Фінансовий облік І

 

 

6. 1. Зміст основних засобів та завдання їх обліку

Матеріальні довгострокові активи, вартість яких відноситься на витрати протягом тривалого терміну їх корисного використання є основними засобами підприємства. Підприємство самостійно визначає способи корисного використання окремих об'єктів та строки їх використання.

Зміст, порядок визнання та оцінки (переоцінки) основних засобів, їх амортизації визначаються П (С) БО № 7 «Основні засоби».

За П (С) БО №7 основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва, постачання товарів, надання послуг, передачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року (або 1 операційного циклу, якщо він довший зарік).

Основні засоби визнаються на балансі підприємства, якщо вони відповідають загальним критеріям визнання активів:

• існує ймовірність отримання майбутньої економічної вигоди;
• їх оцінка може бути достовірно визначена.

Підприємство самостійно визначає граничну вартість об'єктів, що відносяться до основних засобів, якщо інше не передбачене чинним законодавством.

Облік основних засобів здійснюється за окремими інвентарними об'єктами.

Об'єктами основних засобів можуть бути:

а) закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

б) окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання самостійних функцій;

в) відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів, що становлять собою єдине ціле і спільно виконують певну роботу.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, що мають різні строки корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Наприклад, якщо термін експлуатації будівель може складати 40-80 років, то для окремих складових цього об'єкта обліку: систем водопостачання та водовідведення, опалення, електропостачання слід визначити менші строки експлуатації, оскільки протягом періоду експлуатації будівлі вони повністю зносяться і потребуватимуть заміни принаймні два рази. Отже, ці системи слід виділити як окремий об'єкт обліку.

Основними завданнями обліку основних засобів є:

• визначення первісної вартості об'єктів основних засобів;
• відображення в обліку надходження та вибуття об'єктів та витрат на їх утримання та поліпшення;
• нарахування амортизації активів із використанням різних методів та відображення її в обліку;
• проведення переоцінки об'єктів та відображення її в обліку;
• відображення операцій, пов'язаних з фінансовою та операційною орендою основних засобів;
• розкриття інформації про основні засоби у примітках до фінансової звітності.

6. 2. Оцінка та групування основних засобів

Основні засоби відображаються в обліку за первісною або переціненою вартістю.

Первісна вартість- це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість складається з таких витрат:

• суми, що сплачені постачальникам (за вирахуванням непрямих податків) ;
• суми, сплачені підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт;
• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням прав на об'єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству) ;
• витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;
• інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Не включаються до вартості основних засобів витрати на сплату відсотків при придбанні об'єктів за позикові кошти.

При придбанні групи основних засобів за умови, що вартість окремих об'єктів невідома, загальна сума зобов'язань розподіляється, виходячи із справедливої вартості придбаних об'єктів. Наприклад, підприємство купує земельну ділянку з будівлею за 150 000 грн. Справедлива вартість ділянки – 120 000 грн., будівлі -50 000 грн. Вартість, за якою буде прийнята до обліку ділянка, складе 105 882 грн., будівля -44118грн.

Первісною вартістю основних засобів, виготовлених (споруджених) власними силами, буде сума всіх прямих та непрямих витрат, безпосередньо пов'язаних з їх виготовленням, але не вище справедливої вартості.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки. Переоцінка об'єктів основних засобів здійснюється у випадку, якщо його залишкова вартість більше як на 10% відрізняється від ринкової.

Справедлива вартість – сума, за якою актив може бути обміняний в операції, між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

У балансі відображається первісна вартість основних засобів, сума нарахованої амортизації (зношення) за весь період їх експлуатації та залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) та сумою зношення. До підсумку балансу основні засоби включаються за залишковою вартістю.

Основні засоби можуть бути об'єднані для потреб ведення обліку та складання звітності у групи.

Групою основних засобів та інших необоротних матеріальних активів є сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Групування основних засобів для цілей ведення обліку і складання звітності здійснюють за різним ознаками (таблиця 6. 1.).

 

 Окремі об'єкти основних засобів відрізняються за технічними характеристиками, призначенням та способом використання (табл. 6. 1). Наведене групування передбачене П (С) БО 7 і здійснюється в межах рахунків 10 «Основні засоби» та 11 «Інші необоротні матеріальні активи».

Узагальнений облік