Ґрунтознавство з основами геології

justify;">низький

дуже низький> 10

6–10

4–6

2–4

< 2

Запаси гумусу (т/га) в шарі 0–20 см (0–100 см)

дуже високі

високі

середні

низькі

дуже низькі> 200 (> 600)

150–200 (400–600)

100–150 (200–400)

50–100 (100–200)

< 50 (<100)

Профільний розподіл гумусу в метровій мінеральній товщірізко падаючий

поступово падаючий

рівномірний

зростаючий

бімодальний–

Збагаченість гумусу азотом, С: N

дуже висока

висока

середня

низька

дуже низька< 5

5–8

8–11

11–14

> 14

Ступінь гуміфікації  органічних речовин, % дуже високий

високий

середній

низький

дуже низький> 40

40–30

30–20

20–10

< 10

Тип гумусу, СГК: СФК

гуматний

фульватно-гуматний

гуматно-фульватний

фульватний> 2

2–1

1-0,5

< 0,5

Вміст «вільних» гумінових кислот, % до суми ГК

дуже високий

високий

середній

низький

дуже низький> 80

60–80

40—60

20–40

< 20

Методи визначення вмісту, групового і фракційного складу гумусу

Загальноприйнятим лабораторним методом визначення вмісту гумусу (загального вмісту органічного вуглецю) є метод І.В. Тюрина, який полягає в окиснюванні органічної речовини ґрунтів розчином двохромовокислого калію (К2Cr2O7) в сірчаній кислоті (хромовою сумішшю) з подальшим визначанням вмісту органічного вуглецю через визначання двохромовокислого калію після окиснення методами титрометрії, або спектрофотометрії.

Для визначення групового та фракційного складу гумусу існує кілька методів, з яких найбільш поширеним є метод В.В. Пономарьової та Т.О. Плотнікової. Співвідношення ГК і ФК у всіх фракціях діагностує груповий склад гумусу. Тип гумусу  визначають за співвідношенням Сгк:Сфк. Повний набір фракцій характеризує фракційний склад гумусу:

ГК – 1 фракція – безпосередньо розчинна в 0,1 н. NaOH (вільні та зв’язані з R2O3 ГК); 2 – розчинна  в 0,1 н. NaOH після декальцінування 0,1 н. H2SO4 (ГК, зв’язані з Са); 3 – розчинна  в 0,2 н. NaOH при нагріванні (ГК, зв’язані зі стійкими R2O3 та глинистими мінералами);

ФК – 1 фракція – розчиннав 0,1 н. H2SO4 (вільні та зв’язані з R2O3 ФК); 1 – безпосередньо розчинна в 0,1 н. NaOH (ФК, зв’язані в ґрунті з фракцією 1 ГК); 2 – розчинна  в 0,1 н. NaOH після декальцінування 0,1 н. H2SO4 (ФК, зв’язані в грунті з фракцією  2ГК); 3 – розчинна  в 0,2 н. NaOH при нагріванні (ФК, зв’язані в грунті з фракцією 3 ГК).

Одним з основних показників гумусового стану ґрунту є загальний вміст гумусу у верхньому горизонті (%), у зв’язку з чим саме цей параметр  найчастіше використовують для оцінки рівня родючості ґрунтів. Наявність в ґрунті гумусових речовин обумовлює чорне, темно-сіре та сіре забарвлення, за яким орієнтовно можна визначити вміст органічних речовин (табл. 8.2) 

Таблиця 8.2

Шкала для візуального (орієнтовного)  визначення вмісту гумусу 

та категорії ґрунту

Забарвлення ґрунтуВміст гумусу, %Категорії

Дуже чорна>10Високогумусна, високородюча

Чорна7−10Гумусна, родюча

Темно-сіра4−7Середньогумусна, середньородюча

Сіра2−4Малогумусна, середньородюча

Ясно-сіра1−2Малогумусна, низькородюча

Біляста, бура0,5−1Дуже малогумусна, дуже низькородюча

 Завдання 1. Визначити орієнтовний вміст гумусу за кольором та інтенсивністю забарвлення, користуючись табл. 2 та заповнити табл.8.3.

Таблиця 8.3

Вміст гумусу в зразках ґрунту

№ зразкаВізуальне визначення 

вмісту гумусу, %  Фактичне визначення гумусу за ДСТУ 4289:2004*

*Якість ґрунту. Методи визначання органічної речовини : ДСТУ 4289:2004. - [Чинний від 2005-07-01]. - К.: Держспоживстандарт України, 2005. -  14 с. – (Національний стандарт України).

Порівняти візуальне визначення вмісту гумусу з фактичним його вмістом в зразках ґрунту, зробити відповідні висновки.  

Завдання 2.Вивчення властивостей гумусових речовин ґрунту.

В роботі необхідно приготувати водну та лужну витяжки органічної речовини з шару грунту 0–20 см.

В основу метода, що застосовується для виділення гумусових речовин з ґрунту та розподіл їх на групи, покладено різні за розчинністю в воді, лугах та кислотах властивості гумінових та фульвокислот, а також їх солей.

 

Методика роботи (занести до робочого зошиту)

Дослід 1.Вивчення розчинності гумусових кислот та їх солей у воді  

У конічну колбу об’ємом  250 см3 поміщають наважку в 20 г подрібненого грунту, додати 100 мл дистильованої води.

Збовтують суспензію упродовж 5 хвилин, а потім фільтрують крізь паперовий фільтр у конічні колби на 100 мл. За забарвленням субстрату роблять висновок по відносному вмісті водорозчинної фракції органічної речовини ґрунту. Фільтати (в колбі на 100 мл) не виливати!!! 

Дослід 2. Вивчення розчинності гумусових кислот в лугах та кислотах

У конічну колбу об’ємом  250 см3 поміщають наважку в 20 г подрібненого грунту. Наливають в колбу 100 мл 0,1 N NaOH.

Збовтують вміст колби впродовж 5 хвилин, а потім фільтрують крізь паперовий фільтр у конічні колби на 100 мл. Звернути увагу на інтенсивність забарвлення субстрату в колбі, порівняти з водною витяжкою (після чого можна вилити водну витяжку), зробити висновки, записати до робочого зошиту. 

Фільтати (в колбі на 100 мл) не виливати!!! 

Дослід 3. Розділення