордонних справах Верховної Ради України, Головного управління зовнішньої політики Адміністрації Президента України, провідні науковці, вітчизняні та закордонні незалежні експерти, дипломати, представники ЗМІ. Помітними подіями в Україні та за її межами стали круглі столи “Україна і ЄС: сучасний стан та перспективи взаємовідносин” (УЦЕПД, грудень 1997 р.), “Enlargement Process in Europe & Security of Ukraine” (УНЦПД, травень 1998 р.), “Україна та Європа: єдність у розмаїтті" (Культурологічний часопис “Ї”, червень 1998 р.), прес-конференція “Проблеми та перспективи інтеграції України до ЄС” (УЦЕПД, вересень, 2000 р.) . 

Четвертий напрям – співпраця з представниками ЗМІ. Саме цей напрям діяльності аналітичних центрів дозволяє недержавним організаціям доносити думку громадськості до влади. Науково-публіцистичні та періодичні видання регулярно публікують статті незалежних експертів з проблем євро інтеграції України. П’ятий напрям – співпраця з органами держаної влади . 

До найбільш