Філософія Нового часу

людини природний закон, де йдеться, що «не має права обмежувати іншого у житті, здоров'я, свободі або майні». Свобода людини, в такий спосіб, не абсолютна. Тож і влада правителя, отриманий ним з урахуванням «договору» шляхом зречення підданих від «природних прав», може бути абсолютної. Завжди, по крайнього заходу, її обмежено саме тією, що змістом природного закону.

Природний закон Локка висловлює основні інтереси й потреби класу, від чийого імені він виступав, – прогресивної тоді буржуазії: рівність, особисту волю і свободу підприємництва. Значною складовою міркувань Локка про складання суспільства є ідеї про розмежування влади. Вони викладено, зокрема, у роботі «Два трактату про управління державою», де зараз його розрізняє влада «законодавчу», «виконавчу» і «федеративну». Його обгрунтування поділу «законодавчої» і «виконавчої» влади в що свідчить вплинув ідеологів французької передреволюційної буржуазії.

Якщо Гоббс відмовляє підданим у праві обговорювати дії «суверена», то Локк вважає навпаки. «Договір» виникає з урахуванням поваги природного закону, природного права. Тому, якщо суверен (правитель) порушить ці права, його піддані вправі відмовитися від договору. Воззріння Локка на характер громадського договору, порівняно з поглядами Гоббса, представляють значний прогрес. Вони, цілком очевидний, містяться зародки ідей, котрі почали провідними у ідеологів французької буржуазії під час безпосередньо перед революцією 1789 р. Тому, як сенсуалізм і емпіризм Локка вплинули французькою механістичний матеріалізм XVIII в., і його соціально-політичні ідеї вплинули на таких видних представників французького Просвітництва, як Руссо і Вольтер.

Релігію Локк визнає невід'ємною частиною державної машини та вважає, що вона виконує важливі соціальні функції, неспроможним виконувати інші суспільні інститути, зокрема мораль право. Але він, на відміну Гоббса, не вважає релігію феноменом культури.

Віра, у сенсі Локка, є прояв креативної сили Панове й жоднимигносеологическими потребами людини неможливо пояснити її появу. Слід зазначити, що Локк висунув свій варіант космологічного докази буття Божого, щоправда, повторивши багато в чому схему міркувань Ньютона, який вважав, крім Бога неможливо було знайти ніякого джерела активності матерію та свідомості. Локк різко негативно ставився до атеїстам і навіть пропонував позбавити цивільних прав, бо атеїсти з його погляду, будучи природженими скептиками, втрачають спроможність до покорі, ні в що ні ставлять держава й, зрештою, морально деградують, стаючи небезпечні у плані інших, законослухняних і богобоязливих, індивідів.

Слід зазначити, що, будучи деїстом за своїми релігійним переконанням, Локк не вважав, що віра має право пріоритету перед наукової думкою. Понад те, він наполягав, що це незрозуміле розуму має бути відкинуто.

Завершуючи розгляд філософських поглядів Локка, необхідно бодай коротенько зупиниться з його концепції виховання. Не вдаючись у подробиці, відразу ж потрапляє скажімо, що Локк переосмислив поняття «ідеал людини». Кінцевою метою виховання, «закультурення» індивіда, з його погляду, мусить бути не усебічно і гармонійно розвинена особистість, а людина, у якого бездоганними манерами, практичний за складом характеру, вміє панувати над своїми пристрастями і емоціями. Говорячи інакше кажучи, людський ідеал – англійська джентльмен з усіма притаманною йому особистісними характеристиками.

Локк у своїх трактатах вихованням самим докладно розповідає у тому, що має їсти і пити дитина, у яку одяг його краще вдягати, як треба чинити розвивати його таланти та здатності Німеччини та перешкоджати прояву поганих схильностей, як вберегти його від згубного впливу слуг, у які гри він має відігравати й яким книжкам він має читати тощо.

Слід зазначити, що педагогічні погляди Локка явно випереджають його час. Наприклад, він різко заперечує постійного застосування тілесних покарань, вважаючи, що «його підтримки дисципліни, який широко застосовується вихователями і доступний їх розумінню, є найменш придатним із усіх мислимих». Застосування шмагання як засіб переконання, на його думку, «породжує у дитини відразу з того що вихователь повинен змусити його полюбить», поступово перетворює їх у потайливе, люте, нещире істота, чия душа виявляється, зрештою, недоступна доброго слову і позитивному прикладу.

Заперечує Локк і боротьбу проти панівною на той час практики дріб'язкової регламентації поведінки дитини. Він, що юне істота просто більше не може запам'ятати численні правила, які наказує етикет, тому домагатися від цього їх запам'ятовування з допомогою тілесних покарань просто нерозумно і ганебно з етичної погляду. Локк переконаний, що має бути природний у проявах, що потрібно копіювати у поведінці дорослих, котрим дотримання етикету необхідно, а знання норм поведінки у тій чи іншій ситуації виглядає як своєрідний показник, який відрізняє вихованого людини від невихованого. «Поки діти малі, – пише Локк, – виправдатись нібито відсутністю них світської поштивості у спілкуванні, коли їм лише властива внутрішня делікатність,... менше всього турбувати батьків. Головне, чого має прагнути вихователь, стверджує Локк, – це сформувати в дитини уявлення про честь і сором. «Якщо вам вдалося, – пише він, – навчити дітей дорожити доброї репутацією і страшитися сорому і ганьби, отже, ви у них правильне початок, що буде виявляти свою дію і не схилятиме їх на добро... У цьому бачу великий секрет виховання».

Розглядаючи питання методах виховання, Локк особливу увагу відводить танців. Вони, з його погляду, «повідомляють дітям пристойну впевненість й уміння триматися отже, підготовляють їх до суспільства старших». Танці у його очах рівнозначні фізичної загартуванню, утворенню відкладень і філософської рефлексії, що у своїй сукупності за умови правильного застосуванні дають шуканий результат.

Ведучи мову про методи, Локк підкреслює, зусилля вихователя тоді приносять успіх, якщо розрив між ним і виховуваним існує, довіру і повагу один до друга. Він – пише: «Хто хоче, що його син ставився з повагою до неї та її розпорядженням, та має сам ставитися з великою повагою до свого сину». Така позиція про взаємини вихователя і виховуваного була надзвичайно радикальна на той час, і з дорікали Локка у цьому, що відомий своїми міркуваннями він трощить традиції, і підриває авторитет вчителів.

Джентльмен, з погляду Локка, мусить уміти як бездоганно поводитися, а й вишукано говорити і як безпомилково писати. До того ж, він має володіти іноземними мовами, зокрема і тих, у яких написані трактати попередніх століть – грецькою мовою і латиною, причому з «живих» мов вивчення слід вибирати той, який знадобиться джентльмену для спілкування, і ділових контактів. Джентльмен, з погляду Локка, може бути чудовим наїзником і фехтувальником. Не зайвим є володіння інші види зброї, бо він повинен вміти боронити честь близьких, але навчання віршуванню та музики не є, на думку Локка, обов'язковим.

Такий, у найзагальніших рисах, ідеал особистості відповідність до уявленнями Локка. Легко помітити, що він істотно відрізняється від цього ідеалу людини, що міститься на роботах мислителів Стародавню Грецію, Стародавнього Риму, Середньовіччя й Відродження.

Локк пропонує зусилля суспільства зосередити утворенні нового соціального типу з суто утилітарних потреб, які були у правлячого шару, що утворився Англії результаті «славної революції» і «класового компромісу 1688 року». Це погляд на цю проблему істинного представника свого часу, часу консолідації різних політичних сил є і великих перетворень в всі сфери життя, що започаткували перетворенню Англії найбільш розвинену капіталістичну державу Нового часу.

Новий погляд на теорію громадського договору ЄС і самобутні уявлення про ідеал людини зробили філософіюДж. Локка оригінальної і зумовили великий інтерес до неї філософів епохи Просвітництва. 

5.4 Укладання

Можна не перебільшуючи сказати, що Локк був охарактеризований першим сучасним мислителем. Його спосіб міркування різко відрізнявся від мислення середньовічних філософів. Свідомість середньовічного чоловіка було наповнений роздумами щодо нетутешньому світі. Розум Локка вирізнявся практичністю, емпіризмом, це – розум заповзятливого людини, навіть обивателя: «Яка користь, – запитував він, – від поезії?» Йому вже не вистачало терпіння розумітися на тонкощах християнської релігії. Він вірив у дива і з відразою ставився через містику. Не вірив людям, яким були святі, і навіть тим, хто постійно думав про рай і пекло. Локк думав, що людина має виконувати свої обов'язки у цьому світі, де живе. «Наша частка, – писав Пауль, – тут, у цій маленькій містечку Землі, і нам, ні нашим турботам не судилося залишити його ліміти».

Оцінюючи значення філософії Локка Гегель каже: «Виводити з спостереження досвіду в англійців здавна отже той самий, як і філософствувати». До. Маркс оцінює історичне значення Локка так: «Локк обґрунтував філософію, здорового людського сенсу, тобто сказав у спосіб, і що може бути філософії, відмінній від розуму, спирається на показання здорових людських почуттів». Обидві ці оцінки, хоча раніше їх автори походять від різних філософських позицій, якраз визначають основний характер філософії Локка та її внесок у розвиток філософського і наукового мислення Нового часу.

 Література

1. Беркли Дж. Сочинения. – М., 1978.

2. Бэкон Ф. Сочинения. – Т. 1-2. – М., 1971.

3. Соколов В. В. Европейская философия XV-XVII веков. – М., 1984

4. Голубинцев, В. О. Данцев А. А., Любченко В. С. Філософія для технічних вузів. / Ростов-на-Дону. : Фенікс, 2004.

5. Історія філософії в стислому викладі. Пер. зчеш. І. І. Богута. -М. : Думка, 1995- 590 з.

6. Локк Дж. Соч. : У 2 т. – Т. 2. – М., 1960.

7. Локк Дж. Думки вихованням //Соч. : У три т. -Т. З. – М., 1988.

8. Спиркин О. С. Філософія. М., 2001

9. Введення у філософію. 2 частини. М. 1983.

10. Філософський словник / під ред. Фролова І. Т. М. 1991.

11. Філософія. Підручник / під ред. Кохановського, Ростов-на-Дону. 1991.