Генеза психозахисної поведінки особистості на етапі підлітковості: норма і неповносправність

 

О. Я. Гошовська

 

Висвітлено особливості розвитку психологічного захисту в підлітків, зокрема в неповносправних. Здійснено аналіз функціонування психозахисту на підлітковому етапі онтогенезу. Розкрито специфіку застосування копінг- поведінки і механізмів психологічного захисту в підлітків у нормі та з розумовою відсталістю. Встановлено основні типологічні параметри залучення психозахисту в різних життєвих ситуаціях. Наголошено на порівняльному підході у вивченні окресленої проблеми у підлітків за параметром «норма- неповносправність».

Ключові слова: підлітки, підлітки з розумовою відсталістю, психоза- хист, копінг-поведінка, механізми психологічного захисту.

Постановка проблеми. В умовах глобальних трансформацій людина інтенсивно зазначає руйнівної дії економічних, соціальних, політичних, національних, екологічних, техногенних і міжособових стресових чинників, що часто мають травмогенний характер і становлять зовнішню загрозу для повноцінного й гармонійного особистісно- го розвитку.

Негативно й дезадаптивно діючи на психіку людини, вони не лише провокують стани тривоги, депресії, самотності, невпевненості в собі і власному майбутньому, але й призводять до втрати сенсу життя та спричиняють постстресові розлади, практично незворотні деструктивні зміни особистості та її поведінки. Упродовж останніх років істотно збільшилася кількість людей, що вдаються до неконструктивних психологічних захистів у стресових ситуаціях, спостерігається зростання соціальних хвороб, помежових психічних станів, суїцидів та інших соціопатологічних випадків і явищ.

У сутнісному ядрі цього процесу закладена множинність суперечностей між різнорідними компонентами, різноякісними зв’язками, різномодальними поведінковими відтінками, між готовністю особистості до адаптивної і перетворювальної поведінки в нових умовах та інерцією старих способів функціонування, коли змушена долати зовнішні і внутрішні перешкоди, стимулюючи власний саморозвиток.

Стан дослідження. Аналіз ідей психогенези, активного саморуху, самопобудови особистості і параметрів її життєздійснення, презентованих у дослідженнях К. Абульханової-Славської, Л. Вигот- ського, В. Давидова, Г. Костюка, О. Леонтьєва, С. Максименка та ін., дав підстави стверджувати, що процес опанування зростаючою особистістю методами і прийомами саморозвитку є складним і суперечливим. Найістотнішими умовами його реалізації є свідоме прагнення до рівноваги й гармонії індивіда між собою і навколишнім світом, готовність приймати кардинальні рішення з удосконалення власної особистості, порівнюючи їх із потребами суспільства.

Сучасні сімейне виховання і педагогічна практика опинилися перед проблемою, суть якої полягає в такій базальній суперечності. З одного боку, необхідність оптимізації сімейної та педагогічної взаємодії відповідно до гуманістичних тенденцій культивування вільного й неавторитарного розвитку дитини потребує від дорослих повнішого осмислення закономірностей і загальних тенденцій її психоге- нези, визнання її права на авторство побудови свого життєвого шляху і структуризації власного особистісного простору. З іншого боку, існуючі сьогодні постоталітарні виховні й освітні парадигми, значною мірою засновані на традиційних підходах, згідно з якими дорослі часто вважають своїм правом і навіть обов’язком активне втручання у внутрішній світ підлітка, яке виправдовується «правильністю» виховання. Деструктивними наслідками такі взаємодії виступають крайні прояви загостреного почуття дорослості підлітка, які набувають форм інтенсивного відчуження від педагога й батьків, негативізму, надмірно гіпертрофованого психозахисту, а іноді й асоціальної чи девіантної поведінки.

Стратегіями розвитку особистості є сукупність механізмів подолання, спрямованих на перетворення ситуації, що виникла, або самозміна завдяки залученню механізмів пристосування, спрямованих на адаптацію особистості до певних умов.

Психозахист на підлітковому етапі онтогенезу характеризується домінуванням самозахисних механізмів, що виконують насамперед пристосовну, адаптаційну функцію. Адаптивна спрямованість особистості є основною й визначальною характеристикою психологічного захисту в підлітковому віці та є процесом її самозмін, джерелом яких виступає внутрішньоособистісний конфлікт, результатом якого стає становлення адекватного образу світу і себе. Звичайно, домінуюча роль тут належить процесам поліфундаментального самоусвідомлення, зокрема й самоакцептації як позитивному самостверджувальному ототожненню і прийняттю себе.

Мета статті – розкрити специфіку прояву психозахисту на підлітковому етапі онтогенезу звичайних і неповносправних дітей.

Виклад основних положень. Більшість учених відзначають, що основними психолого-педагогічними умовами розвитку психологічного захисту особистості в підлітковому віці є: 

• врахування актуальної ситуації психофізичного (пубертат) і соціального (перехідний статусно-рольовий етап) розвитку крізь призму взаємодії провідного виду діяльності (специфіка спілкування), основних психічних новоутворень (почуття дорослості, творення образу Я, Я-концепції тощо), закономірних явних або латентних криз, підліткових комплексів, сензитивних періодів тощо;
• виважене врахування індивідуально-психологічних особливостей підлітків; безоцінкове прийняття підлітків; створення ситуацій успіху і культивування саморозвитку;
• стимулювання толерантності до критичних життєвих ситуацій; формування навичок регуляції емоційних переживань;
• усвідомлення власного особистісного потенціалу;
• розвиток механізму когнітивного оцінювання ускладнених екзистенційних ситуацій;
• формування критичного ставлення до деструктивних способів поведінки тощо [1; 3; 6].

Системний підхід до розуміння захистів у зв’язку з необхідністю особистості в подоланні дисфункцій власної психіки, зумовлених дією психологічних захистів, є пріоритетним, адже якраз вони підтримують суб’єктивне відчуття цілісності, призводячи водночас до стабілізації внутрішніх неусвідомлюваних суперечностей і знижуючи психологічну захищеність. Загалом дослідження у межах психоди- намічної теорії стверджують, що система психологічних захистів особистості має інфантильне підґрунтя і потребує глибинно-психологічного пізнання з метою виокремлення найактуальніших та найвагоміших чинників [3; 6].

Застосування психологічного аналізу комплексу тематичних малюнків найбільше відповідає завданням виявлення системних характеристик захистів людини з огляду на можливість інтеграції вербальної (діалогічної) взаємодії з малюнково-образною продукцією із символічним змістом. Зазначений прийом має психокорекційний ефект у поєднанні з діагностико-дослідницькими цілями [7].

Висвітлюючи феномен психологічного захисту особистості як системне утворення, Н. Шавровська розкриває складні механізми його формування з урахуванням глибинно-психологічної детермінації. Такий підхід дозволив авторці виявити взаємозв’язок між психологічними