Головна функція економіки

Прибуток – це частина валового доходу підприємства (фірми) за вирахуванням всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність.

Прибуток забезпечує умови розширеного відтворення і тому виступає критерієм ефективності підприємницької діяльності. Для оцінки прибутку як фінансового результату діяльності доход зіставляється з витратами. Результатом цього є різниця з позитивним або негативним значенням. Позитивне значення – це прибуток, а негативне – збиток. Отже, прибуток є частиною доходу, що залишається підприємству після відшкодування витрат і сплати податків та обов'язкових зборів:

П = Дч – В – Под

де П – чистий прибуток;

Дч – чистий доход;

В – витрати;

Под – податки й обов'язкові збори.

Валовий прибуток є загальною сумою доходу від всіх видів діяльності підприємства (фірми) як на території України, так і за її межами і включає:

загальні доходи (виручку) від реалізації товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, а також від реалізації цінних паперів;

дохід від здійснення банківських, страхових і інших операцій за поданням фінансових послуг, від торгівлі валютними цінностями, коштовними паперами, борговими зобов'язаннями і вимогами;

доходи від товарообмінних (бартерних) операцій, від операцій з розрахунками в іноземній валюті;

доходи від спільної діяльності, від здійснення операцій лізингу (оренда), а також у вигляді дивідендів, відсотків, роялті; доходи від позареалізаційних операцій.

З валового доходу виключаються:

суми акцизного збору, ПДВ, мит, митних зборів і т. д. ;

інші суми, визначені законодавством.

Різниця між валовим доходом і сумами, що виключаються з нього, називається скоригованим валовим доходом.

Сума витрат підприємства в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які отримуються цим підприємством для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, утворює валові витрати.

Для підприємств (фірм), основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, не використовувану в сільськогосподарському виробничому звороті.

Розрізняють необхідний і граничний прибуток.

Необхідний прибуток характеризується сумою, достатньою для підтримки виробничо-господарської діяльності підприємства (фірми) при досягнутих обсягах випуску продукції (робіт, послуг). Розмір необхідного прибутку для товаровиробника визначається вирішенням двох завдань: забезпеченням конкурентоспроможності продукції і можливістю різних виплат що працює у вигляді дивідендів, премій і задоволення їх соціальних потреб. Сума необхідного прибутку співвідноситься з собівартістю продукції.

Граничний прибуток може бути гранично високий і гранично низькой. Логічно передбачити, що меж гранично високого прибутку не існує, оскільки будь-яке підприємство (фірма) прагне до здобуття як можна більшому прибутку від результатів своєї діяльності. Гранично низький прибуток характеризує мінімальну вигоду виробника, нижче за яку процес виробництва стає безглуздим.

Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляється в таких рисах:

прибуток є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності;

прагнення отримати прибуток сприяє ефективному розподілу та використанню ресурсів, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей;

прибуток є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення потреб суспільства, що зростають.

 

 

Сутність прибутку як економічної категорії розкривається через функції, які він виконує у господарський діяльності. Основні з них такі: облікова, розподільча, стимулювальна.

1. Облікова функція прибутку полягає в тому, що він необхідний елемент ціни товару. Отже, як і ціна, прибуток є засобом обліку суспільно необхідних витрат праці, що потрібні для забезпечення розширеного відтворення. Саме такий облік дає змогу визначити оцінку ефективності господарської діяльності підприємства. Тобто, прибуток є економічним показником оцінки господарської діяльності підприємницьких структур. Економічне значення прибутку полягає у тому, що він відображає кінцевий виробничо-фінансовий результат.

2. Розподільча функція прибутку полягає в тому, що через прибуток здійснюється регулювання розподілу ресурсів і доходів між суб'єктами господарської діяльності та галузями економіки.

3. Стимулювальна функція прибутку полягає в тому, що прибуток використовується як в інтересах суб'єктів підприємництва, так і в інтересах їхніх працівників. Прибуток одночасно є і кінцевим фінансовим результатом господарської діяльності підприємства, і основним елементом його фінансових ресурсів, які необхідні для забезпечення розширення виробництва, науково-технічного і соціального заохочення працівників, виплати дивідендів, формування резервів тощо. Саме прибуток спонукає підприємницькі структури впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, які призводять до зниження витрат виробництва, підвищення його ефективності.

4. Індикативна (інформаційна) - функція прибутку забезпечує підприємство інформацією, з одного боку, про оцінку його діяльності, а з другого – про наповненість ринку товаром, даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги виробництва.

Отже, прибуток в ринковій економіці є головною метою і найважливішим критерієм ефективності господарської діяльності підприємницьких структур. Водночас прибуток є основним джерелом забезпечення внутрішньогоспо-дарських потреб підприємств, формування дохідної бази бюджетних ресурсів різних рівнів, позабюджетних та благодійних фондів.

 

 

Джерелами отримання прибутку (збитку) є різні види діяльності, що забезпечують доход, – це звичайна діяльність і надзвичайні події. Звичайна діяльність підрозділяється на операційну та фінансову. Кожен вид діяльності повинен забезпечувати прибуток. Але результатом економічної діяльності може бути і збиток.

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел: