+3 8(066) 185-39-18
fй рослини через одну годину (близько місяця) стають отруйними для комах. Сисні комахи, а також рослинні кліщі, споживаючи сік отруєних рослин, гинуть. Крім того, препарат має контактну дію на комах-шкідників. Меркаптофос й оброблені ним рослини отруйні для тварин.
Карбофос 1. Густа рідина коричневого кольору із різким запахом гнилої редьки. Випускається у вигляді 30% концентрату. При змішуванні концентрату із водою утворюється емульсія жовтуватого кольору, яку застосовують для обприскування зелених рослин проти попелиці, рослинних кліщиків, гусені та інших шкідників рослин.
Октаметил. Рідина жовтого кольору, розчинна у воді. Може проникати в рослини через листя чи коріння, й смердоті стають на деякий час отруйними для комах, шкідників рослин. Октаметил й оброблені ним рослини отруйні для тварин.
Фосфамід (рогор). Густа, масляниста рідина із специфічним запахом, розчиняється у воді, спирті та багатьох інших органічних розчинниках. У ветеринарній практиці фосфамід застосовують при гіподерматозі великої рогатої худоби.
Трихлорметафос. Солом'яно-жовтого кольору масляниста рідина із специфічним запахом, добре розчинна в органічних розчинниках, у воді не розчиняється. Застосовується, як ефективний засіб в боротьбі із комахами, шкідниками тварин.
3. Патолого-анатомічна картина
Основний патогенетичний механізм дії ФОС ґрунтується на пригніченні активності холінестерази ферменту, щоб проводити гідроліз ацетилхоліну й відіграє важливу роль у процесі синаптичної передачі нервового імпульсу в холінергічних утвореннях.
Ацетилхолін медіатор парасимпатичного відділення вегетативної нервової системи, який бере участь в передачі збудження в центральній нервовій системі (ЦНС), у всіх вегетативних гангліях, а також рухових нервів до скелетних м’язів.
У нормі ацетилхолін швидко утворює лабільний оборотний зв’язок з холінорецептором, що зумовлює зміни функціонального стану відповідних органів й тканин. Після відщеплення ацетилхоліну структура і властивості рецептора повертаються у вихідний стан. При цьому ацетилхолін відразу гідролізується холінестеразою. Холінестераза має два активних центри аніонний та естеразний. У нормальних фізіологічних умовах аніонний центр притягує до собе катіонну частину ацетилхоліну, естеразний ацетилюється залишком оцтової кислоти. Ацетилензим швидко гідролізується й активні центри холінестерази знову вивільняються для нових реакцій із ацетилхоліном. Гальмування активності холінестерази призводить до припинення чи зменшення розщеплення ацетилхоліну, що зумовлює накопичення останнього й надмірне збудження ним холінореактивних систем. [ Патологічна анатомія тварин/ П. П Урбанович, М. К. Потоцький, І. І. Гевкан та інші До: Ветінформ, 2008. 896с. ]
Отруєння ФОС призводить до утворення фосфоризованої холінестерази (холінестераза + залишок ФОС, що містить фосфор у вигляді залишку фосфорної кислоти), Яка втрачає здатність гідролізувати ацетилхолін й відновлює свою активність дуже повільно (схема 1).
Вважається, що не усі ефекти ФОС можна пояснити антихолінестеразною дією. Можливо, в організмі тварини є ряд біохімічних систем, порушення діяльності яких призводить до винекнення симптомів інтоксикації, що лежать поза межами антиацетилхолінестеразної теорії. Встановлено, що крім гальмування активності естераз ФОС здатні також пригнічувати активність деяких протеаз (трипсину, хімотрипсину).
Враховуючи основний механізм дії, із фармакологічної точки зору усі симптоми отруєння ФОС, котрі можна розглядати як ефекти, спричинені ацетилхоліном, поділяють на три групи: мускариноподібні, нікотиноподібні, центральні (схема 2). Як правило, при отруєнні спочатку є мускариноподібні симптоми (міоз, бронхоспазм, підвищення потовиділення й перистальтики кишечника, пронос), по них нікотиноподібні (тремор скелетних м язів, судоми кінцівок, підвищення кровоносного тиску, збудження й параліч ЦНС), потім курареподібні (ослаблюють тонус скелетної мускулатури особливо шийного відділення, ослаблення тонусу й параліч м’язів грудної клітки). Патологоанатомічна картина представленій у таблиці 1.
Патологоанатомічні зміни при розтині трупів виявляють: загальну застійну гіперемію органів, набряк легень й мозку, дистрофічні зміни в паренхіматозних органах, крововиливи під епікардом й ендокардом, притулок темний, не зсідається.
На розтині добре виражене трупне заклякання, серозно-слизисті виділення із ротової й носової порожнин, ціаноз видимих слизових оболонок. При попаданні отрути через рот вміст шлунка й тонких кишок часто має запах відповідного фосфороорганічного препарату. Слизова оболонка при надгострому отруєнні має ознаки гострого серозного запалення; при гострому процесі запалення катаральне, інколи із крововиливами та ерозіями. При проникненні препарату через шкіру спостерігають лише почервоніння слизової оболонки шлунка й кишок. Печінка, нирки й селезінка повнокровні. Під епі – й ендокардом, та інших органах й оболонках крововиливи. У легенях застійна гіперемія й набряк. М'яка мозкова оболонка й головний мозок набряклі.
При гістологічному дослідженні паренхіматозних органів й ЦНС спостерігають циркуляторні розлади, жирову і зернисту дистрофію паренхіматозних елементів печінки й нирок, а гістохімічно зниження активності холінестерази. Дистрофічні зміни яскравіше виражені при хронічному отруєнні. [ Ветеринарна токсикологія / В. М. Жуленко, М. И. Рабинович, Г. А. Таланов До: Колос, 2001. 392с. ]
4. Клінічні симптоми отруєння тварин
Клінічні симптоми отруєння фосфороорганічними сполуками у тварин обумовлені на початку стимуляцією, далі блокадою холінорецепторів в результаті пригнічення холін естерази. У процесі приймають участь доля парасимпатичних нервів, нервово- м’язові синапси, синапси центральної нервової системи й у меншій мірі холінергічні симпатичні нерви. Безпосередня причина смерті – параліч дихання.
Клініка інтоксикації тварин різних видів мають деякі особливості.
У коней на початковій стадії інтоксикації спостерігається різке збудження і бажання рухатися вперед. Поява бронхоспазму проявляється у формі свистячого вдушення. Спостерігається також посилене потовиділення, параліч язика та нижньої губи, спазмолітині кольки.
У великої рогатої худоби відмічається гіперкінез, параліч язика, салівація,