Головна функція економіки

Олігополістична конкуренція переважає в автомобільній та більшості інших галузях народного господарства, її особливістю є те, що центр боротьби все більше переміщується зі сфери обігу у сферу виробництва, з галузевого на міжгалузевий, з національного на інтернаціональний рівні.

Монополістична (в тому числі олігополістична) конкуренція означає боротьбу за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів, за володіння інтелектуальною власністю (патентами, ліцензіями тощо), її найважливіші ознаки – встановлення монопольно високих і монопольно низьких цін і привласнення на цій основі монопольно високих прибутків. Розрізняють ціновий та неціновий види недосконалої конкуренції.

Цінова конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за споживача через зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їхньої якості й асортименту. Підприємці при цьому нерідко маніпулюють цінами (встановлюють занижені, поки товар завоює ринок збуту, а після того підвищують), вдаються до цінових поступок, сезонного розпродажу тощо. Важливою особливістю цінової монополістичної конкуренції є цінова дискримінація, за якої один і той самий товар або послугу продають різним групам покупців за неоднаковими цінами.

Нецінова конкуренція – це боротьба між великими товаровиробниками за споживача шляхом упровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції і зростання монопольних надприбутків. Нецінову конкуренцію ведуть, як правило, олігополії. Конкретнішими методами конкурентної боротьби за нецінової конкуренції є впровадження передової техніки і технології (техніко-технологічний монополізм), новітніх форм організації виробництва та маркетингової діяльності (організаційний монополізм), зосередження кадрів високої кваліфікації (кадровий монополізм), здійснення комплексних науково-дослідних розробок (науковий монополізм), цінової дискримінації та захоплення ринків збуту (збутовий монополізм) тощо. Компанії також подовжують термін гарантійного обслуговування, надають кредити покупцям тощо. У процесі конкурентної боротьби олігополії укладають між собою як відкриті угоди картельного типу, так і таємні, негласні угоди.

Різновидом недосконалої конкуренції є нечесна конкуренція, що ведеться переважно неекономічними методами (підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, укладення таємних угод про єдину політику і навіть диверсії проти конкурента, дезинформація споживачів про якість товарів і послуг, поширення спотвореної інформації про товари конкурентів, використання торгової марки провідних фірм і компаній та ін.). Методами конкурентної боротьби е також поліпшення якості товарів та послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо.

 

 

Антимонопольне регулювання – це комплекс економічних, адміністративних і законодавчих заходів, здійснюваних державою і спрямованих на те, щоб забезпечити умови для ринкової конкуренції і не допустити надмірної монополізації ринку, загрозливою нормальному функціонуванню ринкового механізму. Антимонопольне регулювання увазі регулювання ступеня концентрації та монополізації виробництва, зовнішньоекономічної діяльності, цінове і податкове регулювання, вплив на стратегії підприємств.

Монопольна влада може становити небезпеку пов'язану з невиправданим завищенням цін на продукцію монополій і надмірним заниження цін на сировину для фірми монополіста. Для більшості монополій властиві тенденції до бюрократизації і неефективності (коли фактичні витрати при будь-якому обсязі виробництва вище середніх сукупних витрат). Для монополістичного ринку характерна неефективність в розподілі ресурсів. Вплив монополій може посилювати диференціацію доходів, що в свою чергу робить негативний вплив на суспільство і загрожує соціальними конфліктами. У силу всього перерахованого в розвинених країнах існує антимонопольне регулювання економіки.

У країнах Заходу держава активно регулює господарську діяльність монополій і олігополії. Воно прагне не допустити надмірного впливу монополій і олігополії в економіці, а також знизити негативний вплив на суспільство. Основою подібного регулювання є антимонопольне (антитрестовські) законодавство.

Антимонопольне законодавство – це складна і розгалужена мережа законів, судових рішень і правових норм. Всі ці заходи спрямовані на регулювання дій фірм і корпо-рацій на ринку товарів і послуг, на ринку капіталів, відсікаючи ті з них, які визнаються недобросовісними, неякісними по відношенню до прав виробників і споживачів, а також просто шкідливими для суспільства.

Антимонопольне законодавство може розумітися у вузькому і широкому значенні слова. У першому випадку воно спрямоване проти чистих монополій і великих олігополій, що володіють надлишковою монопольною владою, а також на запобігання «нечесних» дій, що порушують загальноприйняті норми ділового спілкування. У широкому сенсі антимонопольне законодавство спрямоване проти усіх форм накопичення монопольної влади (у тому числі і дрібними фірмами), будь-яких форм монопольної поведінки.

Сучасне антимонопольне регулювання з боку державних органів можна звести до трьох груп заходів:

1. Адміністративно-правовий вплив у вигляді:

заборони монополії в якій галузі господарства;

розпуску існуючих монополістичних об'єднань;

розчленування монополій на ряд самостійних виробництв.

2. Адміністративно-економічне вплив, спрямований на

переслідування державою торговців, що здійснюють цінову дискримінацію (завищення цін, не обумовлений витратами виробництва) ;

переслідування торговців, що здійснюють фальсифікацію товарів шляхом використання реклами;

заборона позаекономічного впливу на контрагентів шляхом змови з метою надання спільного впливу на зміну ринкової ситуації.

3. Економічний вплив, проведене державою:

зв'язків і збільшення використання різних прийомів ведення податкової політики, які змушують монополію призначати ціни на продукцію, що випускається, близькі до умов вільної конкуренції;

заохочення випуску товарів-замінників. Різноманітність товарів особистого і продуктивного споживання знижує попит на товари монопольного виробництва;

розширення ринку за рахунок встановлення міжнародних економічних імпорту; поширення наукових і технологічних знань.

 

 

Виробництво