Ґрунтознавство з основами меліорації

На силових землях не використовується значна частина опадів внаслідок збільшення поверхневого стоку, особливо під час танення снігу.

Лінійна водна ерозія зменшує площу орних земель за рахунок розвитку ярів, замулювання ґрунтів на заплавах ставків, водоймищ, русел річок, зрошувальних каналів.

Внаслідок вітрової ерозії руйнується ґрунтовий покрив, забруднюється повітря. Вітрова ерозія особливо шкідлива для посівів. Під час пилових бур ґрунтовими частками пошкоджуються весняні сходи цукрових буряків, соняшнику, кукурудзи. Часом із ґрунтом видуваються і рослини, які укоренились.

Суть збитків унаслідок ерозії полягає насамперед у втраті ґрунтом основної його якості – родючості.

8. 4 Заходи боротьби з ерозією ґрунтів

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов та виду ерозії застосовують комплекс відповідних організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних заходів.

Організаційно-господарськими заходами є протиерозійна організація території і впровадження ґрунтозахисних сівозмін. Основою цих заходів є виділення еродованих земель у ґрунтозахисний фонд. За такої організації території ділянки ріллі, розміщені на схилах крутизною до 3о з незмитими або слабозмитими ґрунтами, відводяться під польові сівозміни, а орні землі, розміщені на схилах крутизною понад 3о із середньозмитими та сильнозмитими ґрунтами, використовуються у ґрунтозахисних сівозмінах. Схили крутизною понад 12о із сильнозмитими ґрунтами відводять під залуження, а сильнозмиті та розмиті схили з крутизною понад 20-25о вилучаються із сільськогосподарських угідь і використовуються під лісонасадження.

Агротехнічні протиерозійні заходи спрямовані на ослаблення поверхневого стоку і переведення його у внутріґрунтовий.

До основних протиерозійних агротехнічних заходів у районах активної дії вітрові ерозії відносять:

безвідвальний обробіток ґрунту із збереженням стерні на полях;

посів спеціальними стерньовими сівалками;

розміщення посівів сільськогосподарських культур смугами;

залуження сильноеродованих земель (бобовими культурами, багаторічними травами) ;

створення буферних смуг багаторічних трав, а також високостебельних рослин – кукурудзи, соняшника, сорго;

внесення підвищених доз органічних і мінеральних добрив;

снігозатримання та ін. ;

а в районах поширення водної ерозії:

• обробіток ґрунту і посів впоперек схилів;
• контурна оранка (зменшує змив ґрунту на 50% і поверхневий стік на 12-99%) ;
• поглиблення орного горизонту і застосування інших способів обробітку ґрунту для затримання стоку поверхневих вод (наприклад, переривчасте боронування, в результаті якого затримується значна частина опадів).

Протиерозійні агротехнічні заходи виконуються одночасно з основним обробітком ґрунту.

Окремі протиерозійні агротехнічні прийоми, які виконуються на полях сівозмін та інших виробничих ділянках, об’єднуються в комплекси протиерозійних агротехнічних заходів, розробка яких проводиться при складанні проектів внутрігосподарського землевпорядкування.

У районах водної ерозії всі види обробітку ґрунту, як основного (оранка), так і допоміжного (культивація, боронування) на схилах крутизною більше 2о повинні проводитися впоперек схилу.

На схилах крутизною до 3о при квадратно-гніздовому посіві просапних культур застосовують перехресний обробіток: спочатку – вздовж схилу, а потім – впоперек схилу (без затримки в часі).

На більш крутих схилах (до 6о) одночасно з оранкою впоперек схилу застосовують валкування – оранка плугом з подовженим на одному з його корпусів відвалом. При цьому створюються поздовжні валики висотою 15-25 см, які затримують вологу.

До системи лісомеліоративних заходів належать:

• полезахисні лісосмуги, які розміщують на межах полів і сівозмін та орієнтують їх упоперек напряму вітрів, що спричинюють пилові бурі чи повітряну посуху. Такі лісосмуги мають найбільшу ефективність у запобіганні вітрової ерозії, снігозатриманні, покращенні мікроклімату у міжсмуговому просторі;
• водорегулюючі лісосмуги, які висаджують на межі полів сівозмін і орієнтують їх довшою стороною упоперек схилу. Вони перехоплюють поверхневий стік і переводять його у внутрішньоґрунтовий;
• захисні лісонасадження навколо ставків і водойм вважаються як рекреаційні та ґрунтозахисні. У першому випадку їх влаштовують як зони відпочинку, а в другому – з метою запобігання абразії берегів, захисту земельних гребель;
• прируслові лісонасадження по берегах рік;
• прибалкові насадження і смуги для укріплення ярів;
• захисні лісонасадження на зрошуваних і осушених землях;
• суцільне заліснення ярів, балок, пісків та інших незручних земель;
• затримувачі мулу (мулофільтри) по дну балок, ярів, долин для затримування твердих часток стоку, часткової фільтрації вод і захисту рік, ставків і водойм від замулювання.

Гідротехнічні протиерозійні заходи передбачають затримання, відведення і безпечне скидання надлишків стоку, а також меліорацію ярів. Вони є важливим меліоративним доповненням контурної організації території.

Гідротехнічні споруди в залежності від свого призначення поділяються на:

• водозатримуючі споруди, які застосовують для зменшення ерозійних процесів на водозборах, створення умов для припинення росту ярів і для регулювання стоку. До них відносять: водозатримуючі вали-канави, вали-тераси, протиерозійні ставки для затримання і акумуляції стоку, мікро- лимани, тераси;
• водонаправляючі споруди застосовують для відведення поверхневих вод, які поступають до вершин ярів або еродовані схили. До них відносять: водонаправляючі вали, нагірні канави, вали-розпилювачі, канави-розпилювачі;
• водоскидні споруди, призначені для закріплення ярів і безпечного відведення паводкових вод на дно ярів і балок. До них відносять: бистротоки, перепади, шахтні водоскиди, консольні водоскиди;
• донні споруди, призначені для закріплення дна ярів, затримання винесення ґрунтів із ярів, а також з метою створення умов для заліснення ярів. До них відносять: запруди і напівзапруди, в меншій степені донні перепади і пороги.

Перераховані споруди можуть застосовуватися як індивідуально, так і в сукупності (комплексі).

При проектуванні гідротехнічних споруд необхідно домагатися збереження конфігурації полів сівозмін та інших виробничих ділянок.

8. 5 Промислова ерозія і