Предмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
12
Мова:
Українська
буквальна пропозиція, а потім на її основі виводиться імплікатура [2, 118]. Це залежить від ступеня конвенціоналізації імпліцитного смислу висловлення (інакше – ступеня виділеності (salience) [19, 240]).
Залежно від ступеня конвенціоналізації, ми виділяємо паремійні ТВ (тавтологічні прислів’я), імпліцитні смисли котрих зафіксовані у фразеологічних словниках і можуть вилучатися поза дискурсом, та дискурсивні ТВ, які набувають імпліцитного смислу, що є імплі- кативним лише в дискурсі.
Парамійні ТВ відносять до прислів’їв / паремій, оскільки вони зафіксовані фразеологічними словниками [14; 22; 18, 401]. У лексиконі прислів’їв [25] тавтологічні представлені такими моделями: S ist/bleibt S: Daheim ist daheim; A ist/bleibt A: Sicher ist sicher; Hin ist hin, tot ist tot; Schwarz blei bt Schwarz; Futsch ist futsch und hin ist hin; P ist P: Gewesen ist gewesen; Getan ist getan; Gesagt ist gesagt; Was (zu) A/Adv/P ist, ist (zu) A/Adv/P: Was zu arg ist, ist zu arg; Was vorbei ist, ist vorbei; Was geschehen ist, ist geschehen.
Як і іншим фразеологізмам, тавтологічним прислів’ям притаманні три основні ознаки: «належність до номінативного інвентарю мови, ознака повної або часткової ідіоматичності, а також ознака стійкості, в той або іншій мірі її варіабельності, що проявляється в абсолютній або відносній відтвореності сполучень слів «в готовому вигляді» [10, 56]. На наш погляд, основна ознака ТВ, що зближує їх з прислів’ями, є їхня ідіоматичність, під якою маємо на увазі не різновид стійкості та відтворюваності, але й непрозорість семантики: «ідіоматичність трактується як невиводимість загального значення сталих сполучень слів із суми значень лексичних компонентів» [9, 11].
Непрозорість семантики ТВ, яка передбачає залежність від дискурсивного контексту, єднає ознаки стійкості і відтворюваності, які часто розмежовуються фразеологами [1, 68]. Непрозорість семантики базується не тільки на семантичному перенесенні, але й на звуженні або розширенні значення, семантичній недостатності, надлишковості, парадоксальності [9, 111]. ТВ органічно підпадають під категорію недостатності, тому можуть претендувати на статус ідіоматичних. У баченні ідіоми ми дотримуємося визначення В. М. Савицького, за яким «ідіома (у вузькому розумінні) – це мовна одиниця (або її семантичних варіант) з цілісним значенням» [9, 58].
На думку О. В. Іванової, «смисл прислів’їв безпосередньо пов’язаний з когнітивною діяльністю людини, асиметрія смислового поля відображає значущі для людини складності на шляху пізнання предметів та явищ» [5, 167]. Когнітивні процеси інтендування та розуміння смислу прислів’їв значною мірою релевантні для прислів’їв тавтологічної форми, оскільки ця форма тягне за собою аномальність смислу: він передається лише імпліцитно. На відміну від звичайних прислів’їв, прислів’я-тавтології базуються не на внутрішній формі – буквальному його розумінні, що нічого не дає, а на імпліцитному смислі, який можна вивести з сигніфіка- тивного набору ознак денотата, що означає повторювана лексема.
Релевантна ознака денотата в таких прислів’ях зберігається у фонді знань носіїв мови та актуалізується на момент реалізації прислів’їв в дискурсі. При цьому особливість тавтологій- прислів’їв полягає в тому, що завжди актуалізується одна й та сама ознака:
„Geschäft ist Geschäft: wenn man Gewinne erzielen will, darf man keine Skrupel haben“ [26, 274];
„Gelernt ist gelernt: was man gut gelernt, geübt hat, das beherrsch man mühelos“ [26, с. 479];
„Geschenkt ist geschenkt: was man verschenkt hat, kann man nicht wieder zurückverlangen“ [26, 658].
Проте в різних дискурсивних реалізаціях таких прислів’їв денотати можуть бути різними, що визначається актом референції, який має дискурсивний характер. Як приклад наведемо прислів’я Weg ist weg у трьох дискурсивних реалізаціях:
„Rufus: Wie wäre es mit Sortieren? Privatbriefe, Steuerklärungen, Immobilien...
Pia: Ich geb es auf. Weg ist weg. “ (+> Der Brief ist weg +>Es lohnt sich nicht weiter zu suchen) (4, 12. 03. 06)
„Hilde: Hast es doch erzählt, wiest esmit die eigenen Augen gsehn hast, daß es wegg- schnittn is.
Otto: Genau hat man es nicht erkennen können, weil es nicht hell genug war. Und da is auch kein Verlaß drauf!
Hilde: Du spinnst ja, Otto, weg ist weg, glaubst da braucht man dich dazu, daß man das erkennen kann! “ (+> Das Glied ist wirklich weg) (2, 132)
„Leo: Das Geld -
Papa schreit: – ist weg! <... >
Leo: Ich glaube Ihnen kein Wort.
Papa: Schicksal. Sie können es ruhig glauben. Weg ist weg! (+> Ich kann mein Geld nicht zurück bekommen)
Leo: Warum regt man sich auf. Genau. Weg. “ (2, 441)
У наведених діалогах денотати прислів’я Weg ist weg є різними (певний лист, чоловічий орган, гроші), але їхня ознака є однаковою – неспроможність знайти втрачене. У дужках після знака «+>« експлікується імплікатура, яка передається на ґрунті ТВ.
Дискурсивної модифікації прислів’я набуває також за допомогою додавання до ТВ конкретизуючих пояснень [21, 41]. Імпліцитний смисл при цьому залишається конвенціоналізованим, наприклад:
„Tot ist tot, das gilt für Jude und Christ, verzeih die Reihenfolge, Kommissar. (+> Es ist gut, am Leben zu bleiben) Für einen Toten gibt es keine Papiere, das mußt du zugeben, und keine Grenzen; er kommt in jedes Land, wo es noch verfolgte und gemarterte Juden gibt. Prosit, Kommissar, ich