+3 8(066) 185-39-18
fjustify;">Кукурудза на зерно
Коренеплоди
Кукурудза на силос, силосні
Ячмінь
Овес
Яра пшениця, гречка, вико-вівсяна суміш
Картопля, баштанні, гарбузи
Соняшник
Люцерна, конюшина, еспарцет2,00
1,50
1,35
1,24
1,10
1,59
1,56
1,60
1,47
1,23
1,20
1,10
1,61
1,39
0,60
Дерново-підзолисті ґрунти
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.Зернові (пшениця, жито, ячмінь,овес)
Льон
Картопля
Цукрові буряки
Кормові буряки, овочі
Кукурудза на силос
Однорічні трави на сіно
Багаторічні трави (люпин, конюшина0,70
0,90
1,40
1,50
1,70
1,25
0,70
0,70
Визначення мінімальної норми органічних добрив на 1 га площі, яка забезпечує бездефіцитний баланс вмісту гумусу, проводиться за формулою (9.5):
Нг=Н1+ , (9.5)
де Нг − мінімальна норма гною, яка забезпечує бездефіцитний баланс гумусу, т/га;
Н1 − норма гною, яке використовувалась у сівозміні, т;
Бг − баланс гумусу на 1 га сівозмінної площі, т/га;
0,058 − кількість гумусу, яка утворюється з 1 т гною, т.
Завдання 1. Розрахувати баланс гумусу в ґрунтах за індивідуальним завданням, враховуючи що:
–у прибутковій статті (приход) враховується тільки поповнення вуглецю з рослинними рештками (пожнивно-кореневими) (див. табл. 9.2, 9.3) та органічними добривами з урахуванням коефіцієнту їх гуміфікації (див. табл. 9.1) та типу ґрунту. Інші джерела поповнення гумусу у ґрунті не враховуються.
–загальні витрати гумусу у ґрунті визначаються розмірами його мінералізації під окремими культурами (див. табл. 9.4).
Результати розрахунку занести до табл. 9.5.
Таблиця 9.5
Розрахунок балансу гумусу у грунті
№ з/пКультураПлоща, гаПриходВитратаБалансНорма внесення гною, т/га для ББГ*
т/гаНа всю площу т/гаНа всю площу т/гаНа всю площу
* ББГ – бездефіцитний баланс гумусу, розраховується за від’ємного балансу
Контрольні питання
1.Охарактеризуйте види балансу гумусу.
2.Які статті надходження враховується при розрахунку балансу гумусу у сівозміні?
3.Як розрахувати кількість новоутвореного гумусу з рослинних решток?
4.Чим визначаються загальні витрати гумусу при розрахунках його балансу за ротацію сівозміни?
5.Як розрахувати необхідну кількість гною для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 10
ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ВОЛОГОСТІ ТА ОСНОВНИХ ВОДНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ҐРУНТІВ
Мета роботи: ознайомитися з методами аналізів водно-фізичних властивостей ґрунтів, визначити водопідйомну здатність, водопроникність та найменшу вологоємність піщаного, супіщаного та глинистого ґрунтів.
Обладнання та реактиви: Зразки ґрунту різного гранулометричного складу; скляні трубки, циліндри, штатив, коробка для води під штатив, марля, лінійка, часи.
У ґрунті завжди міститься волога, кількість якої постійно змінюється у часі. Ці зміни залежать від співвідношення процесів надходження води у ґрунт з атмосферними опадами, поливними та ґрунтовими водами і витрачання її з ґрунту внаслідок фізичного випаровування, транспірації, стоку тощо. Інтенсивність даних процесів залежить від кліматичних умов, пори року, рельєфу місцевості, стану розвитку рослин, виробничої діяльності людини. Крім того, вміст вологи залежить від гранулометричного та хімічного складу ґрунту, структурності, щільності, вмісту органічних речовин та колоїдів, стану його поверхні, вологоємності, водопроникності, водопідйомної здатності.
Під вологістю розуміють вміст води у ґрунті в даний момент часу.
Ґрунтова волога − практично єдине джерело водозабезпечення наземних рослин. Від наявності її у ґрунті залежить ефективність добрив і меліорантів, час проведення та якість обробітку, строки сівби та поливів, і, як наслідок, продуктивність угідь, луків і пасовищ. Тому вивчення режиму вологості та розробка заходів його регулювання стосовно різних ґрунтів є невід’ємною частиною ґрунтово-генетичних, агрономічних і екологічних досліджень.
Вологоємність – здатність ґрунту пропускати і утримувати певну кількість води. Розрізняють такі види вологоємкості: повну, польову, капілярну і гігроскопічну.
Повна вологоємкість –такий стан вологості ґрунту, коли всі пори його повністю насичені водою при відсутності відтоку.
Польова вологоємкість – це кількість вологи, яку грунт в природному заляганні в польових умовах здатний довго утримувати після сильного зволоження та вільного стікання води.
Капілярна вологоємкість – кількість води, яка утримується в ґрунті в стані капілярного насичення при заповнені водою капілярних пор під дією ґрунтових вод.
Гігроскопічна вологоємкість – кількість вологи, яку сухий грунт може увібрати, або сорбувати із повітря.
Водопроникність – це здатність ґрунтів всмоктувати й пропускати крізь себе воду, яка поступає з поверхні.
Водопідіймальна здатність ґрунту –це його властивість викликати висхідне пересування в ньому води за рахунок капілярних сил.
Методи визначення вологості ґрунту
При вивченні вологості ґрунту використовують органолептичні, вагові (гравіметричні), електрометричні, радіометричні та тензіометричні методи.
Органолептичні методи. У агрономічній практиці часто виникає потреба термінового визначення вологості ґрунту безпосередньо в польових умовах. При відсутності спеціального обладнання визначають вологість органолептично, користуючись шкалою С.В. Астахова (табл. 10.1). В даному методі ґрунт випробують на дотик і здатність скочуватися в кульку і шнур.
Таблиця 10.1
Шкала