Ґрунтознавство з основами геології

гумусових кислот

Фільтрат, отриманий в результаті досліду 2, представляє собою суміш гумітів і фульватів натрію у розчині. Якщо додати в фільтрат надлишок 1 н H2SO4 , то гумати натрію перейдуть у гумінову кислоту:

Гумат Na + H2SO4→ гумінова кислота ↓ + Na2SO4

Гумінова кислота при цьому випаде в осад, а в розчині залишаться фульвокислоти та Na2SO4.

Хід досліду. У колбі на 100 мл відбирають мірним циліндром 30 мл лужної витяжки (фільтрат досліду № 2) та додають з піпетки по каплям 1 н розчин H2SO4 до появи мутності. Для кращого осадження гумінових кислот колбу нагрівають при помішуванні. 

Після отримання осаду відфільтрувати його через паперовий фільтр в колбу на 100 мл. На фільтрі залишаться гумінові кислоти, в фільтраті  − фульвокислоти (не виливати!!!).

Перенести воронку з осадом на фільтрі на чисту колбу 100 мл. Розчинити осад гарячим розчином 0,1 N NaOH. Порівнюють забарвлення розчину гумінових кислот з забарвленням розчину фульвокислот, що отримано у попередньому досліді.

 Зробити висновки про властивості і склад гумусових речовин у ґрунті.

 

Контрольні питання

1.Вкажіть основні показники гумусового стану ґрунтів.

2.Охарактеризуйте методи визначення вмісту гумусу у грунті.

3.Визначте поняття «груповий» і «фракційний» склад гумусу.

4.Охарактеризуйте методику визначення групового і фракційного складу гумусу.

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 9

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ БАЛАНСУ ГУМУСУ У СІВОЗМІНАХ

 

Мета роботи: освоїти методики розрахунку балансу гумусу в сівозміні для чорноземних ґрунтів та дерново-підзолистих ґрунтів та визначення норм органічних добрив для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу в ґрунті.

Обладнання: навчальні посібники, методичні вказівки, карта гумусованості ґрунтів України 

Методи розрахунку балансу гумусу

У ґрунтознавстві баланс гумусу визначають як різницю між кількістю його утворення у ґрунті і втрат за певний період. Він може бути трьох типів:

1. Бездефіцитний — втрати гумусу поновлюються його новоутворенням.

2. Позитивний (активний) — приріст кількості гумусу перевищує його втрати.

3. Негативний (пасивний, дефіцитний) — втрати гумусу перевищують його новоутворення.

Баланс гумусу у ґрунті, відповідно методиці ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» НААН, слід розраховувати для умов сівозміни, господарства, району за формулою (9.1):

Бг= ,(9.1)

де БГ — середньорічний баланс гумусу у ґрунті на одному гектарі за ротацію сівозміни, т/га:

П1 — сума новоутвореного гумусу у ґрунті за ротацію сівозміни за рахунок рослинних решток, т/га;

П2 — кількість новоутвореного гумусу у ґрунті за ротацію сівозміни за рахунок органічних добрив, т/га;

Р — загальна кількість гумусу, який мінералізується за ротацію сівозміни, т/га;

L — тривалість ротації, років.

Практично у прибутковій статті враховується тільки поповнення вуглецю з рослинними рештками (пожнивно-кореневими) та органічними добривами. Другі джерела поповнення гумусу у ґрунті не враховуються.

Для розрахунку кількості новоутвореного гумусу з рослинних решток (П1) користуються відповідники коефіцієнтами гуміфікації рослинних решток і гною у ґрунті. Ці коефіцієнти показують, яка кількість гумусу утворюється з рослинних решток, що розкладаються, та гною (табл. 9.1). Оскільки кількість рослинних решток не має прямої залежності від рівня урожаю, то для розрахунку використовують рівняння регресії (табл. 9.2, 9.3), де х — кількість поверхневих рослинних решток, ц/га; z — кількість кореневих рослинних решток, ц/га; у — урожайність основної продукції культури, ц/га.

Величина новоутвореного гумусу за ротацію сівозміни розраховується за формулою (9.2):

П1 = Q1.К1 + Q2.К2 +... + Qn.Кn ,                               (9.2)

де П1 − кількість новоутвореного гумусу за ротація сівозміни, т/га;

Q1−Qn — кількість рослинних решток, що залишили окремі культури, т/га;

К1−Кn— коефіцієнти гуміфікації рослинних решток окремих культур.

Таблиця  9.1

 Коефіцієнти гуміфікації рослинних решток та гною у ґрунті

(за Г. Я. Чесняком та О. М. Ликовим)

Сільськогосподарські культуриКоефіцієнти гуміфікації

Чорноземи

Буряки цукрові та кормові

Озима пшениця на зерно

Кукурудза на зерно

Ячмінь, овес, яра пшениця, просо, сорго

Гречка, віка. соя, однорічні трави, вико-овес

Озима пшениця на зелений корм

Картопля, овочі, баштанні, гарбузи

Соняшник

Кукурудза на силос, силосні

Горох

Люцерна, еспарцет та інші багаторічні трави

Гній (суха речовина)0,10

0,20

0,20

0,22

0,23

0,13

0,13

0,14

0,17

0,23

0,25

0,23

Дерново-підзолисті ґрунти

Зернові, зернобобові, багаторічні трави, льон

Кукурудза на силос, силосні

Картопля, кормові і цукрові буряки

Зелені добрива

Гній (суха речовина)0,29

0,15

0,08

0,29

0,30

Таблиця 9.2

Рівняння регресії для визначення маси рослинних решток за урожайністю основної продукції с/г культур, що вирощуються на чорноземах (за Г.Я. Чесняком, 1987)

Сільськогосподарські культуриРештки

ПоверхневіКореневі

Озима пшеницяХ = 0,32у + 13,5Z = 0,71у +10,0

Ячмінь, яра пшеницяХ = 0,29у + 6,8Z = 0,54у + 9,3

ОвесХ = 0,19у + 14,8Z = 0,42у + 8,4

Просо, соргоХ = 0,50у + 7,4Z = 0,37у + 12,8