Генетичний та соціально-психологічний аспекти особистості

Крім граничної відстороненості, ринкова орієнтація може бути описана за допомогою наступних ключових рис характеру: опортуністичний, безцільний, нетактовний, нерозбірливий у засобах і спустошений. Їх позитивні якості – відкритість, допитливість і щедрість. Фромм розглядав «ринкову» особистість як продукт сучасного капіталістичного суспільства, який сформувався в США і західноєвропейських країнах [21, с. 211].

На противагу непродуктивної орієнтації, продуктивний характер являє собою, з точки зору Фромма, кінцеву мету у розвитку людини. Цей тип – незалежний, чесний, спокійний, люблячий, творчий і здійснює соціально-корисні вчинки. З робіт Фромма видно, що він розглядав цю орієнтацію як відповідь на суперечності людського існування, притаманні суспільству. У ній виявляється здатність людини до продуктивного логічного мислення, любові і праці. Завдяки продуктивному мислення люди дізнаються, хто вони такі, і тому звільняються від самообману. Сила продуктивної любові дає можливість людям гаряче любити все живе на Землі (біофілія).

Фромм визначав біофілію за допомогою таких якостей, як турбота, відповідальність, повага і знання. Нарешті, продуктивна праця забезпечує можливість виробництва предметів, необхідних для життя, завдяки творчому самовираженню. Результатом реалізації всіх вищеперелічених сил, властивих всім людям, є зріла і цілісна структура характеру [21, с. 215].

По суті, продуктивна орієнтація в гуманістичної теорії Фромма – ідеальний стан людини. Навряд чи хто-небудь досягав всіх характеристик продуктивної особистості. У той же час Фромм був переконаний, що в результаті корінної соціальної реформи продуктивна орієнтація може стати домінуючим типом в будь-якій культурі. Досконале суспільство малювалося Фроммом таким, в якому знаходять задоволення базисні потреби людини. Він називав це суспільство гуманістичним общинним соціалізмом.

Отже, теорія Фромма намагається показати, як великі соціокультурні впливи взаємодіють з унікальними людськими потребами в процесі формування особистості. Його головна теза полягала у тому, що структура характеру (типи особистості) пов'язана з певними соціальними структурами.

 

 

Вивчивши науково-теоретичну літературу з окресленої проблеми ми з’ясували, що питання генетичного та соціально-психологічного аспектів особистості викликають значний інтерес у наукових колах. Аналіз наукової літератури дає змогу зробити ряд наступних висновків:

Індивідуально-психологічні особливості – неповторна своєрідність психіки кожної людини. Природною передумовою індивідуальних особливостей людини є передусім спадкові та природжені біологічні особливості будови та функцій організму. Індивідуальні особливості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері та здібностях.

Здібності – визначаються як індивідуально-психологічні особливості людини, що виражають її готовність до оволодіння визначеними видами діяльності і до їхнього успішного виконання, що є умовою їхнього успішного виконання. Під ними розуміється високий рівень інтеграції і генералізації психічних процесів, властивостей, – відношень, дій і їхніх систем, що відповідають вимогам діяльності.

Розглянуте співвідношення задатків і здібностей показує, що, хоча розвиток здібностей залежить від природних передумов, вони далеко не однакові в різних людей. Тобто, здібності є не просто спадковою ознакою, а постійною наполегливою працею над собою.

Також, в ході дослідження, ми виявили, що існують природні передумови здібностей – їх задатки. Але наскільки виявляться задатки, залежить від умов індивідуального розвитку. За результатами цього розвитку неможливо говорити, яким був внесок задатка; способів визначення міри участі генотипичного фактора поки ще не має.

Невід’ємний компонент здібностей – підвищена мотивація, яка забезпечує інтенсивну та одночасно «природно» організовану діяльність, необхідну для розвитку здібностей.

Проблема таланту і геніальності стоїть перед психологами протягом довгого часу і на сьогоднішній день не існує єдиної концепції в рамках якої-небудь теорії особистості, яка б пояснювала її в повному обсязі. Більшість теорій особистості розглядають лише деякі аспекти даної проблеми. Тим не менш, вивчення питань структури таланту має дуже велике значення, як для теорії психології, так і для вирішення конкретних психолого-педагогічних завдань сучасної освіти.

При розгляді психологічної літератури постає питання про співвідношення понять обдарованість, талант і геніальність. У багатьох джерелах поняття обдарованість і талант трактуються як синонімічні і не розділяються. Геніальність розглядається як вищий ступінь прояву таланту чи обдарованості. Звідси випливає необхідність у приведенні точних понять для подальшого розкриття проблеми.

 

 

1. Анисимов С. Ф. Мораль и поведение. – М. : Мысль, 1985. – 115с.
2. Бине, Альфред. Измерение умственных способностей. -СПб. : Союз, 1998. -430, с.
3. Божович Л. И. Личность и ее формирование. – М. : Просвещение, 1972. – 478с.
4. Божович Л. И. Формирование личности в детском возрасте. – М. : Просвещение, 1968. – 464 с.
5. Выготский Л. С. Воображение и его развитие в детском возрасте // Собр. соч. Т. 2. – М., 1982.
6. Гальтон Ф. Наследственность таланта. Законы и последствия: Пер. с англ. М. : Мысль, 1996. 271 с.
7. Демиденко В. К. Деякі аспекти морального виховання: Практичний матеріал для класних керівників, вихователів i вчителів. – К., 1995. – 40с.
8. Зосимовский А. В. Формирование общественной направленности личности в школьном возрасте. – М. : Изд-во МГУ, 1982. – 200 с.
9. Костюк Г. С. Навчально – виховний процес і психічний розвиток особистості. – К. : Рад. школа, 1989. -608с.
10. Крутецкий, В. А. Психология подростка [Текст] / В. А. Крутецкий, Н. С. Лукин. – М. : [б. и. ], 1965. – 316 с.
11. Леонтьев А. Н. Глава о способностях // Вопросы психологии. -2003. -№ 2. – С. 7-133
12. Леонтьев А. Н. О проблеме способностей // Вопросы психологии. -2003. -№ 2. – С. 20-30
13. Маслоу А. Мотивация и личность // Райгородский Д. Я. Психология личности: в 2 т. – Самара, 1999. – Т. 1. – С. 391-416.
14. Момов В. Человек, мораль, воспитание. – М. : Прогрес, 1975. – 161 с.
15. Психология. Словарь/Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. -М. : Политиздат, 1990. – 494 с.
16. Роджерс К. Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с англ. – М. : Прогресс; Универс, 1994. – 480 с.
17. Роменець В. А. Психологія творчості: Навч. посібник для студ. вуз. -К. : Либідь, 2001. -286, с.
18. Рубінштейн С. Л. Основи загальної психології. У 2-х тт. Т. 2. – М. : Педагогіка, 1989
19. Теплов Б. М. Вибрані праці. У 2-х тт. Т. 1. – М. : Просвещение, 1985
20. Фрейд 3. Введение в психоанализ: Лекции. – М. : Наука, 1991. – 456с.
21. Фромм Э. Бегство от свободы. – М. Прогресс, 1989. – 272 с.