Формування екологічної культури студентів вищих аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

Під екологічною культурою спеціаліста аграрного профілю ми розуміємо інтегровану якість особистості, що характеризується високим рівнем оволодіння системою екологічних знань, умінь, навичок, способами екологобезпечної поведінки та обґрунтованим прийняттям рішень у професійній діяльності з урахуванням основних закономірностей розвитку системи природа-суспільство. 

У результаті проведеного теоретичного аналізу структури екологічної культури майбутніх спеціалістів аграрних технікумів виявлено основні компоненти: потребо-мотиваційний (сукупність спонукальних причин діяльності); інтелектуальний (конкретні знання, факти, поняття, теорії, закономірності); професійно-діяльнісний (активна участь в природоохоронній діяльності, застосування набутих умінь та навичок для вирішення професійних проблем з урахуванням екологічного та морального імперативів). Названі компоненти тісно взаємопов’язані і є необхідними складовими підготовки майбутнього молодшого спеціаліста сільськогосподарського виробництва.

На основі аналізу теорії та практики формування екологічної культури студентів-аграрників та власного дослідження встановлено, що процес формування основних компонентів екологічної культури студентів повинен здійснюватися системно. Пропонована модель системи має таку структуру:

- мета, завдання, принципи (міждисциплінарності та екологізації знань), зміст, методи і форми екологічної підготовки, реалізація яких різнобічно обґрунтовуються концептуальними положеннями дослідження;

- педагогічні складові та умови формування екологічної культури майбутніх молодших спеціалістів-аграрників; 

- діагностика та управління процесом формування екологічної культури студентів вищих аграрних навчальних закладів I-II рівнів акредитації; 

- результат, який полягає у досягненні високого та достатнього рівнів екологічної культури у студентів вищих аграрних навчальних закладів I-II рівнів акредитації.

Наше бачення процесу формування екологічної культури студентів з позиції системного підходу дає підстави розглядати її як компонент більш широкої сукупності – системи підготовки фахівців у вищих аграрних навчальних закладів I-II рівнів акредитації.

Виявлено і теоретично обґрунтовано провідні педагогічні складові ефективного формування екологічної культури майбутніх молодших спеціалістів-аграрників, до яких належать: екологічна освіта, екологічне виховання, еколого-практична діяльність. Дієвість їх як системи забезпечується комплексом педагогічних умов, зокрема: реалізація неперервності екологічної освіти в процесі підготовки молодших спеціалістів шляхом врахування специфіки та вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики спеціальності; відображення у змісті еколого-освітньої роботи регіональних екологічних проблем, розробка і застосування комплексу відповідного методичного забезпечення з усіх циклів підготовки фахівців-аграрників; екологізація виховної роботи технікуму чи коледжу на основі врахування народних звичаїв, морально-етичних традицій українців для збереження довкілля; запровадження діяльнісного підходу до формування екологічних знань, поглядів, переконань, норм поведінки студентів тощо.

У другому розділі – „Формування екологічної культури майбутніх молодших спеціалістів аграрного профілю” – розглянуто практичну підготовку на основі діяльнісного підходу як основного чинника формування екологічної культури студентів, розроблено методику системної реалізації педагогічних умов формування екологічної культури майбутніх молодших спеціалістів; обґрунтовано показники, критерії і рівні її сформованості; визначено етапи організації та методику проведення констатувального і формувального експериментів; здійснено аналіз, систематизацію та узагальнення їх результатів.

На основі аналізу основних вимог до практичної підготовки обґрунтовано комплекс завдань, вирішення яких у процесі практичного навчання має суттєво підвищити рівень екологічної культури студентів вищих аграрних навчальних закладів I-II рівнів акредитації. Провідною педагогічною умовою при цьому є реалізація діяльнісного підходу до оволодіння студентами екологічними знаннями, виховання у них переконань еколого-безпечної професійної діяльності.

На основі аналізу нашої практичної діяльності виявлено, що найбільш ефективними методами формування екологічної культури студентів є: словесні – лекційний метод, пояснення, розповідь, бесіда, дискусія; наочні – демонстрування, ілюстрування, самостійне спостереження; практичні – вправи, розв’язання еколого-виробничих ситуацій, ігровий метод, екологічне проектування, виробничо-практичний метод тощо. Щодо форм організації навчання, то вибір був підпорядкований логіці діяльнісного підходу: послідовне залучення студентів у різновиди навчальної та навчально-професійної діяльності, при цьому репродуктивні, виконавчі дії поступово змінювалися продуктивними, творчими.

Уміння та навички майбутньої еколого-професійної діяльності студентів-аграрників успішно набуваються на заняттях з аналізу виробничо - екологічних ситуацій, ігрового екологічного проектування, під час реалізації наскрізної програми екологічного виховання студентів та інших заходів.

Під час констатувальних експериментальних досліджень було здійснено аналіз навчальних планів, програм спеціальних дисциплін, навчально-методичної документації щодо проведення навчально-виробничих практик студентів, підручників, навчальних та методичних посібників зі спеціальних дисциплін, планів виховної роботи у вищих аграрних навчальних закладах I-II рівнів акредитації. Вивчено зміст курсових робіт, проведено анкетування та бесіди зі студентами, педагогічними працівниками, випускниками аграрних технікумів і коледжів з метою вивчення стану екологічної підготовки майбутніх фахівців-аграрників.

За результатами матеріалів констатувального зрізу зроблено такі висновки: а) традиційна організація навчально-виховного процесу у вищих аграрних навчальних закладах I-II рівнів акредитації недостатньо сприяє формуванню екологічної культури студентів; б) у практиці екологічної підготовки майбутніх молодших спеціалістів має місце неузгодженість напрямків екологічної освіти, екологічного виховання та еколого-практичної діяльності як дієвих складових формування екологічних знань, поглядів, переконань, еколого-гуманних рис особистості; в) недостатня екологічна підготовка випускників аграрних технікумів і коледжів детермінована низькою переконаністю педагогічних працівників в необхідності екологізації навчально-виховного процесу; г) існує нагальна потреба у створенні методики реалізації педагогічних умов формування екологічної культури студентів засобами екологічної освіти та виховання шляхом залучення майбутніх молодших спеціалістів до еколого-практичної діяльності.

Відповідно обґрунтованої структури екологічної культури особистості виділено критерії (мотиваційний, пізнавальний та поведінково-діяльнісний) і розроблено рівні сформованості означеної інтегрованої властивості студентів-аграрників: 1) високий (міцні та осмислені екологічні знання, вміння застосовувати ці знання на практиці, активна участь у природоохоронній