Ґрунтознавство з основами меліорації

48 Назвіть основні повітряні властивості ґрунту.

49 Що таке повітроємність ґрунту?

50 Що таке повітропроникність ґрунту?

51 Що Ви розумієте під аерацією ґрунту?

52 У чому суть повітряного режиму ґрунту та його регулювання у виробничих умовах?

8 Ерозія ґрунтів

8. 1 Поняття про ерозію ґрунту та її види

Ерозія ґрунту (від лат. еrosio – роз’їдання) – це руйнування його верхнього родючого шару і підґрунтя під впливом природних і антропогенних чинників.

Залежно від природних чинників руйнування ґрунту, розрізняють водну та вітрову ерозію.

Водна ерозія проявляється у змиванні верхнього шару ґрунту або розмиванні його в глибину під впливом талих, дощових і поливних (іригаційних вод).

Водна ерозія, крім втрати найбільш родючої частини ґрунту, супроводжується іншими несприятливими явищами: втратою талих і дощових вод, зменшенням запасів води в ґрунті, розчленуванням полів, замуленням рік, ставків, водойм, зрошувальних і дренажних систем.

Розвиток водної ерозії тісно пов'язаний з рельєфом місцевості. Як правило, руйнування ґрунтів починається на схилах крутизною 1-2о.

За ступенем змитості ґрунти поділяють на слабко-, середньо-, сильно- змиті та розмиті. Ступінь змитості ґрунту визначається порівнянням еталонного (незмитого) ґрунту з профілем змитого. При цьому вважається, що у слабкозмитих ґрунтах змито не більше половини гумусового горизонту, у середньозмитих – змито верхню частину перехідного (ілювіального) горизонту, а в розмитих ґрунтах ерозією зруйновано весь профіль, і на поверхню виходять ґрунтоутворюючі породи.

Вітрова ерозія (дефляція) поширена переважно в районах недостатнього зволоження і низької відносної вологості повітря. Найбільше вітровій ерозії піддаються сіро-бурі і бурі ґрунти пустинь, каштанові і чорноземні ґрунти степів.

Основними причинами вітрової ерозії є велика швидкість вітру, погано оструктурений або безструктурний стан ґрунту, глинисто-пилуватий механічний склад, відсутність рослинного покриву, порушення верхнього шару ґрунту ґрунтообробними машинами. Вітром інтенсивно розвіюються розпушені звичайною оранкою глинисто-пилуваті, безструктурні ґрунти.

Інтенсивність видування ґрунту значною мірою залежить від його гранулометричного складу і вмісту в ньому гумусу. Зокрема, на ґрунтах супіщаного гранулометричного складу вітрова ерозія починає проявлятися при швидкості вітру 3-4 м/с, на легкосуглинкових – 4-6, на важкосуглинкових – 5-7 і на глинистих – 7-8 м/с.

Розрізняють два типи вітрової ерозії: повсякденну (місцеву) і пилові (чорні) бурі.

Повсякденну вітрову ерозію спричинюють вітри навіть малих швидкостей (5м/с). Відбувається вона переважно на піщаних, супіщаних і карбонатних ґрунтах. При сильному вітрі на схилах піднімаються смерчі, стовпи пилу; при слабкому – частки ґрунту не піднімаються високо, вони переміщуються стрибками і при цьому січуть листки рослин. Найчастіше вітрова дефляція спостерігається на схилах, які сприймають удари вітру, тобто незахищених лісосмугами.

Пилові бурі – найактивніший і найшкідливіший вид дефляції. Вони повторюються раз у 3-5-10-20 років; виникають під впливом сильного вітру (15-40 м/с) у суху пору року. Як правило, пилові бурі бувають у весняно-літній період. Їх характер залежить від добових змін швидкості вітру. Пилові бурі виникають вранці, в полудень досягають максимальної сили, а надвечір стихають. Вони можуть поширюватися на великі відстані, знищувати посіви на сотнях тисяч гектарів, зносити багато родючого ґрунту.

За ступенем прояву ерозію ґрунтів поділяють на нормальну (або геологічну) і прискорену (або антропогенну).

Нормальна ерозія відбувається без втручання людини протягом всієї геологічної історії Землі під впливом льодовиків, стікаючої води, коливань температури, переміщення повітряних мас та інших чинників. Інтенсивність її низька (відбувається повільніше, ніж формування профілю ґрунту під час процесів ґрунтоутворення). Під впливом геологічної ерозії відбувається нівелювання рельєфу, формування схилів і акумулятивних рівнин. Вона не призводить до утворення еродованих ґрунтів.

Прискорена ерозія виникає внаслідок нераціональної господарської діяльності людини і відбувається інтенсивніше, ніж процеси ґрунтоутворення. Основними її причинами є знищення рослинного покриву і неправильний обробіток ґрунту. Інтенсивність руйнування орних ґрунтів на два-три порядки вища, ніж цілинних ділянок.

8. 2 Чинники та умови виникнення ерозійних процесів

Чинники, які впливають на виникнення та інтенсивність ерозійних процесів, ділять на дві групи: природні та соціально-економічні, пов’язані з господарською діяльністю людини.

Сучасна (прискорена) ерозія, як правило, проявляється у випадку поєднання обох груп чинників. Природні – створюють умови для виникнення ерозії, а неправильна виробнича діяльність людини є основною причиною, що призводить до інтенсифікації її розвитку.

До природних чинників належить: рельєф місцевості, клімат, опади, вітер, температура, рослинність і сам ґрунт.

Основними чинниками розвитку водної ерозії є особливості та інтенсивність випадання опадів, товщина снігового покриву, глибина промерзання ґрунту, інтенсивність танення снігу, а також рельєф місцевості – крутизна і довжина схилів, їх форма. Так, на схилах з опуклим профілем на верхніх ділянках (при крутизні до 2о) змивання ґрунту не спостерігається, а із збільшенням крутизни вниз по схилу інтенсивність змивання ґрунту підвищується. Ерозійні процеси найбільш виражені вздовж коротких схилів (100-200м), де середня крутизна досягає 2, 8-3о.

Відповідно до рельєфу вітрова ерозія насамперед проявляється на випуклих ділянках поверхні та на схилах з переважаючими вітрами.

Визначальним чинником процесів ерозії, як і ґрунтоутворення, є кліматичні особливості даного району. При цьому найважливіше значення має кількість атмосферних опадів та їх інтенсивність, швидкість вітру. Наприклад, у степовій зоні інтенсивність водно-ерозійних процесів переважно визначається кількістю опадів