Головна функція економіки

 

Бюджетний дефіцит – це та сума, на яку в даному році витрати бюджету перевищують його доходи.

Причини дефіциту бюджету пояснюються цілим рядом факторів:

зниженням рівня суспільного виробництва;

глибокою структурною й технологічною незбалансованістю виробництва, постійним виснаженням природних ресурсів, зниженням науково-технічного потенціалу;

послабленням контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, постійним зростанням цін, інфляцією;

нераціональною зовнішньоекономічною діяльністю держави;

великомасштабним оборотом «тіньового» капіталу;

великими непродуктивними витратами, приписками, крадіжками, втратами виробленої продукції.

У країнах із фіксованою кількістю грошей в обігу можуть бути застосовані три способи покриття дефіциту бюджету – жорсткіше оподаткування, емісія паперових грошей, що веде до інфляції, державні позики, які спричиняють зростання державного боргу.

Державний борг – це сума нагромаджених у країні за певний час бюджетних дефіцитів за винятком позитивних сальдо бюджетів, що мали місце за цей же час. Розрізняють зовнішній і внутрішній державний борг.

Зовнішній державний борг – це борг іноземним державам, організаціям й окремим особам. Він лягає на країну важким тягарем, оскільки їй доводиться розраховуватися за нього цінними товарами, сировиною, надавати певні послуги, щоб сплатити відсотки й погасити сам борг.

Внутрішній борг – це борг держави своєму населенню. Відповідно до законодавства державним внутрішнім боргом є боргове зобов'язання уряду виражене у валюті, перед юридичними й фізичними особами. Такі зобов'язання можуть мати форму: кредитів, отриманих урядом; державних позик, здійснених шляхом випуску цінних паперів від імені уряду; інших боргових зобов'язань, гарантованих урядом.

Бюджетний дефіцит і державний борг тісно пов'язані, адже державна позика є важливим джерелом покриття бюджетного дефіциту.

 

Міжнародні економічні відносини – це система господарсько-виробничих, грошових, науково-технічних і організаційно-управлінських відносин і зв'язків між суверенними державами світу. Вони є зовнішніми похідними від економіки країн, що утворюють світове співтовариство.

Суб'єктом або суб'єктами міжнародних економічних відносин є дієві особи (фізичні та юридичні), які беруть участь у здійсненні міжнародних господарських угод, договорів і контрактів. До складу суб'єктів МЕВ належать: держави, їх уряди; інтеграційні об'єднання держав; міжнародні організації; транснаціональні корпорації; юридичні й фізичні особи; союзи підприємців.

Об'єктом або об'єктами системи МЕВ є все те, на що направлена діяльність суб'єктів світового співтовариства.

До об'єктів відносять: товари і послуги; грошові ресурси; трудові ресурси; матеріальні ресурси; технології тощо.

У сучасних умовах основними формами міжнародних економічних відносин є:

1) зовнішня і світова торгівля;

2) кредитні відносини;

3) валютні й платіжно-розрахункові відносини;

4) міграція і вивезення капіталу;

5) міжнародна міграція робочої сили;

6) міжнародні інтеграційні процеси;

7) створення і розвиток транснаціональних корпорацій і кредитно-фінансових інститутів;

8) міждержавне регулювання міжнародних економічних відносин (регулювання валютно-фінансових, торгових відносин) ;

9) діяльність міжнародних кредитно-фінансових інститутів (МВФ, МБРР) в сфері міжнародних економічних відносин;

10) науково-технічне і виробниче співробітництво.

Існує декілька рівнів розвитку міжнародних економічних відносин.

Первинний рівень – характеризується відносинами, що формуються між фізичними і юридичними особами, а також окремими державами.

Вторинний рівень – це відносини, що формуються фізичними і юридичними особами і державою з одного боку і міжнародними організаціями – з іншого.

Третинний рівень – це відносини, що формуються між державами і міжнародними організаціями як самостійні відносини.

 

 

Глобальні економічні проблеми виникають з взаємодії людини і суспільства з природою.

Сучасна наука вважає глобальними ті проблеми, які:

мають загальносвітовий характер і стосуються інтересів усіх або більшості країн;

створюють загрозу людству, ведуть до регресу в умовах життя людей, у розвитку продуктивних сил;

вимагають невідкладних та рішучих дій на основі колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства.

За цими ознаками глобальні проблеми поділяють на три сфери їх дії:

1. До першої належать проблеми, що виникають з взаємодії природи і суспільства і пов'язані з використанням обмежених ресурсів. У другій половині сторіччя, що йде виникла ситуація, коли гостро проявилося протиріччя між потребами суспільства в природних джерелах та можливостями природи задовольняти ці потреби.

2. До другої сфери відносяться проблеми суспільних взаємовідносин між державами різних соціально-економічних систем і різних рівнів розвитку. Нині на перший план серед цих проблем вийшла проблема регіональних конфліктів.

3. Третя сфера охоплює проблеми пристосування сучасної людини до умов до постійно змінюється під впливом НТР природного середовища. Проблему людини і її майбутнього вчені розглядають як загальної, в якій концентруються і багаторазово підсилюються всі інші проблеми людського суспільства.

Основною э демографічна проблема, масштаби і наслідки якої важко переоцінити. Швидке зростання населення в країнах «третього» світу викликає заклопотаність і супроводжується загостренням соціально-економічної напруженості в світі. При щорічному зростанні населення на 2-2, 5%, споживчі ресурси в багатьох країнах збільшуються в межах 1%. У національних кордонах ряду держав вже виявляється абсолютне перенаселення. Глобальний характер продовольчої проблеми отримує вираження не тільки в тому, що значна частина населення вмирає від голоду і недоїдання, але і в зростанні соціальних, військових конфліктів із застосуванням найсучаснішої зброї. Виходом з цієї ситуації може бути з одного боку, подолання економічної відсталості, а з іншого боку, прийняття невідкладних заходів до регулювання народжуваності. Збільшується розрив у рівнях життя і рівнях відтворення населення між «Північчю і Півднем» створює реальну загрозу для жителів планети: загрозу перенаселення, голоду та масових військових зіткнень.

Друга проблема зв'язується з екологічної платформою. Господарська діяльність людей завжди завдавала шкоди навколишньому середовищу. Однак ще в недалекому минулому природа справлялася з її наслідками і відновлювала екологічну рівновагу. У наш час збиток, що наноситься господарською діяльністю людини навколишньому природному середовищу зріс настільки, що природа втратила здатність до самовідновлення. Виникла реальна загроза самоотруєння людей. Наближаються до кінця багато непоновлювані запаси корисних копалин, величезна небезпека таїться в глобальному потеплінні клімату на планеті, розширюються «озонові діри», скорочуються потенційні можливості Землі як унікального середовища проживання людини.

3. Третьою, найбільш небезпечною для людини є ядерна загроза. У світі накопичилося величезна кількість ядерної зброї і, що найнебезпечніше, воно починає швидко поширюватися серед держав, у тому числі і серед тих, чия поведінка не завжди передбачувано.

Руйнівні для людства самі приготування до ядерної війни. Вони завдають прямої шкоди економіці.