Формування українського професійного мовлення у студентів вищих навчальних закладів економічної освіти України

Достовірність результатів дисертаційної роботи забезпечується науковим обґрунтуванням вихідних положень; використанням системи взаємопов’язаних методів дослідження, адекватних об’єктові, предмету, меті та завданням; якісним і кількісним аналізом отриманих результатів; дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези.

Особистий внесок автора полягає у:

розробці методики формування професійного мовлення у студентів економічних спеціальностей;

визначенні критеріїв оцінювання знань, умінь і навичок у процесі вивчення курсу “Ділова українська мова”;

побудові й апробації типології вправ, спрямованої на формування професійного мовлення студентів економічних спеціальностей.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження доповідалися на Всеукраїнській конференції молодих вчених-аграріїв (м. Київ, НАУ, 2001 р.) ; на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми удосконалення професійної підготовки фахівців туризму в умовах неперервної освіти” (м. Київ, КІТЕП, 2001 р.) та обговорювалися на звітно-наукових конференціях Національного аграрного університету (м. Київ) впродовж 1997-2002 років. Основні положення та результати дослідження викладено у 5 публікаціях автора, з них 6 у науково-фахових виданнях України.

Результати дослідження впроваджувалися та апробувалися у процесі навчально-виховної роботи на економічних факультетах вищих навчальних закладів освіти м. Києва: в Національному аграрному університеті (довідка № 1133 від 1. 07. 2002 р.), у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (довідка № 044/292 від 5. 07. 2002 р.) та Київському університеті туризму, економіки і права (довідка № 248-01-4/і від 2. 07. 2002 р.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації – 180 сторінок. Робота містить 24 таблиці, 9 схем. У списку використаних джерел 243 найменування.

 

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано робочу гіпотезу, охарактеризовано теоретико-методологічні основи і методи роботи, її вірогідність і наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок автора, подано відомості про апробацію та етапи дослідження.

У першому розділі – “Лінгводидактичні і психологічні основи формування професійного мовлення студентів з економічних спеціальностей вищих навчальних закладів освіти України” – розглядаються найважливіші лінгвістичні, лінгводидактичні, психолого-педагогічні поняття, що лягли в основу дослідження: мова, мовлення, професійне мовлення, монолог, діалог, мовленнєва діяльність, мовленнєва ситуація, спілкування, дискурс, професійна лексика, термін, психолого-педагогічні умови навчання мови.

На сучасному етапі культура майбутнього фахівця пов’язується з досконалим оволодінням українською мовою, опануванням лексичними, стильовими тонкощами, умінням послуговуватися її багатством у професійній діяльності, в усіх сферах життя і діяльності суспільства.

Одним із пріоритетних напрямів перебудови технології навчання мови у вищій школі є оволодіння різними видами мовленнєвої діяльності та формування у студентів професійної мовної компетенції. Багато питань цієї проблеми знайшло своє відображення у лінгвістичних працях Л. А. Булаховського, І. Р. Вихованця, С. Я. Єрмоленко, П. С. Дудика, О. С. Мельничука та ін. ; у методичних дослідженнях Н. Д. Бабич, О. М. Біляєва, А. М. Богуш, М. С. Вашуленка, С. О. Карамана, Т. О. Ладиженської, Л. І. Мацько, В. Я. Мельничайка, Л. М. Паламар, М. І. Пентилюк та в розвідках психологів Б. Ф. Баєва, Л. С. Виготського, М. І. Жинкіна, А. І. Зимної, О. О. Леонтьєва, А. К. Маркової, В. А. Семиченко, І. О. Синиці та ін.

На сьогодні у методиці навчання рідної мови у вищій школі спостерігається неабиякий інтерес до вивчення питання культури ділового мовлення фахівців різних галузей, про що свідчать спеціальні дослідження Л. В. Барановської, І. С. Гамрецького, Л. М. Златів, В. О. Михайлюк, М. Є. Маруна, Т. П. Рукас та ін.

Проблем, що стосуються формування професійного мовлення в учнів та студентів у процесі вивчення рідної мови спорадично торкалися Л. М. Головата, Н. Л. Тоцька, О. І. Кретова, Н. М. Івашкіна, Л. В. Лучкіна, Л. Я. Романова; у процесі вивчення іноземної мови – Л. М. Абрасімова, В. Л. Гарашенко, О. В. Мірошниченко, В. М. Сєлєзньова, Н. Д. Соловйова, Г. М. Тер-Саакянц, С. І. Титов та ін. Проте проблема формування професійного мовлення не стала предметом всебічного висвітлення науковців, хоч накопичено певний досвід з питання викладання курсу “Ділова українська мова”, який може слугувати теоретичним підґрунтям у дослідженні цієї проблеми.

Професійне мовлення в дослідженні трактується нами ширше, ніж мова фаху, воно розглядається як вид діяльності людей окремої галузі знань, що знаходить вияв у користуванні мовою конкретної галузі в усній і писемній формі. Його формування ґрунтується на удосконаленні мовленнєвої діяльності, основу структури якої становить мовленнєва ситуація, а її кінцевим результатом є дискурс.

Дискурс являє собою мовлення в аспекті події, пронизане екстралінгвістичними, соціокультурними, психологічними та іншими чинниками. Ситуація в дискурсі є видом репрезентації знань, які залежать від особистого досвіду учасників комунікації. Оскільки природна узгодженість використання мовленнєвих одиниць (слів, словоформ, висловлювань) у дискурсі зумовлюється ситуацією, то відповідно основним принципом їх добору є ситуативно-тематичний. Такий підхід до навчання обумовлений насамперед професійною діяльністю майбутніх

фахівців економічних спеціальностей і забезпечує розуміння особливостей функціонування мовленнєвого матеріалу в природних умовах, адекватність володіння професійним мовленням.

Компоненти професійного