+3 8(066) 185-39-18
fґрунту в трубці. Це й буде показник водопроникності ґрунту.
6.Записати час проходження води через весь шар ґрунту та зробити висновок про величину водопроникності піщаного, супіщаного, глинистого ґрунтів.
Завдання 3. Визначити найменшу вологоємність ґрунту (з насипного зразка).
Хід роботи
1. Скляну трубку діаметром 2-3 см, довжиною 15 см з одного кінця обв’язують марлею та визначають масу на технічних вагах.
2. Трубку заповнюють злегка подрібненим ґрунтовим матеріалом до позначки 10-12 см. Грунт злегка ущільнюють (постукуванням).
3. Визначають масу трубки з ґрунтом на технічних вагах, різниця між другим та першим визначенням складе масу ґрунту.
4. Трубку повільно поміщають у ємність з водою таким чином, щоб рівень води був на 1 см вище відмітки на трубці, та залишають її в такому положення на 15 хвилин.
5. Через 15 хвилин трубку з ґрунтом виймають з води та в вертикальному положенні закріплюють в штативі на 1 хвилину, щоб стік надлишок води.
6. Потім трубку витирають фільтрувальним папером для видалення залишків води та визначають масу на вагах.
7. Розрахунок води, що утримується ґрунтом після насичення проводять за формулою (10.1):
А= 100 %, (10.1)
де А – кількість води, що утримується грунтом після насичення,
Р1– маса трубки,
Р2– маса трубки з ґрунтом,
Р3– маса трубки з ґрунтом після насичення водою,
Р2 – Р1– маса ґрунту,
Р3 – Р2– маса води, що утримується ґрунтом після насичення.
8. Найменшу вологість (НВ) визначають як суму процентного вмісту гігроскопічної вологи (WГ)*та води, що утримується ґрунтом після насичення.
Контрольні питання
1.Що таке вологість ґрунту?
2.Охарактеризуйте методи польового та лабораторного визначення вологості ґрунту?
3.Дайте визначення найменшій, повній, гігроскопічній, молекулярній вологоємкості.
4.Що можливо розрахувати за показниками різних видів вологоємності?
5.Від чого залежить водопроникність та водопідйомна здатність ґрунтів?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 11
ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ ФІЗИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ҐРУНТУ
Мета роботи: ознайомитися з методами аналізів загальних фізичних властивостей ґрунтів, засвоїти розрахункові методи визначення пористості та інших фізичних властивостей ґрунту.
Матеріали та обладнання: Зразки ґрунту, ваги, пікнометри, електроплитка, бюкси з кришками, ексикатор, сушильна шафа, циліндри Качинського.
Фізичні властивості ґрунту
До загальних фізичних властивостей належать щільність твердої фази ґрунту, щільність непорушеного складу ґрунту (щільність складення) і пористість.
Щільність твердої фази ґрунту (питома вага ґрунту, d)– це відношення ваги твердої фази ґрунту в сухому стані до ваги рівного об’єму води при температурі 4 0С.
Щільність ґрунту (об’ємна маса, dv) – маса одиниці об’єму абсолютно сухого ґрунту, взятого у природному заляганні (з непошкодженим складом), виражена в г/см3. Грунт вважають (за Качинським):
•розпушеним або збагаченим органікою за щільності < 1 г/см3;
•значення показника для орних земель – 1,0–1,2 г/см3;
•орні горизонти дещо ущільнені – 1,2–1,3 г/см3,
•значення щільності для підорних горизонтів (крім чорноземів) – 1,4–1,6 г/см3,
•сильно ущільнені горизонти (солоді та підзоли) – 1,6–1,8 г/см3
Шпаруватість – сумарний обсяг усіх пір і проміжків між частинками твердої фази ґрунту. Оцінка загальної шпаруватості (за Качинським):
•Грунт розпушений > 70 %;
•Культурний орний шар – 55-65;
•Задовільна для орного шару - 50-55;
•Характерна для ущільнених елювіальних горизонтів
•45–50 – культурний піщаний грунт.
Загальні фізичні властивості ґрунтів (щільність з непорушеною будовою, щільність твердої фази, шпаруватість) залежать від мінералогічного, механічного та хімічного складу. Вони суттєво впливають на процеси ґрунтоутворення та родючість ґрунту, тому є невід’ємною частиною їх генетичної, меліоративної та агрономічної характеристики.
Методи визначення фізичних властивостей ґрунту
Визначення щільності твердої фази ґрунту проводиться пікнометричним методом, принцип якого полягає у визначенні об’єму води або інертної рідини, який відповідає об’єму ґрунту, взятого для аналізу.
Пікнометр − мірна посудина, яка дозволяє визначати об’єм рідини з великою точністю. На рис. 20 зображено найбільш поширені види пікнометрів.
Рис. 11.1. Пікнометри:
Гей-Люссака (а, ж), Мендєлєєва (б), Оствальда (в), звичайний (г), U-подібний (д), Рейшауэра (е) та с плоскою пришліфованою кришкою (з):
1 - капіляр-носик; 2 - капіляр; 3 - мітка; 4 - розширення; 5 - вставне горличко; 6-колбочка; 7- чашечка; 8- плоска кришка; 9-фланец; 10- захисний ковпачок.
Найбільш зручним вважається пікнометр об’ємом 100 см3 висотою 8 см і діаметром 4 см. Добре притерта масивна пробка має тонкокапілярний отвір, через який виділяється надлишок рідини під час наповнення посудини.
При визначенні щільності твердої фази незасолених ґрунтів використовують дистильовану воду без повітря, засолених, які містять легкорозчинні солі більше 0,5%, − неполярні рідини (бензол, бензин, толуол).
На практиці найбільш поширеним є визначення щільності твердої фази ґрунту є метод Н.А. Качинського, що полягає у визначенні об’єму пікнометра, у підготовці ґрунту до аналізу та визначенні щільності твердої фази.
Хід роботи
Пробу ґрунту, відібрану квартуванням, розтерти в ступці та пропустити крізь сито з отворами 1 мм.
1.Пікнометр,