+3 8(066) 185-39-18
fатонія передшлунків й поява асфіксії.
У овець відмічається різке порушення дихання та швидкий розвиток набряку легень.
У свиней спостерігається посилення риючого рефлексу, блювота, поява бронхоспазму, ціаноз п’ятачка і всієї поверхні шкірного покриву.
У собак спостерігається багаторазова блювота й судоми, котрі носять характер епілептичних приступів.
У кур й качок відмічається судомні рухи крильми, судоми кінцівок, різко виражений ціаноз гребеня й сережок.. [Ветеринарна токсикологія. Київ «Аграрна освіта» 2012. ст39]
У кролів спостерігається різке зниження тонусу скелетних м язів, довготривале нагинання голови, параліч кінцівок.
У котів виникає різке збудження, прояв агресивності й різкі клоніко – тонічні судоми.
Клінічна картина впливу різних ФОС на організм в цілому подібна. Відмінності полягають лише в ступені проявів з боку центральних чи периферичних холінореактивних систем, у переважанні мускарино чи нікотиноподібних ефектів, у швидості розвитку токсичного процесу. Розрізняють гостре й хронічне отруєння ФОС. Найбільш тяжка клінічна картина розвивається при гострих отруєннях, при яких необхідно проводити комплекс невідкладних заходів.
При потраплянні їхні на слизову оболонку очей починається посилена сльозотеча виражений міоз, ураження війчастого тіла проявляється головним болем у ділянці лоба, болях в очах, при акомодації незначним ослабленням зору, нудотою й позивами блювання.
При інгаляційному надходженні ознаки отруєння розвиваються уже через кілька хвилин. Спостерігається виділення слизу з носа, іноді із дихальним свистячим видихом, що свідчить про звуження просвіту бронхів, посилене виділення мокротинь, кашель.
Якщо ФОС проникає в організм перорально, то перші клінічні симптоми проявляються через 15-60 хвилин. (посилення виділення слини, блювання, пронос, тенезми, мимовільна дефекація.)
У разі потрапляння на шкіру настає підвищення потовиділення у місцях діяння рідкого препарату. Через 2-3 роки, мимовільне скорочення м’язів у цій ділянці.
На далі розвивається резорбтивна фаза отруєння. Після прийняття великих доз ця фаза може проявлятися блискавично, протягом декількох хвилин настає смерть. Бувають бронхорея, короткий напад судом, знепритомлення, параліч дихального центру (інсультоподібний перебіг)
Симптоми отруєння:
Стадія І: збудження, міоз, вологі хрипи в легенях, пітливість, підвищення артеріального тиску.
Стадія ІІ: переважають м’язеві посіпування, судоми, порушення дихання, неконтрольована дефекація, поліурія, надалі можливий коматозний стан.
Стадія ІІІ: зростає дихальна недостатність до повної зупинки дихання, параліч м’язів кінцівки, зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму й збудливості серця.
Гостре отруєння
Симптоми гострого отруєння є раптовими, його перебіг може бути легким, середньої тяжкості й важким. Швидкість розвитку клінічної картини залежить від механізмів надходження отрути в організм. При інгаляційному впливі симптоми ураження є дуже швидкими. У разі проникнення, крізь шкіру прихований період дії подовжується. Гостре отруєння може бути легким, середньої тяжесті, важким. Настають загальна слабкість, помірний головний біль, нудота, легке запаморочення, посилення слюно – й потовиділення, сонливість, порушення функції серцево-судинної системи (брадикардія, артеріальна гіпотензія, приглушення тонів серця), у легенях одиночні сухі хрипи.
При обстеженні органів черевної порожнини виявляються болючість у надчеревній ділянці, метеоризм. Реакція зіниць на світло квола. Картина крові у межах норми, іноді незначний лейкоцитоз з зрушенням нейтрофільних гранулоцитів у ліво. Симптоми швидко минають. Проте в окремих випадках ці самі симптоми можуть бути передвісником тяжкого отруєння. Якщо є підозра на отруєння ФОС, тварини повинні бути под наглядом ветеринара. Клінічна картина була на початкових етапах розвитку інтоксикації зумовлена механізмом надходження ФОС в організм. При потраплянні отрути через дихальні шляхи на перший план виступають симптоми розладів дихання, перорально системи травлення, крізь шкіру м’язові фібриляції. Далі, незалежно від механізмів проникнення ФОС в організм, у клінічній картині гострого отруєння переважають симптоми загальнорезорбтивної дії ФОС, яка проявляється симптомами ураження ЦНС (вегетативні центри, гіпоталамічні структури), органів зору (міоз, зниження гостроти зору, спазм акомодації), серцево-судинної системи (вегето-судинна дистонія, міокардіодистрофія), травного тракту (гіперсалівація, коліки, дискінезії кишок, жовчовивідні шляхи, токсичний гепатит), органів дихання (бронхоспазм), скелетних м’язів (судоми).
Клінічні прояви гострого отруєння ФОС залежно від форми представлені у в таблиці 2.
Отруєння середнього ступеня тяжкості.
Настає сильна задишка із нападами задухи, що нагадують астматичний озноб із наступним підвищенням температури тіла. Депресія, апатія, головний біль. Квола апатія зіниць на світло. Зниження м’язового тонусу ніг, непевна ходa. Характерна фібриляція м’язів, кінцівок та обличчя. Артеріальна гіпотензія різко виражена, нерідко спостерігаються ознаки мікрокардіострофії (збільшення розмірів серцевої тупості вліво, глухість тонів, симптомічний шум над верхівкою). У легенях осередки запалення. Патологічний процес поширюється на печінку (збільшення й болючість нижнього краю) й нирки (альбумінурія й мікрогематурія).
Отруєння тяжкого характеру.
Симптоми різко наростають, настає нестримне блювання й дефекація, судоми кінцівок, фібрилярне сіпання повік, лицевих м’язів й шиї. Порушення реакцій зіниць на світло, розлад акомодації, максимально звужуються зіниці.
У тварин котрі перенесли отруєння ФОС, довго зберігається підвищена втомлюваність, слабкість, втрата апетиту, тремтіння кінцівок, запаморочення. Основна причина смерті при отруєнні ФОС асфіксія із наступним припиненням серцевої діяльності. Хронічна інтоксикація ФОС виникає внаслідок тривалого контакту (від декількох місяців до декількох років) із низькими дозами цих сполук.
5. Діагностика
Діагностика заснована на даних анамнезу, санітарногігієнічної характеристики умів утримання, типовій клінічній картині захворювання. Основним є визначення активності холінестерази сироватки крові і еритроцитів. Відмічається суттєве зниження активності ферменту, що залежно від тяжкості отруєння може становити