Фінансовий механізм управління природокористуванням

 

Вступ

1. Сутність та складові фінансового механізму управління природокористування

2. Фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Екологічний податок

3. Фонди охорони навколишнього природного середовища

Висновок

Список використаних джерел

 

Для реалізації напрямків, виявлених в процесі впровадження екологічного менеджменту і аудиту, необхідні фінансові механізми, які повноцінно діють в умовах ринкової економіки.

Екологічна криза, що охоплює більшу частину регіонів України значною мірою пов'язана з недосконалою системою фінансування екологічних заходів і управління природокористуванням. В умовах переходу до ринкової економіки, зміни форм власності, збереження існуючих методів оцінки збитків, завданих довкіллю внаслідок діяльності підприємств та установ, відсутність екологічно обґрунтованих нормативів плати, за використання природних ресурсів не дає можливості ефективно впливати на екологічний стан територій.

Як відомо, у спадок України залишилась екстенсивна модель використання природних ресурсів у сферах промисловості, транспорту, і комунально-побутових послуг. В цій моделі природні ресурси розглядаються як специфічна різновидність матеріальних, при визначенні ефективності їх використання не враховується повною мірою розміри прямих і непрямих збитків, завданих навколишньому середовищу, а масштаби використання визначаються виключно потребами народного господарства у даному виді ресурсів. Аналогічна ситуація виникла у галузі охорони навколишнього середовища, коли при розробці планів розвитку виробництва екологічним питанням надається другорядне значення.

 

 

Фінансово-економічний механізм захисту використання і відтворення природних ресурсів та охорони довкілля – це система фінансово-економічних методів, важелів, форм із управління заходами охорони, збереження, використання і відтворення природних ресурсів із відповідним правовим, нормативним, фінансовим та інформаційним забезпеченням [4]

К. В. Таранюк фінансовий механізм екологічного регулювання визначає як систему спеціально розроблених, законодавчо закріплених форм, методів, інструментів і важелів створення та використання фінансових ресурсів з метою досягнення еколого-економічної збалансованості функціонування суспільного виробництва та зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище [5].

Фінансовий механізм може розглядатись як частина господарського, що відображає сукупність фінансових та економічних методів, способів, форм, інструментів та важелів.

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, що передбачають:

а) взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів по охороні навколишнього природного середовища на основі економічних важелів;

б) визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

в) встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;

г) встановлення ставок екологічного податку;

д) надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

е) відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища [1].

Роль економічних методів полягає в створенні механізмів управління, стимулюючих природоохоронну діяльність та пошук шляхів мінімізації економічних витрат, яких зазнає суспільство заради досягнення бажаного стану навколишнього середовища та його окремих компонентів.

Таким чином фінансово-правовий механізм в галузі екології – це система економіко-правових засобів, які застосовуються в регулюванні еколого-економічних правовідносин, спрямованих на досягнення мети і завдань екологічної політики держави.

Запровадження фінансово-правового механізму в галузі екології можливе у разі дотримання таких вимог, як:

•дослідження і розробка систем, які використовують енергію, що регенерується;

•застосування економічних важелів при здійсненні будь-якої діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів чи спроможної впливати на стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей;

•визначення джерел фінансування системи екологічних заходів;

•встановлення нормативів плати і розмірів платежів на основі лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інших шкідливих впливів;

•надання пільг фізичним і юридичним особам при запровадженні та здійсненні системи екологічних заходів;

•визначення економічної оцінки шкоди, заподіяної порушенням екологічного законодавства та її відшкодування винними особами.

Склад фінансово-правового механізму в галузі екології являє собою сукупність взаємообумовлених елементів, які забезпечують його функціонування.

Основними елементами економіко-правового механізму можна вважати:

правові норми, які регламентують впровадження і застосування економічних методів в регулюванні екологічних правовідносин;

наявність спеціальних еколого-економічних правовідносин;

систему економіко-правових засобів здійснення екологічно обґрунтованої організаційно-правове забезпечення економічних заходів;

юридичні гарантії [6].

 

 

В Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

Екологічний податок – загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та