Фінансовий облік І

Підприємство самостійно обирає метод списання собівартості запасів, залежно від особливостей діяльності та стратегії розвитку.

Метод нормативних витрат. Оцінка за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлюються самими підприємствами з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

До початку процесу виробництва складається нормативна калькуляція, у якій визначаються витрати на одиницю продукції та на виготовлюваний обсяг. Відпуск запасів і проведення всіх інших витрат здійснюється в межах, передбачених у калькуляції. Усі відхилення (перевитрати, економія) оформляються сигнальними документами. В кінці звітного періоду складається фактична калькуляція собівартості продукції, яка порівнюється з нормативною. Усі відхилення перевіряються і визначаються їх причини. При необхідності норми затрат і ціни переглядаються.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгівельної націнки товарів. Цей метод використовується підприємствами, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари. Сума торгівельної націнки визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгівельної націнки. Середній відсоток торгівельної націнки визначається діленням суми залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця і торгівельних націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості отриманих у звітному місяці товарів.

Сума торгівельної націнки на реалізовані товари дорівнює добутку продажної вартості реалізованих товарів та процентів торгівельної націнки. Собівартість реалізованих товарів дорівнює різниці продажної вартості реалізованих товарів і торгівельної націнки на реалізовані товари.

Основні бухгалтерські проведення, за якими відображається вибуття виробничих запасів: 

9. 10. Оцінка запасів на дату балансу

На дату балансу запаси оцінюються за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Використання такого підходу при оцінці запасів ще називають правилом нижчої оцінки.

За чистою вартістю запаси відображаються, якщо їх ціна знизилася порівняно з первісною, вони зіпсувались або втратили свої властивості.

Наприклад, якщо зросли очікувані матеріальні затрати на завершення виробництва, але вартість продажу готової продукції не збільшилася, то запаси, що використовуються для потреб виробництва, не принесуть за цієї умови більшу корисність і тому підлягають уцінці.

Чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу, очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Недоцільно уцінювати запаси цілої галузі або усі наявні на підприємстві. Лише за деяких умов об'єднання запасів у групи для потреб переоцінки може бути доцільним. Наприклад, підприємство займається складанням автомобілів з придбаних запасних частин і вартість цих автомобілів на ринку значно знизилась. Підприємство буде отримувати результат від основної реалізації – валовий збиток. Це означає, що вартість запасних частин, з яких вони складаються, є завищеною (якщо інші здійснювані втрати є достатньо обґрунтованими). Уданому випадку складно визначити, які із запасних частин втрачають вартість у більшій мірі, а які в меншій. Тому частковій переоцінці підлягають усі запаси, що використовуються для складання автомобілів. Однак, якщо за іншими видами готової продукції ціна даного продажу не зменшилася, запаси, які використовуються для виготовлення цієї продукції, переоцінці не підлягають.

Чиста вартість реалізації запасів повинна бути досить надійною їх оцінкою, яка базується, виходячи з можливої вартості їх реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію. При цьому слід враховувати можливі коливання цін або собівартості, які можуть бути до моменту реалізації виготовленої із наявних запасів продукції. Основою для такої оцінки можуть бути дані прайслистів підприємств-виробників запасів, спеціальні дослідження тенденцій коливання ринку, пов'язаних з цінами на певні види запасів, економічні прогнози аналітиків. Чиста вартість реалізації запасів залежить від напряму їх використання підприємством та стану ринку. Уданому випадку можливі такі варіанти:

• якщо запаси використовуються для виготовлення продукції в звичайних умовах, то найкращою оцінкою запасів буде їх відновна вартість;
• якщо коливання цін вказують нате, що собівартість готової продукції буде перевищувати ціну продажу, виробничі запаси оцінюються за чистою вартістю реалізації;
• якщо готову продукцію можна продати за собівартістю або вище собівартості, переоцінка запасів не проводиться;
• якщо підприємство отримало спеціальне замовлення, яке визначає і ціну відвантаження готової продукції, то вартість запасів залежить від умов контрактних зобов'язань.

Для підприємств, що надають послуги, кожен вид послуг, за яким здійснюється нагромадження витрат і визначається ціна продажу, розглядається як окрема одиниця.

Переоцінка запасів за чистою вартістю реалізації необхідна за таких умов:

• пошкодження запасів;
• часткового старіння запасів;
• зниження ціни реалізації запасів;
• зростання очікуваних витрат на завершення виробництва або збут.

Якщо товари частково втратили свою первісну вартість або зовнішній вигляд і не користуються попитом у споживачів, а також товарно-матеріальні цінності, які протягом трьох місяців не можна використати для потреб виробництва через недоцільність такого виробництва, то їх переоцінка здійснюється відповідно до Положення про порядок уцінки і реалізації залежаної продукції з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення і надлишку товарно-матеріальних цінностей, затвердженого наказом Міністерства економіки України,