Ґрунтознавство з основами меліорації

Сонячна енергія, увібрана ґрунтом, витрачається на такі процеси, як нагрівання, випаровування, транспірація, фотосинтез, синтез гумусу та ін.

Теплові умови ґрунтоутворення на нашій планеті дуже різноманітні, але в загальних рисах вони зумовлені величинами радіаційного балансу.

Величини радіаційного балансу корелюють з такими показниками, як середньорічна температура і сума активних температур.

Високі середньорічні температури (+320; +350С) характерні для тропіків, найнижчі (-300; -350С) – для полярних областей. Отже, різниця середньорічних температур на Землі досягає 60-700С.

Сума активних температур використовується для агрономічної і ґрунтової оцінки територіального термічного режиму. Для трав’янистої рослинності активними є температури вище +50С, для лісової – вище +100С.

Середньорічна температура, величина радіаційного балансу і сума активних температур за рік збільшуються від полярних областей до тропічних. Природно, що в цьому ж напрямку збільшуються інтенсивність вивітрювання, синтез органічної маси, активізується життєдіяльність тварин і мікроорганізмів, підвищується інтенсивність ґрунтоутворюючих процесів: руйнування мінералів, розкладання органічних решток, синтез гумусних кислот. За високих середньорічних температур утворюється більше глинистих часток як продукту інтенсивного вивітрювання.

Температура ґрунту впливає на шкідливість хімічних реакцій. При підвищенні температури на 100С шкідливість хімічних реакцій збільшується у 2-3 рази.

Випаровування ґрунтової вологи також залежить від температури. Випаровування зумовлює підвищення концентрації ґрунтового розчину і випадання солей в осад, що спричинює утворення вторинних мінералів і соленакопичення в ґрунтах.

Ефективний вплив тепла і світла на біологічні і ґрунтоутворюючі процеси можливий лише при наявності достатньої кількості вологи. Тому значення атмосферних опадів у ґрунтоутворенні дуже велике. На ґрунтоутворення певним чином впливає як кількість, так і сезонний розподіл атмосферних опадів.

Атмосферні опади, які надходять у ґрунт, розчиняють мінеральні та органічні сполуки, переміщують їх в нижні горизонти (вилуговують), переносять рухомі форми сполук і механічні частки з підвищених елементів рельєфу на понижені. Ці процеси здійснюють води поверхневого і підземного стоків.

Під впливом атмосферних опадів відбуваються процеси гідролізу первинних мінералів і формування вторинних глинистих мінералів. Атмосферні опади приносять на поверхню ґрунту пилуваті частки, розчинені солі, кислоти, аміак, СО2, токсичні сполуки. Волога атмосферних опадів використовується рослинами для синтезу органічної речовини, яка в майбутньому витрачається на поповнення запасу гумусних речовин. Таким чином, атмосферні опади прямо і опосередковано впливають на процеси гуміфікації.

Низхідний рух води формує генетичні горизонти ґрунту.

Характер атмосферних опадів впливає на термічний режим ґрунтів. Потужний сніговий покрив утеплює ґрунт.

Ступінь зволоження ґрунтів зумовлює їх хімічний склад.

Крім сонячної радіації і атмосферних опадів на ґрунтоутворення впливає також вітер. Він переносить мінеральні і органічні частки з одної території на іншу, перерозподіляє опади, посилює випаровування і таким чином бере участь у формуванні механічного, хімічного складу і водного режиму ґрунту.

Всі процеси руйнування, перенесення і відкладення механічних часток порід і ґрунтів, які відбуваються під впливом вітру, називають еоловими.

В умовах сухого клімату, при відсутності рослинного покриву дрібні частки ґрунту захоплюються повітряним потоком, піднімаються на значну висоту, переносяться на значну відстань і випадають при послабленні сили вітру (або з атмосферними опадами). Так само переносяться легкорозчинні солі з поверхні морів і океанів під час штормів.

Інтенсивність видування ґрунту визначається багатьма чинниками: швидкістю вітру, наявністю рослинного покриву, механічним і структурним складом ґрунту, рельєфом та ін. При сильній дефляції виникають пилові бурі. В результаті дефляції видувається верхній родючий шар, знижується родючість ґрунту.

3. 5 Роль рельєфу в ґрунтоутворенні і географії ґрунтів

Рельєф – своєрідний чинник ґрунтоутворення. Його значення у формуванні і географічному поширенні ґрунтів велике і різноманітне. Він виступає як головний чинник перерозподілу сонячної радіації і опадів. Залежно від експозиції і крутизни схилів рельєф впливає на водний, тепловий, поживний і сольовий режими ґрунту, визначає структуру ґрунтового покриву і є основою ґрунтової картографії.

У практиці польових ґрунтових досліджень прийнято користуватись такою систематикою типів рельєфу: макрорельєф, мезорельєф, мікрорельєф, нанорельєф.

Макрорельєф – крупні форми рельєфу, які визначають загальний вигляд великої території земної поверхні: гірські хребти, плоскогір’я, долини, рівнини. Виникнення форм макрорельєфу пов’язане з тектонічними явищами в земній корі.

Форми макрорельєфу впливають насамперед на перерозподіл атмосферних опадів на великих територіях і зумовлюють горизонтальну і вертикальну зональності ґрунтів.

На великих рівнинах у певному порядку відбувається зменшення або збільшення кількості атмосферних опадів. Це зумовлює зміну біокліматичних зон, для яких характерні певний тип рослинності, водного і температурного режимів. Таким чином, повне поєднання чинників ґрунтоутворення набуває зонального характеру. В результаті формуються ґрунтові зони і підзони, що є проявом закону горизонтальної зональності.

Вплив форм макрорельєфу на зміну градієнта тепла і вологи залежно від висоти місцевих форм виявив І. В. Тюрін (1949), вивчаючи ґрунти Правобережної України.

Гірські системи також здійснюють перерозподіл атмосферних опадів, що зумовлює зміну рослинних і ґрунтових зон. На навітряні схили впливає велика кількість опадів, а на схилах протилежної експозиції формується посушливий клімат.

Крім перерозподілу сонячного тепла і атмосферних опадів у гірських районах на ґрунтоутворення впливає абсолютна висота місцевості. Зі зміною висоти місцевості змінюються всі кліматичні чинники: температура, вологість повітря, кількість опадів, тиск, інсоляція та ін.

Такі зміни кліматичних умов зумовлюють диференціацію рослинності