Фінансовий облік І

 До собівартості реалізованої продукції відносять:

• виробничу собівартість реалізованої продукції;
• нерозподілені загальновиробничі витрати;
• наднормативні виробничі витрати.

Виробнича собівартість реалізованої продукції визначається, виходячи з облікової ціни з урахуванням суми відхилень фактичної виробничої собівартості від облікової ціни.

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом рахунка 90 «Собівартість реалізації» відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом – списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду – 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» має такі субрахунки:

901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

902 «Собівартість реалізованих товарів»;

903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг»;

904 «Страхові виплати».

Списання виробничої собівартості реалізованої продукції оформляється на рахунках бухгалтерського обліку таким записом:

Дебет 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

Кредит 26 «Готова продукція».

Суму нерозподілених загальновиробничих витрат:

Дебет 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»

Кредит 91 «Загальновиробничі витрати»

Наднормативні виробничі витрати виникають при використанні методу нормативних витрат для формування собівартості виготовленої продукції:

1. Списання наднормативних витрат на матеріали:

Дт 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»; Кт 20 «Виробництво».

2. Списання наднормативних витрат на заробітну плату:

Дт 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою».

3. Списання наднормативних загальновиробничих витрат: Дт 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»; Кт91 «Загальновиробничі витрати».

10. 6. Облік незавершеного виробництва та готової продукції

Продукція, що не пройшла всіх етапів технологічної обробки на даному підприємстві і не відповідає визначеним параметрам та стандартам, а також незавершені роботи, не прийняті замовниками, вважаються незавершеним виробництвом.

Для визначення розміру незавершеного виробництва необхідно врахувати облік руху сировини і матеріалів, деталей, вузлів та напівфабрикатів, ступінь їх обробки та всі витрати на обробку, включаючи накладні витрати.

За дебетом рахунку 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені Загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом – вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).

Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

У виробництвах, що мають постійні залишки незавершеного виробництва, для визначення витрат, що відносяться до готової продукції, їх необхідно постійно щомісячно оцінювати.

Собівартість готової продукції при наявності незавершеного виробництва визначають таким чином: до незавершеного виробництва на початок місяця додають затрати звітного місяця, вираховують повернення і списання сум, а також незавершене виробництво на кінець звітного періоду. Тому правильна оцінка незавершеного виробництва є важливою.

При визначенні вартості незавершеного виробництва слід враховувати:

• фактично здійснені прямі витрати (за первинними документами) ;
• транспортно-заготівельні витрати – за середнім відсотком, виходячи з вартості витрачених матеріальних цінностей;
• додаткову заробітну плату – за визначеним відсотком;
• витрати на соціальне страхування – за відсотками, визначеними у відповідності до вимог чинного законодавства до основної та додаткової заробітної плати;
• загальновиробничі накладні витрати – виходячи з визначеної підприємством бази розподілу.

Для точнішої оцінки незавершеного виробництва підприємства проводять його інвентаризацію. У акті інвентаризації залишки незавершеного виробництва відображають за окремими об'єктами обліку витрат, виходячи із ступеня їх обробки і порівнюють з даними, отриманими з бухгалтерського обліку. Отримані відхилення аналізують.

10. 7. Облік браку у виробництві

Значну частину в непродуктивних витратах підприємства займають втрати від браку.

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

У процесі виробництва продукції можливі також технологічні втрати. До них належать витрачання сировини і матеріалів та інших запасів, внаслідок яких неможливо оприбуткувати готову продукцію. Порядок їх розрахунку для промислових підприємств визначені Методичними рекомендаціями по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг), затверджені Державним комітетом промислової політики України від 02. 02. 2001р. №47.

Наприклад, підприємство займається виготовленням фарби. За затвердженою технологією виробництва для виготовлення однієї партії фарби робітники закладають в обладнання усі необхідні складові вагою 500 кг. Вихід готової фарби при повному дотриманні технології складе близько 485-485 кг. У даному випадку 15-20 кг вкладених матеріалів будуть технологічними втратами. Оцінка технологічних втрат за прямими матеріальними витратами здійснюються за нормативними калькуляціями або технологічними картами, за витратами з оплати праці з нарахуваннями на соціальне страхування – з нормативами з урахуванням виконаних операцій, загальновиробничими накладними витратами – за відсотком, виходячи з порядку їх розподілу підприємством. Технологічні втрати списуються на собівартість виготовленої у звітному періоді продукції або на незавершене виробництво.

Брак продукції поділяється на зовнішній, тобто виявлений споживачем і пред'явлений для відшкодування збитків, та внутрішній, виявлений в процесі виробництва. У залежності від характеру відхилень від нормативів він може бути остаточним або виправним.

Облік витрат на виправлення браку та вартість остаточного браку відображається підприємством на рахунку 24 «Брак у виробництві». За дебетом рахунку 24 «Брак у виробництві» відображаються витрати виявленого зовнішнього та внутрішнього браку (вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення браку), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень; за кредитом – суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, та сума, що списується на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили брак продукції.

При зовнішньому браку, виявленому покупцем після повернення ним продукції, підприємство здійснює корегування отриманих доходів, визнаних податків та собівартості реалізованої продукції. Для відображення операцій з обліку браку складаються такі облікові записи:

Таблиця 10. 10 Кореспонденція рахунків при обліку браку

Втрати від браку відображаються в тому місяці, у якому вони виявлені. На виявлений брак відділом технічного контролю складається акт про брак, у якому вказується місце виникнення браку, кількість бракованих виробів, причина браку, а також особи, винні у виникненні браку.

Підприємство повинне скласти перелік можливих причин виникнення браку, включаючи технологічні втрати, винуватців браку. Якщо брак виник з вини працівників, то отримані втрати або здійснені витрати на його виправлення утримуються з нарахованої їм заробітної плати (за письмовою заявою працівників). Якщо брак виник через поставки неякісних матеріалів постачальниками, то підприємство виставляє їм претензії відповідно до умов укладених договорів.