Головна функція економіки

інтелектуальний результат – у підвищенні рівня освіти, кваліфікації, розвитку здібностей працівників;

екологічний результат – у збереженні навколишнього середовища, здоров'я населення;

соціальний результат – у підвищенні життєвого рівня населення, в досягненні високого рівня ефективної зайнятості

Економічне зростання забезпечується за допомогою відповідних чинників:

екстенсивні чинники: збільшення кількості працюючих, працевитрат, авансованого капіталу, нагромаджень, інвестицій тощо;

інтенсивні чинники: зростання продуктивності праці, підвищення якості продукції, ефективності використання основних та оборотних фондів; інтенсифікація виробництва на основі досягнень НТП;

ринкові чинники: попиту – заробітна плата, податки, рівень заощаджень і цін; пропозиції – кількість і якість ресурсів (праці, капіталу, землі) ;

загальні чинники: тип економічної системи країни; цілі економічної політики уряду; методи державного регулювання економіки; законодавчо-інституційні засоби; економічна криза, інфляція тощо.

Критерії економічного зростання (або показники) мають характеризувати зміну кінцевих результатів виробництва та економічного розвитку залежно від використання певних чинників. Таких показників економічного зростання багато. Розглянемо деякі з них.

Продуктивність праці – відношення обсягу випуску продукції до розміру затрат живої праці (кількості працівників).

Трудомісткість продукції – зворотний показник продуктивності праці.

Капіталовіддача – відношення обсягу випуску продукції до розміру витраченого капіталу.

Капіталомісткість – зворотний показник капіталовіддачі.

Продуктивність природних ресурсів – відношення обсягу продукції до витрат природних ресурсів.

Ресурсомісткість продукції – зворотний показник продуктивності природних ресурсів.

Капіталооснащеність праці – відношення витраченого капіталу за витрат праці.

Різні співвідношення кількісних і якісних значень наведених показників відображають можливі варіанти певних шляхів забезпечення економічного зростання, типів його існування.

 

Економічне зростання як результат розширеного відтворення є двох типів: інтенсивний та екстенсивний.

Екстенсивний тип економічного зростання – це розширення виробництва шляхом кількісного приросту всіх функціонуючих факторів при їх незмінній технічній основі.

Інтенсивний тип економічного зростання – це розширення виробництва шляхом якісного вдосконалення всіх функціонуючих факторів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, сучасних засобів виробництва, підвищення кваліфікації працівників.

На практиці розширення виробництва та економічне зростання супроводжуються поєднанням обох типів. Тому важливо розрізняти, внаслідок переважно яких чинників було досягнуто економічне зростання – екстенсивних чи інтенсивних.

Наприклад, за переважно інтенсивного типу економічного зростання в економіці мають місце збільшення продуктивності праці, капіталовіддачі, продуктивності природних ресурсів, значне скорочення трудомісткості, капіталомісткості, ресурсомісткості продукції.

Переважно екстенсивному економічному зростанню властиві кількісні нарощування факторів виробництва на основі існуючих технологій, зростання виробничих витрат.

Важливим чинником становлення переважно інтенсивного типу економічного зростання є інтенсифікація виробництва, сутність якої полягає в повнішому використанні його факторів, їх якісному вдосконаленні, зростанні продуктивності праці, ефективності. Переважно інтенсивний шлях економічного розвитку називають ще якісно новим типом економічного зростання.

 

 

Економічне зростання у цілому розглядається як позитивне явище, але це не завжди так. Адже економічне зростання – це, в першу чергу, надмірне використання економічних ресурсів (зверніть увагу на подорожчання природних ресурсів), тож підвищення навантаження на навколишнє середовище.

Економічна діяльність людини призвела до відомих екологічних катастроф (зникнення Аральського моря, Чорнобильська катастрофа, вирубка бразильських лісів).

Серед аргументів “за” економічне зростання зазвичай називаються такі:

підвищується життєвий рівень населення;

зростає престиж країни у світі;

покращуються умови праці, розширюються перспективи.

Але цілком слушні й аргументи “проти”:

забруднення навколишнього середовища (98% з того, що береться у природи, врешті-решт повертається їй в якості відходів) ;

виснаження природних ресурсів;

невпевненість у майбутньому (зникнення старих професій, поява нових) ;

зростання та переповнення мегаполісів.

Деякі вчені, дослідивши всю небезпеку, яка пов’язана з економічним зростанням, вважають, що його треба звести до нуля. Хоча з цим важко погодитися особливо громадянам країн, що розвиваються, тобто найбіднішим.

Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. набув поширення термін “сталий розвиток”. У 1987 р. комісія ООН із захисту навколишнього середовища визначила його як “розвиток з врахуванням потреб нинішнього покоління без загрози споживанню потреб прийдешніх поколінь”. Концепція сталого розвитку була покладена в основу Декларації, прийнятої на Всесвітньому форумі з навколишнього середовища (1992 р., Ріо-де-Жанейро). Там же була прийнята конвенція ООН про зміну клімату, у якій було зазначено, що розвинуті країни повинні спільними зусиллями підтримувати концентрацію парникових газів у атмосфері на відносно безпечному рівні.

Вирішити цю проблему, хоча б частково, був покликаний Кіотський протокол, яким були накладені кількісні обмеження на викиди. Ситуація загострюється тією обставиною, що США, на частку яких припадає 36% загального світового обсягу викидів парникових газів, ратифікувати документ відмовилися.

Економісти стверджують, що в Україні внаслідок низьких витрат підприємств на ресурсозберігаючі та безпечні для навколишнього середовища технології економічне зростання супроводжується підвищенням забруднення атмосфери.

 

 

Кожне суспільство прагне економічного зростання, повної зайнятості, технічного прогресу, швидкого збільшення виробничих потужностей і неухильного підвищення життєвого рівня свого народу. Однак, як показує світовий досвід, це економічне зростання не є рівномірним, а переривається періодами нестабільності.

Періоди швидкого зростання економіки іноді супроводжуються інфляцією, тобто підвищенням рівня цін. Бувають і періоди, коли зростання поступається місцем спадові і