Фінансовий механізм управління природокористуванням

викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання) ;

утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) ;

тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Не є платниками податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) суб'єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії, які:

- до останнього календарного дня (включно) звітного кварталу, у якому придбано джерело іонізуючого випромінювання, уклали договір щодо повернення відпрацьованого закритого джерела іонізуючого випромінювання за межі України до підприємства – виробника такого джерела;

- здійснюють поводження з радіоактивними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, в частині діяльності, пов'язаної з такими відходами.

Не є платниками податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, державні спеціалізовані підприємства з поводження з радіоактивними відходами, основною діяльністю яких є зберігання, переробка та захоронення тих радіоактивних відходів, що знаходяться у власності держави, а також дезактивація радіаційно-забруднених об'єктів.

Не є платниками податку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину.

Об'єктом та базою оподаткування є:

обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти;

обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання;

обсягів палива вивезених з митної території України в митних режимах експорту або реекспорту та/або переробки на митній території України засвідчених належно оформленою митною декларацією;

мазуту та пічного палива, що використовуються в процесі виробництва тепло- та електроенергії;

обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк;

обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).

Ставки податку встановлюються:

- за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення;

- за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення

- за скиди забруднюючих речовин у ставки та озера ставки податку збільшуються у 1, 5 раза.

- за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах

- за розміщення відходів, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів.

Коефіцієнт до ставок екологічного податку встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі.

Порядок обчислення податку встановлюється Податковим кодексом України [2].

Відповідно до статті 46 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кошти від екологічного податку (за винятком тих, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк) зараховуються до державного і місцевих бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України[1].

 

 

Екологічні фонди – це заклади, призначені для накопичення коштів на мету охорони навколишнього середовища. Ці кошти, звичайно, надходять за рахунок екологічних платежів і податків. Замість того, щоб переводити їх в загальнодержавний бюджет, їх резервують для екологічних цілей. Фонди використовують ці надходження для надавання, звичайно, на пільгових умовах, фінансової допомоги, для інвестицій та інших проектів для рішення екологічних задач. Екологічні фонди різного діапазону і характеру існують як у високо розвинутих, так і у менш розвинутих ринкових економіках. Тільки спеціальні фонди існують у розвинутих ринкових економіках; у країнах Центральної та Східної Європи майже всі фонди є фондами, які мають загальне направлення

Фонди в країнах Центральної та Західної Європи, враховуючи Нові Незалежні Держави колишнього Радянського Союзу, в основному мають спільну направленість і є національними екологічними фондами. Ці фонди використовують свої ресурси в основному для надання фінансування і допомоги (субсидування) приватним або державним підприємствам та державним організаціям для здійснення екологічних проектів. Такі фонди мають спільну спрямованість в тому розумінні, що вони надають кошти для широкого діапазону екологічних проблем; спеціальні фонди, навпаки, спеціалізуються на якійсь одній проблемі, наприклад управління якістю води. [6].

Законодавством України визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок:

а) частини екологічного податку згідно із законом;

б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно