Фінансовий облік І

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні: 

До змінних відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Розподіл змінних виробничих витрат здійснюється за об'єктами за визначеними базами розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Витрати, що змінюються майже прямо пропорційно, вважаються умовно-змінними.

Витрати на управління і обслуговування виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності будуть умовно-постійними. Витрати, що частково змінюються, вважаються умовно-змінними.

Розподіл постійних витрат за об'єктами здійснюється за визначеною підприємством базою, виходячи з нормальної потужності.

Нормальна потужність підприємства – очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування.

Розподіл загальновиробничих витрат може здійснюватись за такими базами:

• витрати на утримання та експлуатацію обладнання;
• основна заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг) ;
• прямі витрати;
• обсяг продукції.

При розподілі постійних загальновиробничих витрат можуть виникнути нерозподілені постійні загальновиробничі витрати. Ці витрати відносяться не до собівартості продукції, що виготовляється, а до собівартості реалізованої продукції і є витратами періоду. Приклад розподілу таких витрат наведено в П (С) БО 16.

На суму загальновиробничих витрат, що включаються до собівартості виготовленої продукції, виконуються такі бухгалтерські записи, грн. :

Дебет 23 «Виробництво» Кредит 91 «Загальновиробничі витрати»,

На суму загальновиробничих витрат, що включаються до витрат періоду:

Дебет 90 « Собівартість реалізації» Кредит 91 «Загальновиробничі витрати»

За П (С) БО 16 загальна сума розподілених та нерозподілених виробничих витрат не може перевищувати їх фактичний розмір.

10. 5. Облік готової продукції та її реалізації

До готової продукції відносяться вироби, виготовлені на підприємстві, призначені для продажу, які відповідають технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом. Для цілей бухгалтерського обліку готова продукція включається до складу запасів.

Готова продукція прибуткується на склад за фактичною собівартістю. В аналітичному обліку оприбутковування готової продукції здійснюється за обліковими цінами, що визначається підприємством, виходячи з розміру фактичної собівартості попередніх періодів. Це відбувається тому, що технічно можливо визначити розмір тільки прямих витрат, що включаються до собівартості кожної партії продукції, однак лише після закінчення звітного періоду стає відома фактична потужність та сума загальновиробничих витрат, що включаються до собівартості виробленої продукції.

По завершенні звітного місяця облікова вартість готової продукції коригується до фактичної. Сума відхилень облікової вартості від фактичної визначається таким чином:

В. в. = (В. поч. + В. зв. міс.) / (П. поч. + П. зв. міс.), де

В. в. – відсоток відхилень;

В. поч. – відхилення на початок місяця;

В. зв. міс. – відхилення звітного місяця;

П. поч. – продукція за обліковими цінами на початок місяця;

П. зв. міс. – продукція звітного місяця за обліковими цінами.

Сума відхилень визначається добутком відсотка відхилень та вартості відпущеної зі складу продукції.

Сума відхилень на початок місяця визначається різницею залишку по рахунку 26 «Готова продукція « за фактичною собівартістю та залишку готової продукції на складі за обліковими цінами.

Оприбуткування готової продукції на склад здійснюється за накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, приймально-здавальними актами. На окремі її види, (номенклатурні номери) відкриваються картки складського обліку, у яких ведеться облік надходження готової продукції, її вибуття та виводиться залишок після кожної операції. На складі ведеться в більшості випадків кількісний облік готової продукції. Відвантаження готової продукції здійснюється за угодами з покупцями за цінами, які визначаються для кожного зокрема. На основі первинних документів ведеться Відомість аналітичного обліку запасів (5. 1) до Журналу 5 «Облік витрат».

Протягом звітного місяця у цехах нагромаджуються дані про виробництво продукції за обліковими цінами та кількістю виготовленої продукції. У кінці місяця здійснюється корегування облікової вартості готової продукції до фактичної.

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства використовується рахунок 26 «Готова продукція». За дебетом рахунка відображається надходження готової продукції за фактичною виробничою собівартістю, за кредитом – списання готової продукції та сума відхилень фактичної виробничої собівартості від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до собівартості реалізованої продукції.

В кінці звітного місяця при оприбуткування готової продукції складаються такі облікові записи:

1. На суму фактичної виробничої собівартості виготовленої продукції:

Дебет 26 «Готова продукція «; Кредит 23 «Виробництво».

2. На суму виробничої собівартості за обліковими цінами:

Дебет 90 «Собівартість реалізації»; Кредит 26 «Готова продукція «.

3. На суму відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами:

Дебет 90 « Собівартість реалізації»;

Кредит 26 «Готова продукція «. (При перевищенні собівартості над обліковою ціною).

Дебет 90 «Собівартість реалізації»;

Кредит 26 «Готова продукція «. (При перевищенні облікової ціни над фактичною собівартістю – «сторно»).

Аналітичний облік реалізації готової продукції відображається у Відомості аналітичного обліку розрахунків з покупцями і замовниками (3. 1), за винятком заборгованості, забезпеченої векселем. У Відомості вказується за кожним виставленим рахунком покупцям: сальдо на початок місяця, дата виникнення заборгованості, суми дебіторської