Фонетико-графічні особливості сучасної економічної та політичної лексики французької мови

2. Для політичної та економічної лексики французької мови характерне звуження інвентаря літерних орфограм-фонограм порівняно з загальною лексикою, зумовлене прагненням до стандартизації терміносистем. Політична та економічна лексика французької мови збагачується за рахунок запозичених буквених комплексів, нелітерних графічних знаків та графічних скорочень.

3. Частина орфограм, що вживаються в загальній лексиці французької мови, виконують функцію розрізнення одиниці спеціальної лексики та загального слова чи терміна. Семограмами на рівні політичної та економічної лексики можуть бути численні нелітерні графічні знаки (дефіс, крапка, пробіл) та графематичні засоби французької орфографії. 

4. Для політичної та економічної лексики французької мови характерна тенденція до уніфікації вживання графематичних орфограм у складі термінів. Нелітерні орфограми, а також піктографічні знаки у складі політичної та економічної лексики французької мови можуть бути носіями текстової або позатекстової інформації.

5. Політична та економічна лексика французької мови має у своєму складі графічні дублети, що функціонують паралельно і виконують функцію графостилістичного синоніма. До графічних дублетів належать також терміни, утворені шляхом перенесення значення слів загальної лексики. При цьому дещо змінюється орфографія терміна − на відміну від слова загальної лексики, початковою літерою терміна є велика літера.

6. Для політичної та економічної лексики французької мови характерне надання особливого значення графічній формі слова. Це засвідчується, по-перше, вживанням абревіатур, утворених шляхом транслітерації, початкові літери яких у складі слів нескороченого французького відповідника не збігаються з літерами скорочення, і, по-друге, широким вживанням абревіатур у текстах політичної та економічної тематики.

7. В орфографії політичної та економічної лексики відбувається запозичення графічного знака з інших терміносистем, що спричинює полісемію графічного знака.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що досліджуваний матеріал розглядається з позицій нової лінгвістичної науки – орфографіки. Висновки та одержані результати дослідження є внеском до теорії орфографії французької мови. 

Практичне значення роботи полягає в можливості використання її матеріалів та основних положень і висновків у теоретичних лекційних курсах „Теорфонетика” (розділ „Графіка, орфографія”), „Лексика французької мови” (розділ „Запозичення”), у практиці викладання французької мови, а також на семінарах і спецкурсах „Теорія французької орфографії”, „Графеміка та орфографіка французької мови”. Вони можуть бути використані також у перекладацькій практиці та лексикографічній роботі при укладенні словників і посібників, для лінгвістичного аналізу текстів, у науково-дослідній роботі аспірантів та студентів.

Апробація результатів дисертації проводилася на засіданнях кафедри французької філології Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. Основні положення та результати дослідження заслуховувалися на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: ‘‘Langue et culture 

franзaises dans le contexte contemporain” (Київ, 2005); „Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2005); „Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київ, 2005).

Публікації. Основний зміст роботи відображено в шести виконаних одноосібно наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України, та в матеріалах конференцій. Їх загальний обсяг складає 1,2 др. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що нараховує 241 позицію, з них 93 – іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу нараховує 382 позиції. Загальний обсяг дисертації становить 305 сторінок друкованого тексту, обсяг основного тексту дисертації – 161 сторінка.

 

 

Розділ 1. „Проблеми графічного оформлення політичної та економічної лексики”. До найважливіших екстралінгвістичних чинників, що викликають зміни в орфографії політичної та економічної лексики, слід віднести вступ Франції до Європейського Союзу, розвиток інформаційних технологій та ЗМІ, процеси світової інтеграції та глобалізації і пов’язані з ними процеси поширення впливу англомовної культури, посилення взаємодії з культурами інших країн. У сучасному суспільстві відбувається стрімке зростання обсягів передачі інформації, переважно представленої графічно. Швидкий обмін інформацією, зокрема між носіями різних мов, є характерним для сфери економіки та політики. 

Проблеми кодифікації інформації набувають значно більшої вагомості у зв’язку з появою новітніх технологій масової комунікації; графічний знак виходить на істотно новий рівень. Особливого значення набуває орфографія термінології окремих галузей і сфер вживання спеціальної лексики.

У складі політичної та економічної лексики спостерігається паралельне функціонування термінів та слів загальної лексики. Спеціальній лексиці притаманна відсутність чіткого розмежування термінології, яка належить до спеціальної лексики, та загальновживаних слів, що набувають статусу терміна у випадку появи нового додаткового значення. До термінології належить фахова лексика в складі політичної та економічної терміносистем.

Правила творення та функціонування політичних та економічних термінів відповідають словотвірним моделям загальної французької мови. Значна кількість термінів містять у своєму складі власні назви. Непоодинокими є випадки паралельного функціонування запозичень поряд із термінологічними одиницями, утвореними всередині мови. 

Типовий термін визначається як номінативна група (іменник або субстантивоване словосполучення). У спеціальній лексиці французької мови відзначається тенденція до утворення скорочених термінів, що є графічними дублетами терміносполучень. Широковживані скорочення у деяких випадках лексикалізуються. Скорочення термінів спричинює специфіку вживання великої літери в спеціальній лексиці. Скорочення можуть мати декілька варіантів фонетичної форми.

Ми пропонуємо відносити до політичної та економічної лексики притаманні цій сфері терміни, а також власні назви, які позначають політичні та економічні реалії (назви політичних партій, підприємств, організацій, торгових марок, соціальних та