Фармакогностичне дослідження рослин родин fabaceae, apiaceae, convallariaceae, asteraceae та перспективи їх використання в медицині

Встановлено активізацію ліпазної активності для антрахінонів природного походження за виключенням емодину. Вперше виявлено і визначено ліпазотропну активність серед синтезованих амінопохідних антрахінонів. Встановлено, що похідні 2-антрахінонсукцинамінової кислоти проявляють виражену інгібуючу ліпазотропну активність. Серед похідних 1-антрахінонсукцинамінової кислоти знайдено як інгібітори так і активатори ліпази. Роботу проведено зі зразками речовин, синтезованими доц. Ільїною Т. В.

Нами вперше розроблено методику виявлення і визначення ліпазотропної активності БАР, які виявляють гідрофільні та гідрофобні властивості, крапельним методом в мономолекулярному шарі триолеїну in vitro.

Циркадіанна активність ліпази in vitro

Проводячи дослідження ліпазотропної активності біологічно активних речовин, нами було відмічено, що активність ізольованої з рослини ліпази (нігедази) в контрольних дослідах може бути різною. Причому, показники активності у вечірні години значно перевищували аналогічні показники в ранкові.

Нами було проведено хронобіологічне вивчення ліпазної активності протягом доби. Дослідження проводили у різні пори року, вимірюючи активність ліпази у шістьох зразках цілодобово через кожну годину.

Дослід проводили один-два рази на місяць. В результаті встановлено, що для ізольованої ліпази рослинного походження притаманна циркадіанна активність. Питома активність ліпази протягом двох діб наведена на рис. 6.

Визначено, що питома активність ліпази протягом доби має різні значення з максимумом у вечірні години. Ритмічність зміни активності має період з тривалістю рівній добі.

Розраховано середньоквадратичне відхилення (хронодесм) для екстремумів мінімальної добової активності ліпази і для екстремумів максимальної активності. Коливання активності ліпази віднесено нами до класу релаксаційних, тому що вони описують не просту синусоїду, а утворюють криву з декількома перегинами на підйомі і на спуску кривої.

Реальний хід циркадіанного функціонування ліпази кожної послідуючої доби не співпадає у деталях: змінюються всі параметри – період, ортофаза, парафаза, екстремуми максимальної і мінімальної активності, середня тенденція процесу, тощо.

Дані зміни зумовлені як випадковими, так і систематичними причинами. Погрішності при розрахунку параметрів ритму відносяться до об'єктивних причин (температури, вологості повітря, атмосферного тиску) і до суб'єктивних. Тому, виявлення ритму активності ліпази і оцінку його параметрів проводили, виходячи з припущення строго рівнозначної періодичності.

Ритмічна активність ферменту може служити обґрунтуванням для розширення області застосування існуючих препаратів, для одноразового прийому ліків на добу, а також дасть відповідь на деякі питання нутриціології.

 

1. Вперше проведено кількісне фенетико-екологічно-таксономічне і ресурсознавче дослідження 81 виду роду Astragalus L. флори СНД на основі аналізу 31356 позитивних і негативних станів 468 морфологічних ознак і екотопів з використанням флавоноїдів, а також 1320 станів 60 ознак з використанням циклоартанів.

2. Вперше для таксономії великого масиву континууму роду Astragalus L. використано сучасні програмні технології Microsoft Excel. Визначено морфологічні і хімічні таксономічні відстані між таксонами роду, які коливаються на рівні 17-23%, що можна пояснити високим показником ендемічності, дискретністю ареалів і великою здатністю до пристосування в мінливій екології.

3. Виявлено, що за даними хемотаксономії і фенетико-екологічної таксономії рід розділяється на дві гілки, кожна з яких свою чергу ділиться на 5 груп, в основі кожної знаходиться більш еволюційно стародавній вид, і кожній групі притаманний певний набір ознак. Метоксильовані флавони і флавоноли характерні для підроду І. Phaca (L.) Bunge, що говорить про його еволюційну стародавність. Доведено уособлення секції 94. Ammodendron Bunge і можливість виділення її в окремий підрід або рід. Вирішено деякі дискусійні питання з систематичного положення окремих видів.

4. Виявлено перспективні види на основі інформативності і своєрідності таксонів для фармацевтичної теоретичної і практичної науки. Розроблено методику системного цілеспрямованого пошуку БАР, таких, як робінін, рутин, нарцисин.

5. Вперше вивчено БАР 11 видів астрагалів, які ростуть на Україні, гороху польового, горошку мишачого, борщівника сибірського, оману британського, сідача коноплевого. В результаті проведених фізико-хімічних досліджень з використанням інструментальних методів аналізу встановлено структуру 65 сполук: 1 простий фенол, 5 гідроксикоричних кислот, 3 гідроксикумарини, 4 фурокумарини, 37 флавоноїдних сполук, 5 циклоартанів, 4 азотовмістні сполуки, 2 сесквітерпеноїди, 4 кардіотонічні глікозиди. Вперше з гороху польового і посівного виділені триглікозиди і ацильовані коричними кислотами триглікозиди кемпферолу і кверцетину. Вперше з гороху польового і горошку мишачого виділено гідроксикоричні кислоти, гідроксикумарини. Виділені дві нові циклоартанові сполуки з Astragalus cicer L. і A. glycyphyllos L. Виділено і встановлено будову нового флавоноїду – кверцетин-3-софорозидо-п-кумарат.

6. Вперше визначено гепатопротекторну та антиоксидантну дію субстанції “Піфламін”. Вперше доведено кардіотонічну ефективність нової лікарської форми “Корглікону” – таблетки

7. Вперше розроблено методику визначення ліпазотропної активності БАР експрес-методом. Досліджено активність 75 речовин і препаратів. Вперше виявлено інгібітори ліпази серед різних груп БАР in vitro, які можуть бути використані для подальшого створення препаратів – інгібіторів ліпази і знайти застосування при терапії різних захворюваннях підшлункової залози.

8. Вперше встановлено iнгiбуючу активнiсть полiфенолiв рослинного походження: флавоноїдiв, гідроксикумаринiв, фурокумаринів і фурохромонів. Виявлено залежнiсть активностi полiфенолiв вiд мiсця знаходження та замiщення гiдроксильних груп. Виявлено залежність біологічної активності фурокумаринів від місця приєднання фуранового циклу до кумаринового ядра і від природи замісників в молекулі фурокумаринів і фурохромонів. Вперше виявлено, що