Формуємо пізнавальну самостійність у старших дошкільнят

Ми прагнули звести до мінімуму допомогу дітям, оскільки ставили за мету не лише сформувати емоційно позитивне ставлення до діяльності, сформувати конструктивні вміння, а й навчити дошкільнят проявляти пізнавальну активність та самостійність мислення.

Робота йшла досить успішно. Так, уже на першому етапі навчання Дмитрик, один з вихованців, спочатку уважно вивчив вміст коробки, відібрав необхідний матеріал і почав працювати. Протягом заняття він лише двічі звернувся до коробки з природним матеріалом.

Іншим дітям індивідуальна допомога знадобилася для того, щоб дібрати деталі для передачі характерних ознак. Так, Миколці запропонували для хвоста лисиці використати довгу, трішки вигнуту шишку. А щоб лисичка Юля відрізнялася від Миколчиної, експериментатор запропонував дівчинці поміркувати, з якого ще матеріалу можна зробити їй хвіст. Уважно перебираючи та прикладаючи до іграшки різні матеріали, Юля нарешті спинилася на пухнастому пір’ї. Підказка експериментатора та самостійні дії допомогли дитині зробити виріб, не схожий на інші.

Дітям дуже подобалося виготовляти один і той самий персонаж, але з певними характерними відмінностями. Це заохочувало їх надалі робити ще цікавіші й різноманітніші іграшки.

Щоб діти чіткіше усвідомили, яких рис виразності можна надати виробам, їм ставили навідні запитання. Наприклад, Тетянці, яка виготовляла вовка, запропонували охарактеризувати цього звіра, назвати його відмітні властивості тощо. Після відповідей на запитання, що спонукали дівчинку до активніших роздумів, Тетянка придумала зробити свого вовка з відкритою пащею, в яку вона помістила шматочок червоного пластиліну, та надягла йому шорти.

Загалом більшість дітей другої підгрупи виконувала завдання активно та майже самостійно. Лише декому надавалася невелика допомога у форму зауважень та пропозицій.

Роботу кожної підгрупи ми оцінили позитивно. Відзначили всі вироби дітей, при цьому особливо схвилювали прояви ініціативності, активності, самостійності у виборі деталей. Однак, проведення заняття показало також і необхідність провести з деякими представниками обох груп у вільний від занять час індивідуальну роботу.

Щоб підтримати інтерес вихованців до конструювання з  природного матеріалу, ми провели екскурсію до лісу. Там діти збирали різноманітний природний матеріал (голки, коріння, насіння тощо), закріплювали знання про властивості живої та неживої природи.

Проаналізувавши перші проведені заняття, дійшли висновку, що вони зацікавили дітей: у дошкільнят з’явився непідробний інтерес до конструювання. Вони часто зверталися до експериментатора із запитаннями: „А сьогодні будемо щось майструвати?”, „А що можна зробити з цього?” тощо.

Жовтень. Інженерні пошуки.

У жовтні продовжували формувати в дітей емоційно-мотиваційний компонент, запропонувавши їм інший вид конструювання – роботу з папером.

Цього місяця діти виготовляли книжки для гномів (за наочною схемою), гаманець (за зразком), будинок для гномиків (за умовами), місто гномиків (за задумом).

На заняттях, присвячених роботі з папером, спонукали дошкільнят створювати власні вироби, продовжували розвивати пізнавальний інтерес та емоційно-мотиваційну сферу під час конструювання; формували стійкий інтерес до роботи; підтримували емоційно позитивний настрій. Робота з папером на першому етапі навчання конструювання мала реальний результат, який варто проаналізувати.

У процесі навчання застосовували різні види конструювання {за схемою, за зразком, за умовами, за задумом). Головним у підтримці пізнавального інтересу була організація конструювання за умовами та подальше ускладнення роботи. Так, на занятті "Будинок для гостей" поряд з формуванням у дітей стійкого інтересу до конструювання, навчали їх складати квадрат з прямокутника, а з нього, в свою чергу, робити трикутник для того, аби вийшов будинок.

Щоб розпочати роботу, мали спочатку виявити знання дітей про геометричні фігури. Старшим дошкільнятам називати геометричні фігури легко та нецікаво. Більший інтерес у них викликало завдання, сформульоване в такій формі: "Порівняйте предмети між собою, використовуючи при цьому геометричну фігуру як еталон". Це завдання активізувало мислительну діяльність дітей, під час якої вони намагалися пригадати та відтворити образ тієї чи іншої фігури, щоб потім назвати її.

Щоб відповісти на запитання: "Чим відрізняється одна геометрична фігура від іншої?", "Чим вони схожі?", діти мали зіставити та порівняти ці фігури, тобто вже на початку заняття виконати мислительні операції.

Готуючи вихованців до складання квадрата, перед ними поставили проблему: "Діти, поміркуйте, в який спосіб з цього прямокутного аркуша паперу можна скласти квадрат". Пропонувалися різні варіанти складання: виміряти лінійкою, прикинути на око, прикласти готовий квадрат та окреслити його тощо.

Вислухавши відповіді, експериментатор порадив позгинати аркуш в різних напрямках. Кожній дитині надавалася можливість здійснювати самостійні пошуки, оскільки саме розв'язання таких проблем сприяє розвитку в дітей допитливості, спостережливості, наполегливості.

Весь процес пошуків проходив спокійно, але зосереджено. Кожна невдала спроба спонукала малюків до продовження пошуків. Про це свідчили репліки дітей: "Ну що це таке, це ж не квадрат", "Як же зробити, може, так?" тощо. Після підказки експериментатора ("Спробуйте коротшу сторону аркуша прикласти до довгої") цю проблему було успішно подолано та знайдено раціональний спосіб розв'язання конструктивного завдання.

Конструювання з паперу передбачало застосування на заняттях різноманітних прийомів: показ, пояснення, вправляння дітей тощо.

Особливістю цього заняття було те, що дошкільнята робили вироби кількох рівнів складності. Перші будинки створювалися під керівництвом експериментатора, далі малюкам надавалася певна самостійність, тобто заняття складалося з двох частин. Так, у першій частині щодо деяких