Фразеологічний статус тавтологічних висловлень у німецькомовному дискурсі

 

Стаття присвячена тавтологічним висловленням, що є висловленнями-фразеошаблонами розповідної структури з формальним співпадінням аргумента та предиката пропозиції. На основі ступеня конвенціоналізації вирізняються дискурсивні та прислівні тавтологічні висловлення. Перші набувають імпліцитний смисл лише у дискурсі. Другі зафіксовані у фразеологічних словниках, їхні імпліцитні смисли можуть здобуватися поза дискурсивним контекстом.

Ключові слова: дискурс, імпліцитний смисл, конвенціоналізація, тавтологічне висловлення, фразеошаблон.

Говоруха Н. В. Фразеологический статус тавтологических высказываний в немецкоязычном дискурсе. Статья посвящена тавтологическим высказываниям, которые представляют собой высказывания-фразеошаблоны повествовательной структуры с формальным совпадением аргумента и предиката пропозиции. На основе степени конвенционализа- ции выделяются дискурсивные и пословичные тавтологические высказывания. Первые приобретают имплицитный смысл только в дискурсе. Вторые зафиксированы во фразеологических словарях, их имплицитные смыслы могут извлекаться вне дискурсивного контекста.

Ключевые слова: дискурс, имплицитный смысл, конвенционализация, тавтологическое высказывание, фразеошаблон.

Govorukha N. V. Phraseological status of tautological utterances in German discourse. The article deals with the tautological utterances, which are phrase pattern utterances with a formal coincidence of the propositional argument and predicate and serve in the discourse for actualization of implicatures and indication of expressive illocution. On the basis of the conventionalization degree two types of such utterances are described: discursive and proverbial ones. The former get an implicit meaning only in the discourse. The letter are entered in phraseological dictionaries, their implicit meanings can be extracted beyond the discursive context.

Key words: conventionalization, discourse, implicit meaning, phrase pattern, tautological utterances.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. В межах когнітивно-комунікативної парадигми у лінгвістиці стало можливим вивчення одиниць мови, які є традиційними дослідницькими об’єктами логіки та філософії. До таких одиниць належить тавтологія, яка в логіці розуміється як судження, істинне на основі його логічної форми в будь-яких можливих світах, наприклад: Krieg istKrieg [13, 147]. Невід’ємність вивчення тавтології для лінгвістики підкреслює А. Вежбицька: «Питання щодо інтерпретації таких речень, як Boys will be boys, може здатися другорядним і неважливим. Я вважаю, однак, що результати дослідження цього питання можуть бути значними; вони визначають загальне розуміння лінгвістики, її меж, її можливостей та її завдань» [24, 391]. У лінгвістичні дослідження тавтологія увійшла відносно недавно, спочатку поставши об’єктом стилістики й фразеології, а потім – прагмасемантики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Багата традиція вивчення тавтології існує в межах фразеології, де тавтологічні висловлення (далі – ТВ) розглядаються як: 1) стереотипи,

© Говоруха Н. В. Фразеологічний статус тавтологічних висловлень у німецькомовному дискурсі «загальні місця» (locus communis, common place, Gemeinplatz) [15, 40; 20], 2) ідіоми [4; 11, 116], фразеошаблони [1, 9; 6; 17, 131; 21, 42-43].

Ми приєднуємось до тієї позиції, згідно з якою ТВ є фразеошаблонами, або в інших термінах, – фразеосхемами, реченнями фразеологізованої структури, синтаксичними або граматичними фразеологізмами, незамкненими структурними схемами [6; 9, 133; 12, 269], або у німецькомовній фразеології – стійкими реченнєвими схемами (festgeprdgte Satzschema) [22], фразеологізмами-висловленнями (dufierungswertige Phraseologismen) [14, 85], фразеологізо- ваними синтаксичними зразками (fraseologisierte syntaktische Muster), в яких повторювані лексичні елементи можуть змінюватися, а синтаксична схема є ідіоматизованою [16, 260]. Проте, в німецькомовному розмовному дискурсі ТВ не однорідні – вони вживаються як ТВ- прислів’я, так і вільно модельовані ТВ, не зафіксовані словниками [18, 412]. Тому актуальним є питання стосовно фразеологічного статусу ТВ, вирішення якого може бути можливим лише із залученням когнітивно-прагматичного підходу. Це і зумовлює актуальність цієї наукової розвідки.

Мета статті – встановити фразеологічні риси ТВ, які проявляються як взаємопов’язані з їхніми лінгвопрагматичними властивостями. У зв’язку з поставленою метою вирішується завдання виокремлення та характеризації двох видів ТВ на основі ступеня конвенціоналізації конвенціоналізованих ТВ (тавтологічних прислів’їв) та дискурсивних ТВ.

Виклад основного матеріалу дослідження. Ми розглядаємо ТВ як висловлення-фразео- шаблони розповідної структури, які мають тавтологічну форму, що ґрунтується на формальному збігу аргумента й предиката пропозиції, та слугують у дискурсі для актуалізації імплікатур інтендованих імпліцитних пропозицій.

Фразеошаблони становлять «конструкції, що будуються не за активно діючими правилами, а за сталими і закріпленими у мові моделями ідіоматичного характеру» [12, 279]. В. Фляйшер характеризує фразеошаблони як такі, що не вписуються в розмежування номінальних і комунікативних фразеологізмів [17, 130]. Вони знаходяться на межі синтаксису та фразеології, і тому їхня належність до фразеологізмів є суперечливою. «Ідеться про синтаксичні структури, зокрема предикативні словосполучення та речення, лексичне наповнення котрих є варіабельним, а синтаксис виявляє ідіоматичність» [17, 131]. Головна властивість фразеошаблонів полягає в тому, що це не вільно модельовані структури, а такі, в яких граматичні явища виступають в нерозривній єдності з явищами лексико-фразеологічними: вони «складаються зі слів та конструкцій, які їх аранжують» [10, 33].

ТВ, що вживаються комунікантами в діалогічному дискурсі, набувають інформативності, реалізуючи дискурсивні імплікатури. Виведення імплікатури адресатом відбувається згідно з дією принципу кооперації завдяки «експлуатації» максим кількості та релевантності Г. П. Грайса [3]. Воно може відбуватися або безпосередньо, коли імплікатура сприймається відразу, минаючи експліцитний смисл (безпосередній доступ адресата до імпліцитного смислу), або опосередковано, через експліцитний смисл: адресатом спочатку сприймається