Функціональна асиметрія мозку людини (ФАМ)

Відомий фізик-теоретик Л. Д. Ландау у віці 52 років одержав травму лівої півкулі мозку і до кінця життя не міг займатися теоретичною фізикою. Проте Л. Пастер, як виявилося, все життя прожив фактично з однієї півкулею мозку, що не перешкодило йому стати видатним ученим-мікробіологом.

Психологічні дослідження на людях з «розщепленим мозком» свідчать, що права півкуля здатна сприймати й розрізняти слова, розуміти основні логічні зв'язки між ними, але без їхнього, усвідомлення. Отже, права півкуля може виконувати гностичні та емоційні функції, в ній здійснюється синтез відчуттів різних модальностей у конкретні образи, відбувається їхня емоційна оцінка тощо. Робота правої півкулі лише на перший погляд здається менш важливою, ніж лівої. Адже більшість сучасних мов не має чітко окреслених конкретних значень. Коли одна людина називає іншу «віслюком», нікому із слухачів навіть не спадає на думку, що в тієї людини, наприклад, довгі вуха. Нікого не дивує та обставина, що годинник «йде», совість «спить» тощо. Європейські мови дуже метафоричні, проте це не заважає людям розуміти сенс повідомлення. За цим стоїть величезна робота всього мозку, обох його півкуль.

Звичайно, функції лівої півкулі в діяльності другої сигнальної системи є надзвичайно важливими; її завданням е не лише аналіз звукової оболонки мови, а й визначення сенсу з інформації, що надходить. У лівій півкулі генетично запрограмована здатність людини працювати з абстрактними знаковими символами, причому важливим є принцип використання різних знаків, а не спосіб їхнього кодування.

Незважаючи на певну спеціалізацію півкуль, кожна з них здатна до переробки образної та знакової, абстрактно-символічної інформації. Так, під час пізнавання знайомих перевагу має права півкуля, а при запам'ятовуванні незнайомих осіб – ліва. На відміну від правої» ліва півкуля ефективно обробляє простіше організовану інформацію, розв'язує нескладні завдання. Залучення правої півкулі до розв'язання завдання відбувається перш за все тоді, коли відтворення та інтеграція інформації, що надходить, ускладнені.

Ліва півкуля функціонує за законами формування алгоритмів, а права працює евристично та забезпечує сприйняття погано організованої інформації. Встановлено, що художники обробляють інформацію, спираючись переважно на можливості правопівкульного мислення, а вчені – на можливості лівопівкульного, хоча можливі й винятки [80].

З діяльністю правої півкулі, мабуть, пов'язані й парапсихологічні здібності індивіда, оскільки правопівкульні механізми не підкоряються правилам формальної логіки, не обмежені законами причинно-наслідкових відношень, рамками імовірнісного прогнозу і пов'язані з аналізом величезної кількості сильних і слабких зв'язків [80].

Функції правої півкулі спрямовані на переробку сенсорної інформації. Вона забезпечує безпосередні, наочні форми зв'язку із зовнішнім світом і оцінює інформацію в реальному масштабі часу, тоді як під час переробки інформації в лівій півкулі відбувається деформація реальної часової шкали (розтягування та стискання). Існує точка зору, що права половина мозку в процесі роботи ніби звертається в минуле, а ліва – в майбутнє, права півкуля впорядковує інформацію про минуле, а ліва на цій основі будує прогноз на майбутнє. Разом з тим, права півкуля відповідає за адекватну оцінку часу. Вона пов'язана з переробкою чуттєвої інформації, що надходить із зовнішнього та внутрішнього середовищ організму. У разі пошкодження цієї півкулі порушується «схема тіла», уявлення людини про себе саму. Отже, права півкуля відіграє важливу роль у орієнтації в просторі та часі.

Нині встановлений і доведений зв'язок правої півкулі з невербальним, просторово-образним мисленням. Вона відіграє важливу роль у оперуванні конкретно-образними об'єктами, тісно пов'язана з процесами творчої уяви та фантазії, має особливий зв'язок з емоційними та підсвідомими процесами.

Якщо ліва півкуля здійснює мислительні операції на підставі абстрагуючої та узагальнюючої функції мови за допомогою вербальних сигналів, що є знаками, вільними від конкретного змісту, то права півкуля оперує образами й символами, які зберігають риси схожості з реальними об'єктами. До символів, якими оперує права півкуля, належать різні малюнки, іконічні знаки, ієрогліфи, ідеограми, піктограми, що містять інформацію, зрозумілу для всіх людей незалежно від мови спілкування.

Отже, образи й символи можна вважати елементами специфічної мови правої півкулі. Права півкуля філогенетичне давніша, має відношення до архаїчних, реліктових форм мислення, які базуються на наочних уявленнях, образах і символах, передмовних засобах передачі інформації. Припускається також, що в правій півкулі переважають безперервні форми перетворення інформації у вигляді гештальтів, для цієї півкулі більше підходить аналоговий спосіб переробки інформації. Ліва півкуля обробляє інформацію дискретно, має справу з швидкими змінами в часі, аналізує стимули з точки зору окремих ознак. Вважається, що правий мозок працює в образній, синтетичній манері та нагадує аналогову обчислювальну машину, а лівий мозок діє логічними, аналітичними способами, обробляє інформацію дискретно, подібно до цифрової ЕОМ [93].

В. Л. Біанкі вважає, що в процесі навчання права півкуля працює за принципом дедукції, тобто спочатку здійснює синтез, а потім аналіз, тоді як ліва півкуля функціонує за принципом індукції – спочатку аналізує інформацію, а потім синтезує її [13].

Стосовно емоцій виявлено функціональну міжпівкульну асиметрію: більш емоціогенною є права півкуля порівняно з лівою; проте позитивні емоції пов'язані переважно з лівою, а негативні – з правою півкулею великого мозку. Досить інформативним тестом емоційної асиметрії мозку є почуття гумору.

Результати новітніх досліджень свідчать, що функціональна асиметрія мозку не абсолютна; вона є певним континуумом, тобто кожна півкуля здатна впоратися з багатьма видами завдань, проте стиль і характер виконання, а також ефективність рішення в них істотно різняться. Тому майже в третини людей немає чіткої функціональної спеціалізації півкуль. Мабуть, людський мозок досяг лише початкового ступеня функціонального диференціювання півкуль і подальша його еволюція буде полягати в прогресивному зростанні їх функціональної спеціалізації. Надмірна праворукість пов'язана з дефектом розвитку правої півкулі, що негативно впливає на можливості переробки інформації мозком у цілому.

Обидві півкулі працюють надзвичайно узгоджено, хоча між ними існують складні взаємовідносини: вони активно доповнюють одна одну, але, крім того, кожна півкуля дещо пригнічує діяльність іншої. Нормальна психічна діяльність людини можлива при роботі обох півкуль, поєднанні образного та абстрактного мислення, що забезпечує всебічне охоплення явищ зовнішнього світу. Наслідком роботи півкуль є творчість і символічне мислення.

Короткий словник наукових термінів:

Амбідекстри (від лат. ambo – обидва і dexter – правий) – однаковий розвиток функцій правої та лівої руки, що є спадковим або виробляється шляхом тренування.

Абстракція [< лат. abstractio – віддалення] – 1) мислене виділення найістотнішої частини властивостей предметів та відношень між ними; 2) поняття, що утворюється внаслідок абстрагування в процесі пізнання; результат абстрагування; абстрагувати [< лат. abstraho – відтягаю, відвертаю < abs- (ab-) – геть і traho – тягну] – утворювати абстрактні поняття шляхом уявного виділення ряду найзагальніших властивостей предметів та відношень між ними і завдяки виокремленню якихось суттєвих властивостей та відношень; абстрактний [< лат. abstractio – відтягнення, відвернення] – який ґрунтується на абстракції, виник унаслідок абстрагування; 2) абстрактна лексика – слова на позначення якостей, властивостей, станів, відчуттів, категорій мислення тощо; абстрактне мислення – утворення абстрактних понять і оперування ними; абстрактне мистецтво – див. абстракціонізм; абстракціонізм [< лат. abstractio – віддалення] – модерністська течія в живопису, скульптурі, графіці XX ст, представники якої принципово відмовлялися від зображення реальних предметів і явищ; їхні твори є поєднанням геометричних форм, кольорових плям, ліній.

Логіка [< грец. logike] – 1) наука про закони та форми мислення; формальна логіка – наука, що вивчає форми мислення, абстрагуючись від конкретного змісту суджень, понять; 2) хід міркувань, побудова висновків; 3) внутрішня закономірність, зумовленість, напр., логіка розвитку подій; логічний [грец. logikos] – 1) той що стосується логіки, заснований на законах логіки; 2) закономірний, внутрішньо зумовлений; 3) логічний наголос – виокремлення головного слова в реченні за допомогою інтонації.

Семантика: [< грец. semantikos – означальний] – розділ мовознавства, що вивчає проблеми смислу, значення та тлумачення знаків і знакових виразів, окреслених предметною (екзистенціальною) та понятійною (інтенціальною) сферами. У широкому розумінні семантика – частина семіотики, тісно пов'язана з металогікою, яка висвітлює відношення висловів логічної мови до позначуваних ними об'єктів та змісту, що вони виражають, пояснюючи поняття “смисл”, “значення”, “ім'я” тощо.

Семіотика: [< грец. semeiotike – учення про знаки] – 1) наука про функціонування інформаційних знакових систем, за допомогою яких здійснюється спілкування в людському середовищі (природна мова, система мистецьких та наукових, серед них формалізованих засобів передачі думок та почуттів, система жестових, світлових, звукових, речових та інших сигналів обрядового, побутового, сакрального характеру тощо), а також у світі тварин; 2) мед. розділ діагностики, що вивчає ознаки хвороб.

 

 

Чайченко Г. М. Фізіологія вищої нервової діяльності. – К. : Либідь, 1993. – 218 с.

Чайченко Г. М., Цибенко В. О., Сокур В. Д. Фізіологія людини і тварин: За ред. В. О. Цибенка. – К. : Вища шк., 2003. – 463 с.

Словник іншомовних слів / Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. – К. : Довіра, 2000. – 1018 с.