Формуємо пізнавальну самостійність у старших дошкільнят

Однак ми помітили, що деякі діти, які з готовністю починали роботу, не помічали своїх помилок (незбіг зі зразком). У таких випадках експериментатор не вказував на них, а пропонував вихованцеві порівняти зразок з тією будівлею, яка у них вийшла: "Подивися уважно на зразок. Чи все у тебе, як на ньому?", "Хіба так розташовані деталі?" тощо. Цей прийом привчав дітей самостійно контролювати свої дії.

Таким чином, індивідуальний підхід до вихованців допомагав спрямувати належним чином їхній емоційно-мотиваційний розвиток, подолати байдуже ставлення до виконання завдання, небажання виконувати його.

Дошкільнята, які на початку діяли невпевнено, усвідомлено починали змінювати зразок, що свідчить про наявність у них елементарної самооцінки: неможливість чи невміння точно відтворити конструкцію викликає бажання замінити складну комбінацію простішою. Так формуються перші пізнавальні дії.

Діти, негативно налаштовані на виконання завдання, втрачають здатність удосконалювати свою роботу. Вони або продовжують діяти примітивно, невідповідно до характеру завдання, або обирають менш доцільний спосіб дії.

Таким чином, властиві старшим дошкільнятам надмірна впевненість або, навпаки, постійні сумніви можуть однаковою мірою зашкодити успішній роботі. В одних впевненості більше, ніж реальної здатності виконати завдання, в інших, хоча й виникають сумніви, але вони не стають на заваді активних дій, у третіх — переважає почуття невпевненості у своїх силах, що заважає правильно орієнтуватися в завданні.

Перший етап навчання характеризувався значними змінами насамперед у сформованості емоційно-мотиваційного компонента пізнавальної самостійності старших дошкільнят. Деяких позитивних змін удалося досягнути у сформованості когнітивно-змістового та процесуально-вольового компонентів.

У другому та третьому кварталах експериментальну роботу було продовжено. На другому етапі (когнітивно-змістовий компонент) у дітей формували основні знання, вміння та навички з конструювання. На основі реалізованих завдань першого та другого кварталів третій етап передбачав створення спеціальних умов для прояву вольових зусиль при подоланні труднощів та здійсненні самоаналізу. З цією метою в процесі діяльності використовували такі форми організації, які давали дітям змогу проявляти взаємо- та самооцінку, взаємо- та самоконтроль як процесуальну, так і пізнавальну самостійність. Саме це зумовлювало формування процесуально-вольового компонента та пізнавальної самостійності в цілому.

 

Управління освіти Рівненського виконавчого комітету

Відділ дошкільної освіти

ДНЗ № 7

 

Проблемний стіл „Соціальний розвиток дитини у праці” (грудень 2004 р.)

 

Мета: сприяти розвитку педагогічної компетентності педагогів стосовно теми проблемного столу, стимулювати творчий потенціал вихователів водночас із формуванням навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності відповідно до теми.

Завдання.

1.Підвищити психолого-педагогічну культуру вихователів.

2.Розвиток спеціальних вмінь і навичок педагогів.

План проведення

І. Теоретична частина.

1.1. Праця – важливий засіб ранньої соціалізації дитини

1.2. Методи педагогічного впливу, які сприяють формуванню у дошкільнят норм моральної поведінки під час трудової діяльності

1.3. Роль художньої праці у соціальному розвитку дитини

 

ІІ. Практична частина.

Конкурс на кращий куточок чергових.

Колективний перегляд заняття соціального спрямування із ознайомлення з працею дорослих у сучасних умовах

Складання алгоритму занять на основі досвіду дітей із ознайомлення з професіями дорослих у сучасних умовах.

Виставка дитячих робіт „Руками творяться дива”.

ІІІ. Підсумок засідання.

1.Розробка показників соціальної компетентності дитини, основ соціальної компетентності дитини.

2.Складання схеми-таблиці „Соціалізація дитини в родині”.

 

Інформаційне забезпечення.

1)Базовий компонент дошкільної освіти.

2)Коментар до Базового компонента дошкільної освіти.

3)Л. Калуська „Дивокрай” (вибрані дидактично-методичні матеріали для працівників дошкільних закладів). Книга перша. Розділ „Художня праця дошкільників”, стр. 267-317. Т., 04 р.

4)Л. Калуська  „Праця  як  важливий засіб ранньої соціалізації дитини”, ж-л „Дошкільне виховання” №2, 04 р.

5)Л. Артемова „Соціалізація дитини в родині”, ж-л „Дошкільне виховання” №3, 04 р.

 

Виступ на засідання проблемного столу:

„Праця – важливий засіб ранньої соціалізації дитини”

 

Теоретичним підгрунтям у вивченні явища соціалізації у праці, стали ідеї видатних філософів та педагогів Г. Сковороди, Я. Коменського,  Й. Песталоцці, згодом розвинені С. Русовою, К. Ушинським, В. Сухомлинським.

Проблеми адаптації дитини до суспільних умов, набуття нею досвіду входження в людську спільноту були осердям виховної системи багатьох поколінь. Вкрай важливою є висловлена К. Ушинським думка, що людське тіло, розум і серце потребують праці, а виховання має бути спрямоване на те, щоб з одного боку, відкривати дитині можливість знайти для себе корисну діяльність, з іншого – викликати невтомне бажання працювати.

В основі поглядів багатьох вітчизняних педагогів минулого та сучасного лежить принцип народного трудового виховання. Праця розглядається не лише як категорія економічна, а також як моральна та виховна, як внутрішня потреба людини, як першооснова буття. Їй відводиться першорядна роль у процесі ранньої соціалізації дитини,  у засвоєнні нею досвіду ведення господарства, у формуванні трудових умінь та навичок, основ ремесел, звичаїв, традицій народу. Тобто йдеться про активну підготовку до майбутнього дорослого життя. Про нерозривну єдність морального і трудового виховання свідчить також глибинна мудрість українського народу.

Особлива роль в осмисленні