Фінансова стійкість комерційного банку, методи її оцінки та зміцнення

Фінансова стійкість як статична, так і динамічна – це системне поняття, яке визначає функціонування комерційного банку як системи в цілому і передбачає одночасне виконання необхідних умов щодо таких його окремих елементів як: капіталізація, ліквідність, платоспроможність, резервування, зростання якісних активів і капіталу, дотримання валютної позиції, сумарного ризику тощо. Невиконання хоча б однієї з зазначених умов свідчить про фінансову нестійкість банку.

3. За результатами аналізу банківських ризиків автором визначено важливу значимість ліквідності в процесі забезпечення фінансової стійкості банку. З метою ефективного управління ризиком ліквідності, автором запропоновано показники часткового і загального розриву ліквідності. Частковий розрив ліквідності визначається автором як різниця між активами і пасивами з однаковими строками погашення. Загальний розрив ліквідності – це сума значень часткових показників, скоригована на величину запасу ліквідності за кожним з них. Використання таких показників дасть змогу постійно визначати рівень забезпеченості банку коштами. При цьому запропоновано удосконалити типологічну структуру активів банку із врахуванням рівня їх проблемності.

4. Дослідження існуючих методик оцінки фінансової стійкості комерційних банків, які використовуються у вітчизняній та зарубіжній практиці банківської діяльності, показало, що всі вони мають спільні показники. але стандартного їх переліку немає. Основним недоліком методик є те, що всі вони базуються на здійсненні аналізу фактів і подій, що вже відбулись в процесі діяльності банку, тобто констатують статичну фінансову стійкість. Для забезпечення динамічної фінансової стійкості автором розроблено нові методики:

- методика багатоваріантної оцінки фінансової стійкості комерційного банку, перспективними методами якої є методи рангових оцінок, аналітичних групувань, багатомірних групувань, кластерного аналізу. Комплексне застосування цих методів дасть змогу виділити групи (кластери), які включають комерційні банки з близькими параметрами фінансової стійкості. Віднесення конкретного банку до однієї і тієї ж категорії за рівнем фінансової стійкості, визначеним з допомогою різних методів свідчить про об’єктивність оцінки фінансового стану банку і можливість її використання для прийняття відповідних управлінських рішень, тоді як невідповідність результатів, отриманих за допомогою різних методів, потребує проведення поглибленого дослідження щодо рівня фінансової стійкості банку. Це забезпечить оперативну діагностику фінансового стану банків з метою упередження банкрутства та визначати їх рейтингову оцінку;

методика прогнозної оцінки фінансової стійкості банку на підставі аналізу та прогнозування тенденцій динаміки основних показників його діяльності: валюта балансу, кредитний портфель, робочі активи, прибуток. За цими показниками побудовані аналітичні моделі, за якими розроблено багатомірний прогноз діяльності банку та надані практичні рекомендації щодо підвищення його фінансової стійкості. За допомогою нормативно-цільового прогнозу обгрунтовують поточні короткострокові цілі банку, а за допомогою дескриптивного – вибирають оптимальний варіант діяльності банку на перспективу.

5. З урахуванням особливостей діяльності вітчизняних комерційних банків та правового поля, яке регламентує цю діяльність, дисертантом визначені основні напрями забезпечення і зміцнення фінансової стійкості вітчизняних комерційних банків. Для цього пропонується:

а) внести зміни і доповнення до нормативно-правової бази в частині систематизації обов’язкових економічних нормативів, що дасть змогу підвищити ефективність банківського регулювання та нагляду;

б) запровадити податкове стимулювання через:

диференціацію ставок податку на прибуток;

розширення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок відновлення режиму оподаткування сум дооцінки іноземної валюти і упорядкування практики створення страхових резервів за активними операціями;

пільгове оподаткування ПДВ лізингових операцій;

запровадження ПДВ при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів за ініціативою банків. ;

в) активізувати процеси реорганізації і реструктуризації банків, як засобу зміцнення їх фінансової стійкості, у зв’язку з чим автором пропонується використовуючи іще й такі їх форми як поділ, виділення, злиття, перетворення, оскільки на сьогодні реорганізація банків здійснюється, переважно, шляхом приєднання.

 

 

Статті у наукових фахових виданнях

Клюско Л. А. Реструктуризація комерційних банків, стратегічний напрямок регулювання їх фінансової стійкості // Наукові праці НДФІ. – Вип. 8. – С. 95-102. – 0, 6 д. а.

Клюско Л. А. Диверсифікація оподаткування комерційних банків // Фінанси України. – 1999. – № 12. – С. 78-81. – 0, 3 д. а.

Клюско Л. А. Особливості оподаткування прибутку комерційних банків // Вісник податкової служби України. – 2000. – № 13. – С. 13 – 18. – 0, 5 д. а.

Клюско Л. А. Регулювання фінансової стійкості комерційних банків на основі прогнозування тенденцій динаміки основних показників їх діяльності //Вісник Національного банку України. – 2000. – № 5. – С. 55-56-0, 2 д. а.

Тези доповідей на наукових конференціях

Клюско Л. А. Фінансова стійкість комерційних банків України та її регулювання // Матеріали наук. -практ. конф. молодих вчених та аспірантів НДФІ “Актуальні проблеми сучасної фінансової науки”. – К. : НДФІ, 1999. – С. 94-100. – 0, 3 д. а.

Клюско Л. А. Оподаткування – один з методів економічного регулювання фінансової стійкості комерційних банків // Матеріали науково-практ. конф. “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України”. – Ірпінь, Київська обл. : Академія ДПС України. – 1999. – С. 228-231. – 0, 2 д. а.

Клюско Л. А. Стабілізація фінансової стійкості комерційних банків // Матеріали VII міжнародної науково-теоретичної конференції “Особливості