Головна функція економіки

Водночас речовий зміст витрат виробництва на різних етапах економічного розвитку має й різну суспільну форму. Так, в умовах простого товарного виробництва ці витрати вимірювалися вартістю спожитих матеріальних факторів виробництва. Разом з витратами праці безпосереднього індивідуального товаровиробника в формі суспільно необхідних затрат вони збігалися з вартістю товару.

За К. Марксом формула вартості товару (W) :

W = C + V + M,

де С – вартість спожитих засобів виробництва;

V – вартість необхідного продукту (вартісний еквівалент зарплати) ;

M -вартість додаткового продукту (приріст вартості щодо вартості необхідного продукту).

Звідси – формула капіталістичних витрат виробництва:

К = С + V,

де К – капітал, авансований підприємцем у виробництво.

Основними видами витрат виробництва є:

Постійні витрати (англ. Fixed Costs) – витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу випуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє. До них належать грошові витрати на експлуатацію будівель, споруд і обладнання, орендна плата, виплата відсотків за кредитом, заробітна плата апарату управління, витрати на охорону (також позначаються FC).

Змінні витрати (англ. Variable Costs) – витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Динаміка їх нерівномірна: починаючи з нуля, вони спочатку зростають дуже швидко разом зі зростанням виробництва. З подальшим розширенням обсягів виробництва виникає фактор економії, і змінні витрати зростають повільніше, ніж збільшується обсяг продукції (також позначаються VC).

Валові витрати (загальні витрати, англ. Total Costs) є сумою постійних і змінних витрат за кожного конкретного обсягу виробництва. (також позначаються TC)

Середні витрати – витрати на одиницю продукції, що випускається. Розрізняють загальні середні витрати, рівні частці від ділення повних витрат на обсяг виробництва; змінні середні витрати, рівні частці від ділення змінних витрат на обсяг виробництва: постійні середні витрати, рівні частці від ділення постійних витрат на обсяг виробництва (також позначаються ATC)

Витрати на одиницю продукції – це середні валові витрати, які дорівнюють загальним витратам, поділеним на обсяг виробництва товарів. Нерівномірна зміна валових витрат веде до того, що зі зростанням обсягів виробництва змінюються витрати на одиницю продукції, це має особливе значення для ринкової стратегії фірми, оскільки дає змогу з'ясувати – за якого обсягу виробництва витрати на одиницю продукції будуть мінімальними.

Прямі витрати – витрати, що можуть бути безпосередньо пов'язані з визначеною діяльністю чи видом продукції.

Поточні витрати – витрати, що визнаються в період їх здійснення та відображаються в обліку за рахунками витрат.

Граничні витрати – витрати необхідні для випуску додаткової одиниці продукції найефективнішим (найдешевшим) чином:

МС=ΔТС/ΔQ

Альтернативні витрати (не явні) це вигода, втрачена внаслідок невикористання економічного ресурсу в найдохіднішій зі всіх можливих сфер і галузей господарювання.

Витрати майбутніх періодів – грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на собівартість продукції будуть віднесені в майбутньому періоді, частинами.

 

 

Дохід – багатогранне економічне поняття, яке застосовується у різних значеннях.

У широкому розумінні дохід розглядається як грошові та натуральні надходження до суб'єктів господарського життя.

У вузькому значенні дохід – це потік грошових надходжень в одиницю часу (годину, тиждень, місяць, рік). На відміну від багатства, яке втілюється у запасах активів (будівлях, спорудах, знаряддях праці, цінних паперах, готівкових грошах іт. ін.), дохід передбачає приплив грошей.

В економічній теорії доходи класифікуються за різними критеріями:

1. За рівнем формування:

доходи мікроекономічного рівня: заробітна плата, рента, процент, прибуток, амортизація, валовий і чистий дохід підприємства і т. ін. ;

доходи макроекономічного рівня; національний дохід; сукупний особистий дохід; дохід кінцевого використання і т. ін.

2. За суб'єктами привласнення:

доходи індивіда;

доходи домогосподарства (сім'ї) ;

доходи підприємства (фірми) ;

доходи галузі;

доходи територіальної громади;

доходи держави;

доходи суспільства (національний дохід).

3. Залежно від цін, в яких визначається дохід:

номінальний дохід – визначається в цінах поточного періоду;

реальний дохід – визначається в цінах базового року (або в цінах поточного року за вилученням рівня інфляції).

4. Для аналізу діяльності підприємства (фірми) використовують такі форми доходу:

валовий дохід, що дорівнює виторгу від реалізованих товарів і послуг;

 

де ТR – валовий дохід; Р – ціна одиниці виробленого товару (послуги) ; Q – кількість реалізованих товарів (послуг) ; TR – виручка від реалізації продукції обсягом Q одиниць.

Середній дохід, що дорівнює валовому доходу, поділеному на кількість реалізованих товарів і послуг:

 

де АR – середній дохід; Р – ціна одиниці виробленого товару (послуги) ; Q – кількість реалізованих товарів (послуг).

Граничний дохід – приріст валового доходу від продажу додаткової одиниці реалізованих товарів чи послуг:

 

де MR – граничний дохід; ΔR (Q) – приріст валового доходу; ΔQ – приріст обсягів реалізованих товарів чи послуг; MR – виручка від реалізації продукції обсягом Q одиниць.

6. Залежно від включення доходу в ціну товару;

первинні доходи включаються в ціну товару: зарплата, процент, рента, прибуток,